Тема 6. Територіальний устрій України

Під час вивчення цієї теми слід з’ясувати поняття та основні засади адміністративно-територіального устрою нашої держави, види адміністративно-територіальних одиниць, порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою країни.

Для належної організації держави й управління її територією важливе значення має форма державного устрою країни. Слід розрізняти поняття «державний устрій» і «територіальний устрій».

Під державним устроєм розуміється політико-територіальна організація держави, характер взаємовідносин держави в цілому та її складових.

Відповідно до ст. 2 Конституції Україна за формою державного устрою є унітарною державою. Це означає, що Україна — єдина централізована держава, територія якої поділяється на адміністративно-територіальні одиниці. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою. Особливість державного устрою України в тому, що до її складу як невід’ємна складова входить адміністративна автономія — Автономна Республіка Крим.

Важливим елементом державної організації є адміністративно-територіальний устрій держави (розд. ІХ Конституції України).

Адміністративно-територіальний устрій України — це обумовлена географічними, історичними, економічними, етнічними, соціальними, культурними та іншими чинниками внутрішня територіальна організація держави з поділом її на адміністративно-територіальні одиниці.

Конституцією України визначено такі основні засади територіального устрою нашої держави:

· єдність та цілісність державної території;

· поєднання централізації та децентралізації у здійсненні державної влади, що означає розподіл компетенції між вищими органами державної влади та органами місцевого самовряду-
вання;

· збалансованість соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, культурних та інших особливостей.

Слід зазначити, що адміністративно-територіальний устрій відіграє важливу роль у державі:

1) з урахуванням його особливостей побудована система державних органів і місцевого самоврядування;

2) він сприяє ефективному управлінню економікою і соціально-культурним будівництвом на певній території та забезпеченню збалансованості соціально-економічного розвитку об­ластей;

3) дає змогу враховувати побажання населення в розв’язанні питань територіального поділу та здійснення управління на місцях.

У ст. 133 Конституції України визначено, що систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, 24 області, райони, міста, райони в містах, селища і села. Міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус, який визначається законами України.

Розгляд питань, пов’язаних з адміністративно-територіальним устроєм в Україні, віднесено до компетенції Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування і визначається Конституцією України та Законом України «Про адміністративно-територіальний устрій України».

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Адміністративно-територіальний устрій — це обумовлена географічними, історичними, економічними, етнічними та іншими чинниками внутрішня територіальна організація держави з поділом її на адміністративно-територіальні одиниці.

Населений пункт — це частина комплексно заселеної території, яка склалася внаслідок господарської та іншої соціальної діяльності, має сталий склад населення, власну назву та зареєстрована в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Область — це основна складова частина території України, що історично склалася і характеризується певним організаційним відособленням, цілісністю, економічною та соціальною самодос­татністю, місцевими особливостями і традиціями.

Район — це частина території області з переважно агропромисловим характером економіки, транспортною, інформаційною та іншою соціальною інфраструктурою, спрямованою на забезпечення зв’язків між населеними пунктами.

Система адміністративного територіального устрою України — це сукупність адміністративних одиниць: села, селища, міста, райони в містах, райони, області, Автономна Респуб­ліка Крим.

Село — це сільський населений пункт зі сталим складом жителів, які переважно зайняті в сільськогосподарському виробництві.

Селище — це сільський населений пункт, що сформувався при промисловому чи іншому підприємстві, організації.

Дата добавления: 2015-05-10