Особливості проведення 25 – 30 Олімпіад 1992-2012

Закінчилася ера «холодної війни», світ визнав пріоритет загальнолюдських цінностей над всіма іншими, впала Берлінська стіна, змінилися політичні режими в країнах Східної Європи, відбулося об'єднання Німеччини і розпався СРСР, востаннє виступила збірна команда СНД, світова спортивна громадськість осудила бойкоти Ігор і т.д. Всі ці події вплинули на розвиток олімпійського руху.

Підсумки останніх Олімпіад у Барселоні, Афінах та Сіднеї відомі. Ці Ігри оцінюються як одні з найбільш успішних в історії олімпійського спорту сучасності. Сьогодні проглядається найгостріша конкуренція між чотирма країнами — США, Німеччиною, Росією і Китаєм. Існує думка, що ідеали олімпійського спорту, його самостійність розмиваються і втрачаються під впливом зовнішніх факторів — політики, комерціалізації, застосування допінгу й ін. Однак більш глибокий аналіз показує, що міжнародному олімпійському руху вдалося не тільки зберегти сферу свого впливу в олімпійському спорті, але і забезпечити зацікавленість у збереженні його стабільності, авторитету і самостійності представників політичних і ділових кіл. Поки що боротьба МОК, НОК, МСФ із застосуванням допінгу не привела до радикальних змін у цій справі, не зменшилася гострота ситуації, що склалася в олімпійському спорті у зв'язку із проблемою допінгу.

Разом з тим, при всіх складнощах і протиріччях сучасного етапу розвитку олімпійського спорту, більш ніж досить підстав для твердження, що міжнародний олімпійський рух ввійшов у четвертий етап свого розвитку винятково авторитетним і досить монолітним, з чітким визначенням свого місця в системі світових цінностей, можливостей, проблем і протиріч, перспектив подальшого удосконалення.

№42 Виникнення та історія проведення зимових Олімпійських ігор.

Первые Зимние олимпийские игры состоялись в 1924. Поначалу зимние и летние Игры проходили в один и тот же год, но начиная с 1994, они проводятся ч интервалом в два года. Так, с созданием в 1894 Международного Олимпийского комитета среди прочих видов спорта в будущую олимпийскую программу предлагалось включить и катание на коньках. Тем не менее, на первых трех Олимпийских играх никаких «ледовых» дисциплин не было. Они впервые появились на Играх-1908 в Лондоне: фигуристы соревновались в 4 видах программы. Говоря о том, что Белые игры №1 состоялись в 1924 году в Шамони, историки вступают в противоречие с юриспруденцией. Дело в том, что происходившее во Французских Альпах 75 лет назад официально называлось совсем иначе. «Неделя зимнего спорта, посвященная предстоящим Играм VIII Олимпиады в Париже» – вот так длинно именовались соревнования, на которые в январе-феврале 24-го года собралось 293 спортсмена из 16 стран. Величайшую энергию в пробивании идеи Белых олимпиад проявил Кубертен. В течение 1921 и 1922 годов великий француз проявил свой блестящий дипломатический талант. Сначала он добился создания комиссии по организации зимних Игр, в которую были включены представители Швеции, Франции, Норвегии, Швейцарии и Канады, а затем (несмотря на полное отсутствие единодушия в упомянутой комиссии) настоял на организации в 1924-м Недели зимнего спорта как средства пропаганды предстоящей летней Олимпиады. По утверждению Кубертена, должен был получиться эдакий показательный турнир по неолимпийским видам спорта. Ради того чтобы программа его была достаточно полной, из олимпийской программы парижской Олимпиады были удалены хоккей и фигурное катание. В мае 1926 года в Лиссабоне было решено провести в Сент-Морице II зимние Игры, а Неделю зимнего спорта переименовали в I зимнюю Олимпиаду – таков был итог трудной дипломатической миссии барона Пьера де Кубертена, чей гений подарил человечеству еще один праздник спорта.

Дата добавления: 2015-05-26