Значення фізичних вправ у житті стародавніх слов’ян

Розвиток фізичного виховання та спорту в античних державах Північного Причорномор'я.

У Північному Причорномор’ї починаючи з VII ст. до н.е. виникають еллінські поліси, найбільшими серед яких були: Ольвія (поблизу сучасного Миколаєва); Херсонес (в межах сучасного Севастополя); Тіра (в межах сучасного Білгород-Дністровська); міста Боспорського царства: Пантикапей (в межах сучасної Керчі), Горгіппія (в межах сучасної Анапи), Фанагорiя (біля сучасного селища Сінне на Таманському півострові), Танаїс (біля сучасної станиці Недвигівської Ростовської області) та ін. Будучи окремими незалежними державами північнопричорноморські поліси здебільшого зберігали віру, звичаї та традиції своїх метрополій. Фізичне виховання та спорт були невід’ємною частиною їх суспільно-культурного життя.

У Стародавній Греції існував культ красивого, фізично добре розвинутого людського тіла. Олімпійські боги – це атлети досконалі як тілесно, так і духовно. Прагнучи бути схожими до своїх богів та з метою виховання здорових боєздатних громадян у будь-якому давньогрецькому полісі повинна була існувати хоча б одна школа фізичного виховання – гімнасій Саме тому є природнім існування шкіл фізичного виховання навіть у найвіддаленіших куточках давньогрецького світу, якими були міста Північного Причорномор’я. Керiвництво та нагляд за гiмнасiями у кожному мiстi доручалися вибраним народними зборами чи радою особам - гiмнасiархам. Ця посада вважалася особливо почесною i на неї висувалися видатнi громадяни полiсу, якi вiдзначалися особливими заслугами. Гiмнасiархи слiдкували за фiзичною та моральною пiдготовкою юнакiв, турбувалися про будову гiмнасiю, його обладнання, опалення та освiтлення, а також про своєчасне постачання оливковою олією, якою натиралися атлети пiд час гiмнастичних занять.

Відомо, що у Північному Причорномор’ї посади гімнасіарха існували у Ольвії, Херсонесі, Пантикапеї, Танаїсі, Горгіппії. Безпосередньо за фiзичну пiдготовку учнiв гiмнасiю вiдповiдали педотриби - вчителi гiмнастики. Вони не лише навчали, але й виховували своїх учнiв, а у випадку необхiдностi карали за непослух. Школою військово-фізичної підготовки юнаків у північнопричорноморських містах, як і повсюдно в Елладі, був інститут ефебії. Зміст фізичного виховання у античних колоніях Північного Причорномор’я, як і у Стародавній Греції, передбачав такі розділи: палестрику, орхестрику, ігри (рухливі, з м’ячем і т. ін.)

Очевидно, найпопулярнішими були агони на честь Ахілла, Аполона, Гермеса, Геракла

Прокопій з Кесарії говорить про племена антів: “Усі ці люди високі на зріст і надзвичайно сильні”. Візантієць Маврикій з великим захопленням висловлюється про слов'янську витривалість на всяке лихо – спеку, холод, дощ, брак одягу і поживи. Літописець Псевдо-Маврикій наводить дуже цікаві свідчення про вміння древніх слов'ян плавати і про те, що воїни-слов'яни могли переховуватися тривалий час на дні річки, лежачи з очеретиною в роті.

Цікаво, що із відомих сьогодні засобів оздоровлення, у наших предків у ті часи вже широко застосовувалися лазні.

“Древньоруські стрільці-лучники мали хороший вишкіл і майстерно користувалися луком і стрілами. Навчання міткому стрілянню починалося з дитячих років, одночасно з навчанням їзди верхи”. Фізичне вдосконалення юних слов'ян проходило в постійних іграх, забавах, танцях, змагальних вправах.

Дата добавления: 2015-05-26