Бойових документів

ПОРЯДОК РОЗРОБКИ І ВЕДЕННЯ

1. Бойові документи можуть бути текстовими, графічними або табличними. Вони виготовляються ручним способом або за допомогою комп’ютерної техніки чи друкарської машинки.

Бойові документи оформлюються:

текстуальні – на білому папері формату А3 (297х420 мм), А4 (210х297 мм) та А5 (148х210 мм), зазвичай, із книжковою орієнтацією аркуша;

графічні і табличні документи – на топографічних і спеціальних картах (планах, схемах), на кальках, плівці, фотознімках, фотограмах та білому папері формату А1 (840х584 мм), А3, А4;

Електронні копії бойових документів фіксуються (перезнімаються) та можуть зберігатися на магнітних (гнучких та жорстких магнітних дисках), оптичних (CD,DVD дисках), електронних (USB) носіях інформації тощо.

2. У батальйоні (роті) розробляються, як правило, графічні бойові документи на топографічних картах, папері або кальці. Віддані бойові накази, розпорядження записуються в робочих зошитах або на звороті топографічних карт з послідуючим оформленням на папері та відповідною постановкою на облік. Отримані бойові накази і розпорядження записуються в робочий зошит (журнал отриманих наказів і розпоряджень).

3. Під час розробки і ведення бойових документів необхідно дотримуватися таких правил:

кожен бойовий документ повинен мати гриф обмеження доступу до документа; напис номера примірника; відомості про затвердження документа (якщо документ плануючий); службовий заголовок; текст документа (зміст графічної частини документа); підпис із зазначенням посади, військового звання, ініціали та прізвище особи, яка підписала документ; масштаб (якщо графічний документ виконаний на топографічній карті, схемі або плані);

у заголовку письмового бойового документа вказується його найменування, порядковий номер документа, місце пункту управління, київський час і дата його складання (підпису), масштаб і рік видання карти, за якою документ розроблений. Коли є необхідність вказати місцевий або поясний час, після цифрової величини вказаного часу в лапках робиться відповідна примітка;

документи друкуються (пишуться) на одній стороні аркуша за винятком останнього;

кожен аркуш, за винятком першого, повинен бути пронумерований посередині верхнього поля аркуша арабськими цифрами.

4. Текстуальні бойові документи повинні мати такі вільні від тексту поля:

лицьова сторона – ліве – 35 мм, верхнє – не менш як 10 мм, праве – не менш як 8 мм, нижнє – 20 мм;

зворотня сторона – ліве – не менш як 8 мм, верхнє – не менш як 10 мм, нижнє – 20 мм, праве – 35 мм.

Перший рядок кожного абзацу тексту документа друкується (пишеться) з відступом 5 знаків (15 мм) від лінії лівого поля.

5. У разі використання в тексті документів цифрової інформації:

Кількісні характеристики відтворюються словами або цифрами, наприклад “три” або “3”;

Нумерація підрозділів, частин відображується цифрою, наприклад: 3 мр, 2 мб; 72 омбр;

числа із зазначенням міри, довжини, ваги і т. ін. пишуться цифрою, наприклад: 32 км, 12 т;

числівники, що вказують на кількість, на початку речення завжди пишуться словом, наприклад “Три танки підтримують 3 мр”; “Два літаки наносять удар….”;

порядкові числівники, за винятком нумерації військових частин і підрозділів пишуться на відмінкове закінчення, наприклад: “батальйон 2-го ешелону”, “1-а колона”;

у нетаємних документах вказуються лише умовні найменування військових частин.

6. При оформленні письмових бойових документів від руки текст пишеться чітким, рівним почерком із використанням друкованого та прописного шрифту чорного кольору висотою 2,5 – 3 мм та міжрядковим інтервалом 6 мм;

7. При оформленні письмових бойових документів друкарським способом необхідно дотримуватися таких правил:

з використанням комп’ютерної техніки – текст друкується шрифтом “Times New Roman”, 12 – 14 розміру, звичайного накреслення, 100% масштабу зі звичайним інтервалом та з одинарним міжрядковим інтервалом тексту документа з вирівнюванням по ширині;

при друкуванні на друкарській машинці – текст друкується машинописним шрифтом, без деформації букв та знаків, розташовуючи на аркуші 28 – 30 рядків з висотою шрифту 2,5 – 3 мм по 60 – 65 знаків у рядку (враховуючи за знак кожний проміжок між словами), а також з міжрядковим інтервалом близько 6 мм.

8. Оформлення графічних бойових документів повинно здійснюватися з дотриманням таких правил:

населені пункти і місцеві предмети, рубежі, райони зосередження (розташування) або дій своїх підрозділів вказуються починаючи з правого флангу, а противника – з його лівого флангу; рубежі вказуються двома, а райони (опорні пункти) – трьома точками; назви населених пунктів, річок та інших місцевих предметів вказуються у називному відмінку, великими літерами та у разі перелічування відокремлюються один від одного комою;

перед назвою населених пунктів слова “село, населений пункт, селище, місто” не застосовуються;

розмежувальні лінії вказуються не менше ніж трьома пунктами, один з яких повинен бути на передньому краю: в обороні й у наступі – з тилу і в бік противника, при відході – від противника в напрямку відходу. Лінії вказуються спочатку справа, потім зліва: в обороні – на граничну досяжність своїх вогневих засобів, у наступі – на глибину бойового завдання; розмежувальні лінії в тил указуються на глибину бойового порядку батальйону (роти). Якщо деякі пункти не входять в район, смугу дій тощо, то перед його назвою в дужках ставиться скорочена форма слова “виключно” (вик.);

координати місцевих предметів, населених пунктів можуть зазначатися за допомогою географічних, прямокутних координат або номера квадрата із застосуванням цифрової координатної сітки. Для більш точного визначення використовується спосіб “улітка”, при цьому зазначають частину квадрата шляхом ділення його на дев’ять частин, позначених цифрами, яка вказується останньою у цифровому значенні;

у разі зазначення місця знаходження відносно великих населених пунктів або місцевих предметів використовуються скорочення сторін світу: західніше – “зах.”, східніше – “сх.”, північніше – “півн.”, південніше – “півд.”, а також можуть вказуватися відстань від точок із застосуванням цифрових величин у кілометрах, наприклад: 1,5 км зах. НОВОМИКОЛАЇВКА;

напрямок наступу вказується декількома пунктами на всю глибину бойового завдання;

маршрут руху вказується назвами місцевих предметів або населених пунктів: перший – на вихідному рубежі (пункті), потім – найбільш важливі, через які проходить маршрут, і останній – у районі зосередження або на рубежі переходу в атаку;

дані обстановки наносять на карту встановленими умовними знаками, тонкими лініями, не забиваючи топографічну основу карти і написи на ній; завдання і положення підрозділів, а також озброєння і техніка наносяться знаками загального позначення; за відсутності необхідних знаків допускається застосування додаткових знаків з поясненням на карті (схемі);

скорочення організаційно-штатних формувань підрозділів і частин наносяться тільки рядковими малими буквами;

умовні знаки військ, озброєння і техніки наносяться на карту (схему) відповідно до дійсного положення їх на місцевості і розташовуються за напрямком дій або ведення вогню; усередині або поряд з умовними знаками вказується кількість, тип озброєння і техніки, час їх знаходження;

для позначення військ противника застосовуються ті самі умовні знаки, що й для своїх військ, з необхідними написами;

джерела одержання відомостей про противника позначаються чорним кольором, при цьому найменування джерел пишуться початковими літерами, наприклад: спостереження – С, показання полонених – П, документи противника – ДП, військова розвідка – ВР, повітряна розвідка – ПР, артилерійська розвідка – АР, інженерна розвідка – ІР, хімічна розвідка – ХР, час і дата одержання відомостей про противника підписуються під позначенням джерела відомостей або в рядок; відомості, що потребують перевірки, відмічаються знаком питання;

пункти управління наносяться на карту так, щоб вертикальна лінія флагштока спиралася своєю нижньою частиною в точку його знаходження на місцевості, а напрямок прапора розташовувався з урахуванням напряму дій своїх військ: праворуч від флагштока – у західному або південному напрямку, ліворуч від флагштока – у східному або північному напрямку;

знищені цілі (об’єкти) позначаються двома суцільними лініями, що перехрещують умовний знак, а виведені з ладу, пошкоджені та подавлені закреслюються косо зверху вниз однією суцільною лінією відповідного кольору, залежно від того ким знищена (виведена з ладу або пошкоджена) ціль, – своїми військами або противником;

другорядні дані, а також дані, які неможливо відобразити умовними знаками, записуються на зворотній стороні карті, в пояснювальній записці (легенді) або в робочому зошиті.

9. Розташування і дії військ наносяться умовними знаками суцільною лінією, а дії, що передбачаються, дороги, аеродроми та інші спорудження, які будуються, – переривчастою лінією (пунктиром); запасні райони розташування військ і запасні позиції позначаються переривчастою лінією (пунктиром) з літерою “З” усередині знака або поряд з ним; удавані райони, рубежі, позиції, споруди і об’єкти доповнюються позначкою “УР” усередині знака або поряд з ним;

під час нанесення на карту (схему) положення підрозділів до різного часу умовні знаки доповнюються штрихами, пунктирними лініями, крапками, іншими зручними позначками або підтушовуються різними відтінками основного кольору; час, до якого відноситься те чи інше положення військ, вказується під найменуванням підрозділу або в рядок;

усі написи розташовуються паралельно нижньому (верхньому) зрізу карти (схеми); букви і цифри пишуться без зв'язок, погоджуючи їх розмір з масштабом карти; написи можуть бути зроблені у вигляді виноски на вільному місці карти (схеми) зі стрілкою до умовного знаку;

графічний документ, що виконаний на прозорій основі (кальці, плівці) по карті повинен мати не менше трьох пунктів сполучення з топографічною основою карти, розташованих, як правило, по кутах внутрішньої рамки листка карти або в місці перетину вертикальних і горизонтальних координатних сіток. На такому документі повинні позначатися також масштаб, номенклатура і рік видання топографічної карти, з якої він був знятий, а виконаний у довільному масштабі і який не має координатної сітки – стрілку для позначення напрямку північ-південь.

10. Обстановка на карту наноситься тонкими лініями та умовними знаками п’яти основних кольорів: червоного, чорного, синього, коричневого, зеленого.

Червоним кольором наносяться: положення, завдання і дії своїх військ (крім вказаних у наступному абзаці); розмежувальні лінії, межи операційних зон (районів); межі районів введення правового режиму воєнного стану; тилові межі та пункти управління (крім вказаних у наступному абзаці); зони ураження зенітних ракетних підрозділів.

Чорним кольором наносяться: положення, завдання і дії ракетних військ і артилерії, зенітних ракетних військ, їх пункти управління; положення завдання та дії підрозділів радіотехнічних та спеціальних військ, частин матеріально-технічного забезпечення та їх пункти управління; удари своїх військ ракетами у звичайному спорядженні (крім ударів авіаційними ракетами); вогонь артилерії, рубежі досяжності вогню артилерії і ракет (крім авіаційних), а також усі реквізити, формуляри, заголовки, таблиці та їх зміст за свої війська (сили).

Синім кольором наносяться: положення, завдання і дії військ (сил) противника; усі пояснювальні підписи, формуляри, таблиці, що стосуються противника, а також пункти водопостачання.

Коричневим кольором наносяться: положення і дії військ збройних сил суміжних (третіх) держав, які на час оформлення документу не є противником; маршрути висування своїх військ (сил) і проходи в гірських хребтах; межі зон відповідальності за ведення розвідки; сектори огляду та зони виявлення; стаціонарні вузли зв’язку державної мережі; кордони районів бактеріологічного зараження та епідемій (епізоотій).

Зеленим кольором наносяться: оманні позиції, рубежі, об’єкти та інші заходи щодо введення противника в оману; положення, дії та пункти управління органів Державної прикордонної служби України.

Також на карті можуть застосовуватися:

помаранчевий колір – для нанесення стану, положення, дій та пунктів управління органів цивільного захисту Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;

малиновий колір – для нанесення стану, положення, дій та пунктів управління органів і Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України;

жовтий колір – для позначення (підтушування) радіаційно-небезпечних об’єктів та об’єктів, що мають сильнодіючі отруйні речовини; а також позначення районів радіаційного, хімічного і біологічного зараження місцевості.

Дата добавления: 2015-05-10