Кримінальна відповідальність співучасників злочину

Співучасть як одна з форм злочинної діяльності не створює будь-яких особливих підстав кримінальної відповідальності.

Отже сформулюємо кілька тез щодо кваліфікації дій співучасників та їх покарання.

1) Відповідальність співучасників, які діють в організованій групі або злочинній організації, визначається так:

а) Організатор злочину підлягає відповідальності за всі злочини, вчинені будь-яким співучасником цієї групи, за умови, якщо ці злочини охоплювались умислом організатора

б) Інші співучасники підлягають відповідальності за злочини, у підготовці чи вчиненні яких вони брали участь, незалежно від тієї ролі, що виконував у злочині кожний з них

в) Дії всіх співучасників кваліфікуються за тією статтею Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за вчинення даного злочину злочинною організацією чи організованою групою;

2)При простій співучасті, всі співучасники несуть відповідальність за тією статтею Особливої частини КК, яка передбачає вчинений ними злочин;

3)При складній співучасті питання про відповідальність вирішується так:

- виконавець відповідає за тією статтею Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за вчинений ним злочин;

- всі інші співучасники (організатор, підбурювач, пособник) відповідають за той злочин, що вчинив виконавець;

- дії всіх співучасників, за винятком виконавця, кваліфікується за тією статтею КК, за якою кваліфіковані дії виконавця, але з обов'язковим посиланням на відповідну частину ст. 27. При вирішенні питання про відповідальність співучасників виникає проблема щодо ставлення їм у вину об'єктивних і суб'єктивних ознак злочину.Слід виходити з такого:

А) об'ктивні обставини, вчиненого виконавцем злочину, можуть бути потавлені у вину іншим співучасникам за умови, що вони заздалегідь знали про ці обставини, були поінформовані про них. Якщо співучасники не були поінформовані про наявність цих обставин, вони за них відповідальності не несуть і ці обставини не можуть визначати кваліфікацію діянь співучасників

Б) Суб'єктивні ознаки, можуть бути поставлені у вину іншим співучасникам за умови, що вони заздалегідь знали про них, були поінформовані про їх наявність. Якщо ж ці ознаки не були заздалегідь їм відомі, вони не можуть бути поставлені їм у вину.

В) Обставини, що посилюють чи пом'якшують відповідальність, але характеризують лише особу співучасника, навіть якщо інші співучасники знали про їх наявність, ставляться у вину лише тому співучаснику на боці якого вони мають місце. Іншими словами, особисті обставини не можуть впливати на відповідальність інших співучасників. Якщо пособник сприяє особі, яка раніше була засуджена за вбивство, у вчиненні нового вбивства, то незалежно від того, знав пособник про це чи ні,ця обставина у вину ставитись не може, вона характеризує лише особу виконавця.

51. Поняття і види причетності до злочину.

Під причетністю в теорії кримінального права прийнято розуміти умисну діяльність, пов'язану із закінченим злочином або діями, які утворюють незакінчений злочин. Причетність посягає на відносини у сфері попередження і розкриття злочинів. Небезпечність осіб, причетних до злочину, полягає в тому, що, потураючи його здійсненню або допомагаючи злочинцеві в прихованні злочину, ці особи створюють умови для його здійснення, нейтралізують діяльність правоохоронних органів у викритті злочинця і розкритті злочину. На відміну від співучасті діяльність осіб, причетних до злочину, не перебуває у причинному зв'язку із вчиненням злочину, не зумовлює діяльність виконавця і настання суспільно небезпечного наслідку.

Виділяються такі види причетності до злочину:

1) Заздалегідь не обіцяне (тобто не обіцяне до закінчення (завершення) злочину) приховування злочину.

2) Заздалегідь не обіцяне придбання чи збут майна, добутого злочинним шляхом.

3) Заздалегідь не обіцяне потурання злочину.

4) Заздалегідь обіцяне (тобто обіцяне до закінчення злочину) недонесення про злочин.

52.Повторність, сукупність та рецидив злочинів (множинність злочинів): поняття і кримінально-правова характеристика.

Повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу Сукупністю злочинів визнасться вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, за жоден з яких її не &уло засуджено. При цьому не враховуються злочини, за які особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом.

Рецидивом називають вчинення нового умисного злочину особою, яка мала судимість за умисний злочин. Оскільки рецидив - це повторність злочинів, пов'язана з засудженням за попередній злочин, йому, насамперед, властиві ознаки, характерні для повторності. Це такі ознаки:

1) рецидив має місце там, де особою вчинено два або більше самостійних і тільки умисних злочини;

2) при рецидиві кожен з вчинених злочинів утворює собою одиничний злочин (різні його види);

3) злочини, що створюють рецидив, обов'язково віддалені один від одного певним проміжком часу, іноді дуже тривалим (так званий рецидив, віддалений у часі).

Дата добавления: 2015-05-10