Особливості створення ігрового простору для дітей різних вікових груп

ПЛАН

ПЛАН

Модуль 3.

Змістовний модуль 3. Технологія керівництва ігровою діяльністю дітей дошкільного віку та формування ігрової культури вихователя

Тема 8. «Особливості педагогічної взаємодії вихователя з дітьми у процесі організації ігрової діяльності»

1.Особливості педагогічної взаємодії вихователя з дітьми у процесі організації ігрової діяльності. Взаємодія педагога з дітьми у творчій грі на різних етапах дошкільного віку.2.Методика організації і розвитку структурних компонентів творчої гри дітей різного віку. 3.Методика організації взаємодії між граючими дітьми: реальні і ігрові стосунки. 1.Особливості педагогічної взаємодії вихователя з дітьми у процесі організації ігрової діяльності.

· воспитатель играет вместе с детьми;

· развёртывает игру таким образом, чтобы выделить для детей именно ролевое поведение;

· Ролевое поведение ребёнка сразу ориентируется на партнёр

СПОСОБЫ ПОСТРОЕНИЯ СЮЖЕТНОЙ ИГРЫ.

· Цепочка условных действий с предметами;

· Цепочка специфически ролевых взаимодействий;

· Последовательность разнообразных событий.

· Не будь равнодушным зрителем игры, умей понимать детей и понимать их игровые замыслы.

· Бережно относись к творческой выдумке ребёнка, завоюй доверие и установи контакт

· Поддержи интересную идею, направив усилия на её осуществление

· Давай не только знания, но и эмоции

· Советуй, но не дави инициативу детей

· Помоги каждому ребёнку найти своё место в игре.

· Сумей быть одновременно организатором и рядовым участником игры

· Отвлеки детей от «дурной» игры, создай интерес к другой теме

· Сохраняй радость игры, буди фантазию, поддерживай интерес

«В играх проявляется творческое воображение ребенка, который учится оперировать предметами и игрушками как символами явления окружающей жизни, придумывает разнообразные комбинации превращения, через взятую на себя роль выходит из круга привычной повседневности и ощущает себя активным "участником жизни взрослых». Д.Б.Эльконин.

В настоящее время существует три основных метода руководства играми детей.

Первый метод - руководства сюжетными играми детей разработан Д.В.Менджерицкиой. По ее мнению, основной путь воздействия педагога на детскую игру и воспитания детей в игре - влияние на ее содержание, т. е. на выбор темы, развитие сюжетна осуществление игрового действия, так и пояснение его смысла партнерам - взрослому или сверстнику, а распределение ролей и на реализацию игровых образов.

Второй метод - метод формирования игры как деятельности принадлежит Н. Я. Михайленко и Н. А. Коротковой. Он основан на реализации трех основных принципов.

- Первый принцип организации сюжетной игры в детском саду.

- Второй принцип воспитатель должен играть с детьми на протяжении всего дошкольного времени.

- Третий принцип - на каждом этапе дошкольного детства необходимо при формировании игровых умений одновременно ориентировать детей, как на осуществление игрового действия, так и на пояснение его смысла, взрослому.

Третий метод - организации самостоятельной сюжетной игры получил название метода комплексного руководства игрой. Он был предложен Е.В.Зворыгиной и С.Л.Новоселовой. В настоящее время в практике дошкольных учреждений этот метод часто применяется при наличии и взаимосвязи следующих условий: активная деятельность детей, направленная на ознакомление с окружающим, обучающие игры.

Все компоненты комплексного руководства формированием игры взаимосвязаны и одинаково важны при работе с детьми разного возраста. Достигнутый в результате такого руководства уровень развития игры на данном возрастном этапе позволяет педагогу идти дальше, учитывая новые возможности своих воспитанников.

Изучив три подхода к руководству игрой дошкольников, сделаем выводы - игра должна быть свободной от навязанной взрослыми темы, и реализации действий - ребенок должен иметь возможность овладевать все более сложным языком игры - общими способами ее осуществления, увеличивающими свободу творческой реализации его собственных замыслов.

Игра должна быть совместной деятельностью педагога и детей, где педагог есть играющий партнер, чтобы игра на всех возрастных этапах была самостоятельной деятельностью детей.

Детям разных возрастных групп на игру, в течении дня, отводится от 3. 15 до 3. 30 мин. Главной целью педагогов является правильно это время использовать, всячески поощряя детей к самостоятельным играм, участвуя в них и помогая детям освоить новые способы игры.

2.Методика організації і розвитку структурних компонентів творчої гри дітей різного віку. 3.Методика організації взаємодії між граючими дітьми: реальні і ігрові стосунки. У виборі партнерів для спільних ігор дошкільники керуються своїми симпатіями, етичними якостями ровесника, його ігровими вміннями. Важливе значення має наявність в однолітка привабливих ігрових предметі.

Реальні відносини між дітьми розгортаються як в сюжетно-рольовій грі, так і поза нею. У контексті сюжетно-рольової гри їх змістом виступає організація гри дітьми: вибір сюжету, підбір замінників, атрибутів, розподіл ролей, узгодження суперечливих питань по ходу гри. Діти оцінюють ігрові дії один одного, дають певні вказівки стосовно виконання ролі. Часто реальні відносини суперечать рольовим. Так, один з дітей виконує роль вчителя й дає вказівки «учневі». Проте у реальних відносинах «учень» виступає із зауваженнями на адресу неправильної, на його думку, поведінки «вчителя». Між дітьми часто виникають конфліктні ситуації щодо розподілу ролей. У молодших школярів такі ситуації переважно закінчуються виходом з гри одного з дітей. Старші дошкільники погоджуються і на виконання небажаної для себе ролі заради збереження стосунків з Сюжетно-рольова гра виступає могутнім засобом розвитку між-особистісних відносин дітей. Моделюючи взаємини дорослих у грі, діти водночас засвоюють навички спілкування, взаємодії, співпраці, навчаються виступати один щодо одного у різних позиціях.

У роботах Д. Б. Ельконіна та його послідовників доведено, що у сюжетно-рольовій грі міжособистісні відносини дітей розвиваються у двох головних напрямах: як рольові й реальні. Рольові відносини вимагають побудови взаємин дітей на основі взаємозв'язку між ролями, визначеними у грі. Гра у лікарню розгортається на основі відносин лікаря й пацієнта; у магазин — продавця й покупця; у сім'ю - доньки й матері чи батька тощо. Мовлення й невербальні компоненти спілкування дітей набувають відповідного змісту, жестів, інтонацій.

Перші визначають вибір і розподіл ролей, виявляються в різноманітних репліках, зауваженнях, вимогах, висловлених відповідно до обраної ролі та у співвідношенні з іншими ролями. Розподіл ролей — важливий момент у виникненні гри. Нерідко дитина-лідер нав'язує товаришам нецікаві ролі, а сама бере на себе найпривабливішуровесником. По ходу гри переважають рольові взаємини дітей, а реальні відбуваються на етапі організації гри та у її ході як окремі фрагменти-включення у зміст рольових взаємин дітей.

Учитывая, огромное значение сюжетно-ролевой игры для формирования личности дошкольника, рассмотрим подробнее уровни развития ролевых отношений:

1. На самом низком уровне роли не называются и дети не называют себя именами лиц, которые они на себя взяли. Даже если в игре имеется ролевое разделение функций дети не становятся друг к другу в типичные для реальной жизни отношения.

2. Намечается разделение функций. Выполнение роли сводится к реализации действий, связанных с данной ролью.

3. Начинают выделяться специальные действия, передающие характер отношений к другим участникам игры. Появляется специфическая ролевая речь, обращенная к товарищу по игре в соответствии со своей ролью и ролью выполняемой товарищем.

4. Выполнение действий, связанных с отношениями к другим людям, роли которые выполняют другие дети. Ролевые функции детей взаимосвязаны. Речь носит явный ролевой характер, определяется и ролью говорящего и ролью того, к кому она обращена.

Якщо дітям не вдається домовитися про розподіл ролей, то гра розпадається, або хтось з дітей виходить з неї.

Чим старше дитина, тим більше прагне до спільної з однолітками гри, тим більше схильна погодитися виконувати непривабливу роль заради того, щоб увійти до ігрового об'єднання. Вона стримує свої особисті бажання і підкоряється вимогам інших дітей.

Тема 9. «Організація ігрового простору дитини»

1.Особливості створення ігрового простору для дітей різних вікових груп. 2.Дитяча кімната, особливості її організації і обладнання у залежності від віку дітей.

3.Вікові особливості підбору ігрового матеріалу та іграшок.

4.Використання «неструктурованих» матеріалів (глина, пісок, вода) в ігровій діяльності.

5.Використання дворового та вуличного простору в процесі дитячих ігор. Комплекс ігрових конструкцій на дитячому майданчику. Пісочниці, гойдалки, гірки, каруселі та ін.

Дата добавления: 2015-05-08