Аснування ГУР у Львові. Створення СВУ. Формування легіону Січових стрільців

Скорочені назви

форм опитування та тестування студентів

дср – домашня самостійна робота інформаційно-аналітичного характеру;

д – доповнення у формі коротких виступів на семінарі в обговоренні теми;

к – колоквіум з доповідями та обговоренням їх основних положень на

практичному занятті;

кр – контрольна робота інформаційного та ґрунтовно-аналітичного

характеру;

пр – практичне семінарське заняття за участю окремої академгрупи;

р – реферат чи будь-яка інша доповідь інформаційного характеру;

ср – самостійна робота письмового стисло-аналітичного характеру;

то – тест-опитування письмового (картки) або ж усного характеру;

уо – усне опитування;

утк – усний тест-контроль знань студентів;

птк – письмовий тест-контроль знань студентів (картками);

Гіпермаркет Знань>>Історія України>>Історія України 10 клас>> Історія України:Заснування ГУР у Львові. Створення СВУ. Формування легіону Січових стрільців.

Українські молодіжні гуртки й організації

Помітно активізували в роки Першої світової війни свою діяльність українські молодіжні організації. У грудні 1914 р. в Харкові ЦК Українського соціалістичного колективу, який представляв молодіжні організації, видав відозву, в якій однією з вимог була перебудова Росії в демократичну федеративну республіку на засаді національно-територіальної автономії в етнографічних кордонах автономії.
У квітні 1915 р. в Харкові відбувся з'їзд представників української молоді Лівобережної України, на якому була заснована організація «Юнацька спілка». До неї увійшли головним чином учні вищих навчальних закладів Харкова. Спілка стояла на позиціях автономії України, хоча деякі гуртки «Юнацької спілки» закликали до відкритої терористичної боротьби проти Росії і допомоги Німеччині та Австро-Угорщині. Так, полтавська організація «Юнацької спілки» в травні 1916 р. випустила прокламацію до селян, в якій містився заклик саботувати заходи царського уряду, спрямовані на продовження війни, добиватися перемоги Німеччини та Австро-Угорщини. «На випадок, коли Росія буде переможена в сій війні, - говорилося у листівці, - Україна одержить самостійність із рук прихильних нам культурних завойовників».
Нелегальні гуртки студентів і учнів для пропаганди українських ідей були створені також у Києві, Бєлгороді, Новочеркаську, Петрограді. У Петрограді активно діяли центральний орган українських студентів «Головна Рада» та «Інформаційне бюро», яке видавало студентський друкований орган «Український студент».

Союз визволення України

Союз визволення України (СВУ), утворений у Львові у серпні 1914 р. з метою сприяти поразці Російської імперії та відродженню незалежної Української держави, у 1915-1917 рр. активізував діяльність. Була розгорнута широка інформаційна робота з метою ознайомлення європейської громадськості з історією України, її сучасним становищем і законними вимогами українських політичних партій і організацій. Українською, німецькою і французькою мовами СВУ видавала періодичні інформаційні вісники, «Кобзар» Тараса Шевченка, «Історію України» М. Грушевського, праці М. Костомарова, В. Антоновича, Ф. Вовка та ін. Зусиллями членів СВУ українська проблематика все частіше розглядалася на сторінках німецьких, угорських, австрійських, турецьких, болгарських, румунських, шведських та італійських газет. Активісти Союзу виступали з лекціями з українського питання перед масовими аудиторіями в Німеччині та інших країнах Європи.
Велика робота проводилася членами СВУ в німецьких і австрійських концтаборах, куди було кинуто сотні тисяч полонених українців. Одному з керівників СВУ О. Скоропису-Йолтуховському вдалося добитися від властей Німеччини і Австрії переведення 80 тис. українців до трьох таборів і дозволу на опікування полоненими Союзу визволення України. Союз сприяв поліпшенню матеріального становища військовополонених, організував в концтаборах десятки шкіл грамотності, бібліотеки, читальні, хори, оркестри, курси української історії та літератури. Було збудовано церкви, створено кооперативні крамниці, відкрито чайні. У кожному таборі видавалася українська газета. Все це сприяло зростанню їхньої національної свідомості. Відомий український історик Д. Дорошенко писав про це так: «Ширилося розуміння — ріс український громадянин, і в неволі за дротом зросли кадри вільних людей».

Бойовий шлях легіону УСС

У складі австрійської армії воювало з'єднання, створене українськими патріотами Галичини - легіон Українських січових стрільців («усусів»). «Усуси» складали військову присягу двічі: на вірність імперії і на вірність Україні. Себе вони розглядали як перший підрозділ української армії, котра формуватиметься у ході війни і своєю метою матиме боротьбу за незалежність України.
Початок бойового шляху січових стрільців припадає на 25 вересня 1914 р. У розпал Галицької битви вони захищали в Карпатських горах Ужоцький перевал, який атакувала дивізія кубанських козаків. Але справжнє бойове хрещення УСС пройшли у квітні - на початку травня 1915 р. у боях за гору Маківка поблизу Славська, коли російське командування кинуло проти стрільців кілька полків і артилерію. Контроль над горою забезпечував росіянам дальше просування на Захід, тому боротьба за неї була особливо жорстокою і кровопролитною. Кілька разів цей важливий пункт переходив із рук у руки. У бій була кинута кавалерія донських козаків під командуванням генерала Каледіна. Саме в ці дні російський цар Микола II об'їжджав Галичину, і військове командування прагнуло будь-що порадувати його ще однією перемогою. Врешті-решт, ціною великих жертв російським солдатам вдалося закріпитися на Маківці, але у цей час розпочався загальний відступ із Галичини.
УСС брали участь у наступальних операціях 1915 р. У червні вони першими ввійшли у місто Галич, піднявши над містом жовто-синій український національний прапор. Славною, а разом з тим, трагічною віхою на бойовому шляху УСС стали виснажливі бої на горі Лисоня поблизу Тернополя, які «усуси» вели у серпні-вересні 1916 р. Січові стрільці потрапили в оточення, й вирватися з нього вдалося лише невеликій їх частині.
Після поповнення полк УСС у липні 1917 р. протистояв російським військам у дні їхнього останнього у Першій світовій війні наступу.
До березня 1915 р. командиром УСС був отаман Михайло Галущинський, надалі Легіон (полк) очолювали послідовно отаман Григорій Коссак, сотник Василь Дідушок, підполковник Антін Варивода, поручик Дмитро Кренжаловський, отаман Мирон Тарнавський, сотник Осип Микитка. На початку 1917 р. у Головній книзі обліку УСС було записано близько 7 тис. осіб; втрати вбитими, пораненими і полоненими загалом становили 3050 осіб.
Австрійське й німецьке командування неодноразово відзначало героїзм «усусів», їхні високі моральні якості й навіть називало полк УСС «найкращим підрозділом всієї австро-угорської армії». В умовах наростання у військах австро-німецького блоку антивоєнних настроїв, непоодиноких випадків дезертирства бойова звитяга «усусів» була справді нетиповим явищем. В її основі був патріотизм січових стрільців, їхнє переконання, що в цій війні вони віддають свої життя і проливають кров за світлу мету: відродження незалежної української держави і щасливе життя народу.
Але ставлення командування до «усусів» було дуже нерівне. Один з них згадував: «Під час боїв австрійським похвалам не було кінця, під час же затишшя на фронті австрійським зневагам теж не було кінця: тоді українські січові стрільці бували для австрійців лише «рутенськими зрадниками».
Українські січові стрільці в жорстоких умовах світової війни знаходили час для громадської і національно-культурної роботи. Останні місяці життя Івана Франка ним опікувалися «усуси». Сини Івана Яковича Петро й Тарас одними з перших вступили до Легіону і брали безпосередню участь у боях. Наприкінці травня 1916 р. делегація УСС прямо з окопів виїхала до Львова на похорон Франка, де їхній представник виступив з яскравою промовою. А коли наприкінці 1916 р. «усуси» перебували на переформуванні на Волині, ними було організовано 46 початкових українських шкіл, де вчителями були рядові стрільці й офіцери.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
1. Серед істориків існують два підходи до оцінки участі української інтелігенції в діяльності Союзу міст, Союзу земств, Воєнно-промислових комітетів та інших організацій. Одні вважають, що це була допомога жертвам війни і мала гуманітарний характер, інші оцінюють діяльність української інтелігенції як співучасть з царизмом у веденні несправедливої загарбницької війни. Обґрунтуйте власну точку зору.
2. У якому напрямі розвивався український національний рух у Наддніпрянській Україні в 1915-1916 рр.? Чим був викликаний цей розвиток?
3. Які причини викликали наростання українського молодіжного руху? У чому воно проявлялося?
4. Розкрий основні напрями діяльності СВУ у 1915-1916 рр. і дай оцінку цій діяльності.

ДОКУМЕНТИ
1. Петиція до Державної Думи (6 лютого 1916 р.)
... Ми, представители 30-миллионного украинского народа в России, обращаемся... к народному представительству всех граждан Российской Империи в Государственной Думе... в критическую минуту перелома огромного значення не только для украинского народа, но в минуту, которая будет решающей вообще в судьбе великой русской нации и русского государства... Поэтому мы не только в интересах украинского народа, но также и в большем интересе русского государства й русской нации желаем исполнения следующих наших требований..:

1. Украинский народ в России равноправен с русским народом.
2. Свободное пользование украинским языком, как необходимым на Украине, по крайней мере в начальних школах.
3. Свобода украинской прессы и книгопечатания вообще.
4. Свободная деятельность украинских просветительских культурных обществ.
5. Вообще государственно-законного установлення гарантий культурно-национального развития украинского народа в Русском государстве.
Подготовлена деятелями украинского социал-демократическо-го движения по тексту, составленному М.С. Грушевским. Была отпечатана в Москве в редакции журнала «Украинская жизнь» и разослана для сбора подписей в Киев, Екатеринослав, Полтаву, Чернигов, Винницу, Одессу, Харьков.
Український археографічний збірник:
Археографічна комісія Української Академії Наук. -Т. І.-К., 1926. - С 324-326.
2. Звернення III конференції гуртків «Юнацької спілки» Лівобережної України (10.ХІІ.1916 р.)
Перед Юнацькою спілкою... стає завдання вказати шлях до волі українському народові й стати на чолі визвольного руху. Конференція... визнає це завдання й високо піднімає блакитно-жовтий прапор Самочинної України... Конференція вважає, що тільки шляхом об'єднання всіх українських працівників в боротьбі за долю України можна досягти її визволення... Автономія України, аграрна реформа й восьмигодинний робітничий день... повинні вимагати ми в інтересах українського працюючого люду.
Центральний державний історичний архів України. -Фонд Київського губернського жандармського управління
(274). - Оп.4.- Спр.583.-Арк.52.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДО ДОКУМЕНТІВ
1. Документ № 1.
Петиція до Державної Думи від 6 лютого 1916 р. є одним із багатьох документів, з якими різні верстви українського народу зверталися до вищих державних органів Російської імперії. Охарактеризуй ці вимоги і дай відповідь на запитання, чому уряд Російської імперії відмовлявся їх виконати.
2. Документ № 2.
Охарактеризуй основні програмні вимоги III конференції гуртків «Юнацької спілки» Лівобережної України. Наскільки обґрунтованим було прагнення Спілки «стати на чолі визвольного руху»? Відповідь обґрунтуй.

Новітня історія України 10 клас, Ф. Г. Турченко

Дата добавления: 2015-05-26