Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Поняття і ознаки правової держави




Правова держава - це держава, у якому організація й діяльність державної влади в її взаєминах з індивідами і їхніми об'єднаннями заснована на праві і йому відповідає. Ідея правової держави спрямована на обмеження влади (чинності) держави правом; на встановлення правління законів, а не людей; на забезпечення безпеки людини в його взаємодіях з державою Основні ознаки правової держави: 1. Здійснення державної влади відповідно до принципу її поділу на законодавчу, виконавчу, судову з метою не допустити зосередження всієї повноти державної влади в або одних руках, виключити її монополізацію, узурпацію однією особою, органом, соціальною верствою, що закономірно веде до "жахаючого деспотизму" (Ш. Монтеск'є). 2. Наявність Конституційного Суду - гаранта стабільності конституційного ладу - органа, що забезпечує конституційну законність і верховенство Конституції, відповідність їй законів і інших актів законодавчої й виконавчої влади. 3. Верховенство закону й права, що означає: жоден орган, крім вищого представницького (законодавчого), не вправі скасовувати або змінювати прийнятий закон.Всі інші нормативно-правові акти (підзаконні) не повинні суперечити закону. У випадку ж протиріччя пріоритет належить закону. Самі закони, які можуть бути використані як форма легалізації сваволі (прямій протилежності права), повинні відповідати праву, принципам конституційного ладу. Юрисдикцією Конституційного Суду чинність неправового закону підлягає призупиненню, і він направляється в Парламент для перегляду. 4. Зв'язаність законом рівною мірою як держави в особі його органів, посадових осіб, так і громадян, їхніх об'єднань. Держава, що видала закон, не може саме його й порушити, що протистоїть можливим проявам сваволі, свавілля, уседозволеності з боку бюрократії всіх рівнів. 5. Взаємна відповідальність держави й особистості: особистість відповідальна перед державою, але й держава не вільно від відповідальності перед особистістю за невиконання взятих на себе зобов'язань, за порушення норм, що надають особистостей права. 6. Реальність закріплених у законодавстві основних прав людини, прав і свобод особи, що забезпечується наявністю відповідного правового механізму їхньої реалізації, можливістю їхнього захисту найбільш ефективним способом - у судовому порядку. 7. Реальність, дієвість контролю й нагляду за здійсненням законів, інших нормативно-правових актів, слідством чого є довіра людей державним структурам, обіг для дозволу сугубо юридичних суперечок до них, а не, наприклад, у газети, на радіо й телебачення. 8. Правова культура громадян - знання ними своїх обов'язків і прав, уміння ними користуватися; поважне відношення до права, що протистоїть "правовому нігілізму" (віра в право чинності й невір'я в чинність права).

46.Взаємозалежність і співвідношення громадянського суспільства і правової держави. У визначенні громадянства України, яка дається в Законі "Про громадянство України", підкреслюється правовий хар-р зв'язку особи і правової (української) держави. Громадянство - правовий, а не фактичний стан. Громадян держави не можна розглядати як сукупнісь осіб, що проживають на її території, оскільки за цією ознакою останні утворюють населення країни категорію демографічну (а це можуть бути і іноземці, особи без громадянства). Громадянином держави особа є не в силу того, що проживає на її території, авнаслідок існування між особою і державою певних правових зв'язків. Законодавство Укр. закріплює положення про те,що цей зв'язок правовим і тим самим визначає громадянство як правовий інститут (який пов'язаний не тільки з реалізацією держ. суверенітету, а й з обов'язком держави забезпечувати права людини в Україні). Належність до громадянства України є найважливішою передумовою обов'язку правової держави захищати в повному обсязі права і свободи своїх громадян, які закріплені в Конституції та Законах Укр. не тільки на території держави.а й за її межами.

47. Інститут захисту конституційного ладу України

Правова охорона Конституції є неодмінною умовою забеспечення її верховенства і стабільності, високоефективності дії її положень у всіх сферах життєдіяльності нашої держави. Належний рівень правової охорони Конституції – необхідний атрибут правової держави, яка є найважливішим чинником поьудови громадянського суспільства. Правова охоронат здійснюється у різноманіних формах, головними з яких є конституційний контроль і конституційний нагляд. Сутність конституційного контролю полягає в тому, що відповідні органи можуть безповередньо втручатись у діяльність підконтрольних органів, скасовувати чи призупиняти незаконні акти. Органи конституційного нагляду подібних повноважень не мають: їхнє основне призначення в тому, щоб повідомити про неконституційність прийнятого правового акту. Політико-правову базу для впровадження конституційного нагляду було започатковано декларацією про державний суверенітет, де йшлося про поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову. В Україні органом конституційного контролю є Конституційний суд України

48. Основні засади взаємовідносин громадянського суспільства і держави. Розглядаючи формування громадянського суспільства багато вчених намагались пояснити взаємозв'язок між суспільством його формуванням і такими поняттями як держава, право, демократія, правова держава тощо. Так у громадянському суспільстві віддасться пріоритет природним правам людини, розвитку економічних відносну, приватному життю і сфері свободи волі. У політичному суспільстві (або державі) регулювання відносин установлюється законом, пріоритет віддається політиці держави, публічному життю і панує сфера обов'язку. Енциклопедія Брокгауза-Ефрона приділяє громадянському суспільству кілька слів; це не що інше, як «уживане в особливому змісті деякими юристами позначення сукупності обличчя, що тепер і на даній території беруть участь в утворенні цивільного права. Член цивільного суспільства виступає як суб'єкт цивільних прав, чи як влада (законодавства і суда), що по заклику суб'єктів захищає їхні права».Так розглядаючи різні погляди вчених на формування громадянського суспільства можна сказати, що вони тлумачать по-різному природу формування і визначення громадянського суспільства. Наприклад, Кант розглядав громадянське суспільство як суспільство засноване не на таких принципах:1 Воля члена суспільства як людина.2 Рівність його з іншими як підданого.3 Самостійність як громадянина.

1 друге. На відміну від інших Кант, не заперечуючи в особистості суспільного початку (потяга), постулює і той неодмінний факт, що суспільне в людині не може і не повинне убивати чи стискувати її природний індивідуалізм, її особистісний інтерес, до якого державі, якщо індивід не переступає закону, немає справи взагалі. Тому що саме конкуренцією особистих інтересів рухаються і прогрес суспільства, і саморозвиток особистості. Притчому неодмінною умовою виступає те, що суспільство що складається із власників, буде перебувати у впевненості в його державно-правовому захисті. Дотримуючись сказаного, Кант постулює, що не цивільне суспільство ініціює виникнення держави, а навпроти - суспільство. Для Гегеля громадянське суспільство - предмет спеціального розгляду. Він починає його аналіз після аналізу власності, договору, моралі І моральності Гсгсль зауважує, що внаслідок "роз'єднання", що панує в суспільстві, воно повинно мати державу як щось самостійне щоб існувати. Такого роду суспільства не було в стародавності, воно з'явилося в "сучасному світі", і коли говорять про цивільне суспільство, мається на увазі не щось інше, як єдність різних між собою обличь, що його й утворюють.Будучи в різкому протиріччі з доктриною гуртожитної природи людини, Гегель думає, що й у громадянському суспільстві кожний для себе - ціль, "всі інші є для нього ніщо". Але без співвідношення з іншими індивідами він не може досягти своїх цілей. В співвідношенні з Іншими цілями, однак, кожна особлива ціль приймає форму загальності і, задовольняючи себе, задовольняє цілі інших. Співвідношення загальної й особистої цілей створює систему всебічної залежності, а це останнє може розглядатися "як зовнішня держава- як засноване на нестатку держава розуму". Гегель розглядає громадянське суспільство і державу, як самостійні

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-10; Просмотров: 689; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.012 сек.