Особливості правового статусу окремих видів господарських товариств 2 страница

Подання цього договору при державній реєстрації товариства не с обов'язковим.

Установчим документом TOB є його статут. Цей документ крім відомостей, зазначених у ст. 4 Закону України "Про господарські товариства", повинен містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі товариства. Зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному капіталі, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами.

Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства. Проте законодавець не визначив мінімального розміру статутного фонду, який встановлюється учасниками товариства самостійно.

Якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади, загальні збори учасників приймають одне з таких рішень: про виключення із складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про ліквідацію товариства.

Зміни до статуту, пов'язані із зміною розміру статутного капіталу та/або із зміною складу учасників, підлягають обов'язковій державній реєстрації в установленому законом порядку.

Рішення про зменшення статутного капіталу товариства надсилається поштовим відправленням усім кредиторам товариства не пізніше триденного строку з дня його прийняття. Учаснику TOB, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства.

Зменшення статутного капіталу TOB допускається після повідомлення про це в порядку, встановленому статутом, усіх його кредиторів. У цьому разі кредитори мають право вимагати дострокового припинення або виконання відповідних зобов'язань товариства та відшкодування їм збитків. Рішення TOB про зменшення його статутного капіталу набирає чинності не раніше як через три місяці після державної реєстрації і публікації про це у встановленому порядку.

Збільшення статутного капіталу TOB допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі.

Необхідно зауважити, що до одного з основних корпоративних майнових прав учасника TOB традиційно належить право розпоряджатися своєю часткою у статутному капіталі товариства. Так, згідно з положеннями ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" учасник TOB має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.

У разі придбання частки (її частини) учасника самим TOB воно зобов'язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам протягом строку, що не перевищує одного року, або зменшити свій статутний капітал згідно з вимогами чинного законодавства. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму у вищому органі проводяться без урахування частки, придбаної товариством.

Частка у статутному капіталі TOB може також переходити до спадкоємців фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства. Так, у ст. 55 Закону України "Про господарські товариства" відзначається, що у випадку реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв'язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства. За відмови правонаступника (спадкоємця) від вступу до TOB або відмови товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню.

Порядок виходу учасника з TOB.

Учасник TOB має право добровільного виходу з товариства. При цьому останній має повідомити про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу; якщо інший строк не встановлений у статуті. До того ж такий учасник має право одержати вартість частки майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Подібна виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов із товариства, і у строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством у даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Окрім добровільного виходу з товариства (за відповідною заявою), учасник може бути виключений зі складу TOB. Так, згідно зі ст. 64 Закону України "Про господарські товариства" учасника TOB, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 % загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере.

Загальна характеристика органів управління TOB. Вищим органом управління TOB є загальні збори його учасників, які складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Представники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасник вправі в будь-який час замінити свого представника у загальних зборах учасників, сповістивши про це інших учасників. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника товариства.

Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі.

Відповідно до ч. 4 ст. 145 ЦК України до виключної компетенції загальних зборів учасників TOB належить: 1) визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його планів і звітів про їх виконання; 2) внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу; 3) створення та відкликання виконавчого органу товариства; 4) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів; 5) затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства; 6) вирішення питання про придбання товариством частки учасника; 7) виключення учасника із товариства; 8) прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу. Стаття 41 Закону України "Про господарські товариства" додатково до компетенції загальних зборів відносить: а) встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів;

б) вирішення питання про придбання товариством частки учасника;

в) виключення учасника з товариства; г) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів.

Статутом товариства і законом до виключної компетенції загальних зборів може бути також віднесене вирішення інших питань. Питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчому органу товариства.

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організовує виконання їх рішень та не має права приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства.

Компетенція виконавчого органу TOB, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються чинним законодавством і статутом товариства.

Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом. Генеральний директор (директор) не може бути одночасно головою загальних зборів учасників товариства.

Контроль за діяльністю дирекції (директора) TOB здійснюється ревізійною комісією, яка утворюється загальними зборами учасників товариства з їх числа, у кількості, передбаченій установчими документами, але не менше трьох осіб. Члени дирекції (директор) не можуть бути членами ревізійної комісії.

Перевірка діяльності дирекції (директора) товариства проводиться ревізійною комісією за дорученням зборів, з власної ініціативи або на вимогу учасників товариства. Ревізійна комісія має право вимагати від посадових осіб товариства подання їй усіх необхідних матеріалів, бухгалтерських чи інших документів та особистих пояснень та доповідає результати проведених нею перевірок вищому органу товариства.

Ревізійна комісія складає висновок по річних звітах та балансах. Без висновку ревізійної комісії загальні збори учасників товариства не мають права затверджувати баланс товариства. Ревізійна комісія має право ставити питання про скликання позачергових загальних зборів учасників, якщо виникла загроза суттєвим інтересам товариства або виявлено зловживання посадовими особами товариства.

Підбиваючи підсумок вищенаведеному, до основних правових характеристик TOB як господарського товариства, що належить до об'єднань капіталів, слід віднести: поділ статутного капіталу на частки, розмір яких визначається установчими документами і може бути будь-яким (рівним або різним); відсутність у учасників товариства субсидіарної майнової відповідальності за борги товариства, якщо вони повністю сплатили свої частки; наявність у учасників, які не повністю сплатили свої внески, додаткової відповідальності за борги товариства у межах вартості несплаченої частини вкладу, у випадках, передбачених статутом товариства; максимальна кількість учасників товариства може досягати 100 осіб; наявність органів товариства, за допомогою яких здійснюється управління справами товариства: вищий орган - загальні збори учасників, виконавчий орган - колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор), контрольний - ревізійна комісія (ревізор); можливість відступлення учасником своєї частки (її частини) іншому учасникові (учасникам) або третім особам (якщо учасники товариства протягом місяця з дня повідомлення про продаж частки не реалізують своє переважне право на купівлю частки); обмежений рух учасників; зміна складу учасників відбувається шляхом: а) виключення учасника з товариства; б) відступлення частки іншому учасникові або третім особам; в) спадкування частки учасника; г) виходу учасника з товариства.

Близьким за своїм правовим статусом до TOB є товариство з додатковою відповідальністю (далі - ТДВ). Саме тому в Законі України "Про господарські товариства" відзначається, що до останнього застосовуються норми статей 4,11,52-64 вищезазначеного Закону з урахуванням особливостей, передбачених для правового регулювання ТДВ. Тобто на ТДВ поширюються положення про TOB щодо статутного капіталу, установчих документів, порядку управління товариством, переходу частки учасника у статутному капіталі до інших осіб, виходу чи виключення учасника товариства, а також інші загальні положення стосовно правового регулювання господарських товариств.

Згідно з ч. 4 ст. 80 ГК України товариством з додатковою відповідальністю визнається господарське товариство, статутний капітал якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників. Окрім цього, поняття та основні правові ознаки ТДВ містяться в ч. І ст. 65 Закону України "Про господарські товариства" та у ч. 1, ч. 2 ст. 151 ЦК України.

Слід також підкреслити, що оскільки учасники ТДВ несуть підвищену додаткову (субсидіарну) відповідальність за борги товариства, сьогодні у формі ТДВ створюються довірчі товариства та страхові компанії (Декрет Кабінету Міністрів України "Про довірчі товариства" від 17.03.1993 р. із змінами, внесеними згідно із Законом № 90/95-вр від 14.03.95 р.).

Таким чином, до основних правових характеристик ТДВ як господарського товариства, що належить до об'єднань капіталів, слід віднести: поділ статутного капіталу на частки, розмір яких визначається статутом товариства; додаткова (субсидіарна) майнова відповідальність учасників за зобов'язаннями товариства, граничний розмір якої встановлюється 150 законом (щодо довірчих товариств) та/або статутом ТДВ в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до їх вкладів; характер субсидіарної відповідальності учасників - солідарний; наявність органів управління (як у TOB); схожість правового становища ТДВ і його учасників до правового становища TOB, за винятком обсягу відповідальності учасників і пов'язаних із цим питань (у тому числі змісту статуту).

Повне товариство визначається у ч. 5 ст. 80 ГК України як господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства І несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Крім ГК України правовий статус повних товариств визначається статтями 66-73 Закону України "Про господарські товариства" та статтями 119-132 ЦК України.

Установчим документом повного товариства (далі - ПТ) є засновницький договір, який підписується всіма його учасниками. Якщо хоча б одним з учасників ПТ є фізична особа, такий договір підлягає нотаріальному посвідченню. При цьому слід зауважити, що, як того вимагає ч. 7 ст. 80 ГК, учасниками ПТ можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва. І саме тому при нотаріальному посвідченні засновницького договору ПТ його учасники - фізичні особи мають надати свідоцтво про їх державну реєстрацію як суб'єктів підприємницької діяльності. Особа може бути учасником тільки одного ПТ.

Найменування ПТ повинно містити імена (найменування) всіх його учасників, слова "повне товариство" або містити ім'я (найменування) одного чи кількох учасників з даванням слів "і компанія", а також слів "повне товариство". Крім цих умов, а також загальних умов, що повинні зазначатися у засновницькому договорі, засновницький договір про повне товариство повинен визначати розмір частки кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення вкладів, форму їх участі у справах товариства.

Управління діяльністю (ведення справ) повного товариства здійснюється за загальною згодою всіх учасників. Засновницьким договором товариства можуть бути передбачені випадки, коли рішення приймається більшістю голосів учасників. Кожний учасник ПТ має один голос, якщо засновницьким договором не передбачений інший порядок визначення кількості голосів.

Ведення справ товариства може здійснюватися або всіма учасниками, або одним чи кількома з них, які виступають від імені товариства. У останньому випадку обсяг повноважень учасників визначається дорученням, яке має бути підписане рештою учасників товариства. Якщо в засновницькому договорі визначаються декілька учасників, які наділяються повноваженнями на ведення справ товариства, то передбачається, що кожен з них може діяти від імені товариства самостійно. У засновницькому договорі може бути відзначено, що такі учасники мають право вчиняти відповідні дії лише спільно. Учасники, яким було доручено ведення справ ПТ, зобов'язані надавати решті учасників на їх вимогу повну інформацію про дії, що виконуються від імені та в інтересах товариства.

Повноваження учасника на ведення справ товариства припиняються повністю або частково з припиненням діяльності самого товариства у зв'язку з відмовою учасника від доручення чи скасуванням доручення на вимогу хоча б одного з решти учасників.

Учасник, який діяв у спільних інтересах, не маючи повноважень, у випадках, коли його дії не будуть схвалені рештою учасників, вправі ставити вимогу до товариства відшкодувати витрати за умови, якщо доведено, що внаслідок його дій товариство зберегло або придбало майно, яке перебільшує за вартістю понесені товариством витрати.

Слід підкреслити, що чинне законодавство (ст. 70 Закону України "Про господарські товариства") містить вимогу щодо заборони учасникам повного товариства конкурувати з останнім: учасники повного товариства не вправі від свого імені та в своїх інтересах здійснювати угоди, однорідні з цілями діяльності товариства, а також брати участь у будь-яких товариствах (крім акціонерних товариств), які мають однорідну з повним товариством мету діяльності. У разі порушення вказаної вимоги учасники ПТ зобов'язані компенсувати збитки, заподіяні товариству цими діями.

Зміни у складі учасників ПТ можуть бути у зв'язку з: 1) виходом учасника ПТ із його складу з власної ініціативи; 2) виключенням із складу учасників; 3) вибуттям із складу учасників з причин, що не залежать від учасника.

Учасник повного товариства, що було створено на невизначений строк, може в будь-який час вийти з товариства, попередивши про це не пізніше як за три місяці. Вихід із товариства, що було створено на визначений строк, допускається лише за наявності поважних причин та за умови, що попередження про це надійшло не пізніше як за шість місяців.

Якщо при виході учасника з повного товариства це товариство зберігається, то учаснику виплачується вартість його внеску відповідно до балансу, складеного на день виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частина прибутку, одержаного товариством у даному році. Майно, передане учасникам товариства тільки для користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Учасник ПТ має право за згодою інших його учасників передати свою частку у складеному капіталі чи її частину іншому учасникові товариства або третій особі. З передачею частки (її частини) третій особі здійснюється одночасно перехід усієї сукупності прав та обов'язків, що належали учаснику, який вибув з повного товариства або відступив частину своєї частки.

При реорганізації юридичної особи, учасника повного товариства, або смерті громадянина, учасника повного товариства, правонаступник (спадкоємець) має переважне право вступу до товариства за згодою решти учасників.

Правонаступник (спадкоємець) несе відповідальність за борги учасника, що виникли за час діяльності товариства, перед ПТ, а також за борги товариства перед третіми особами. У разі відмови правонаступника (спадкоємця) від вступу до ПТ або відмови товариства у прийнятті правонаступника (спадкоємця) йому виплачують вартість частки, що належить реорганізованій юридичній особі (спадкоємцю), розмір якої визначається на день реорганізації (смерті) учасника. У цих випадках відповідно зменшується розмір майна товариства, вказаний у засновницькому договорі.

Учасник ПТ, який систематично не виконує чи неналежним чином виконує обов'язки або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключений із товариства в порядку, передбаченому засновницьким договором. Рішення про виключення зі складу учасників ПТ може бути оскаржене до суду.

Прибуток та збитки ПТ розподіляється між його учасниками пропорційно до їхніх часток у складеному капіталі, якщо інше не передбачено засновницьким договором або домовленістю учасників. Позбавлення учасника ПТ права на участь у розподілі прибутків чи збитків не допускається.

Звернення стягнення на частку учасника в ПТ за його власними зобов'язаннями не допускається. При недостатності майна учасника для покриття боргів за зобов'язаннями кредитори можуть вимагати у встановленому порядку виділення частки учасника-боржника. Решта учасників вправі з метою збереження товариства виділити частку учасника-боржника в грошовій або натуральній формі відповідно до балансу, складеного на день вибуття такого учасника з товариства.

Необхідно зауважити, що загальні випадки ліквідації ПТ встановлюються ст. 110 ЦК України, а також у разі якщо в товаристві залишається один учасник. Цей учасник має право протягом шести місяців з моменту, коли він став єдиним учасником товариства, перетворити таке товариство в інше господарське товариство у порядку, встановленому чинним законодавством. У разі виходу учасника з ПТ, виключення одного з його учасників із товариства, смерті учасника товариства, ліквідації юридичної особи - учасника товариства або звернення кредитором одного з учасників стягнення на частину майна, пропорційну його частці у складеному капіталі, товариство може продовжити свою діяльність, якщо це передбачено засновницьким договором товариства чи домовленістю між учасниками, що залишаються.

Слід також підкреслити, що у разі якщо при ліквідації повного товариства виявиться, що наявного майна не вистачає для сплати всіх боргів, за товариство у недостатній частині несуть солідарну відповідальність його учасники усім своїм майном, на яке відповідно до законодавства України може бути звернено стягнення. При цьому учасник товариства відповідає за борги товариства незалежно від того, виникли вони після чи до його вступу до товариства. Учасник, який сплатить повністю борги товариства, має право звернутися з регресною вимогою у відповідній частині до решти учасників, які несуть перед ним відповідальність пропорційно своїй частці у майні товариства.

Підсумовуючи вищенаведене, до основних правових характеристик ПТ як господарського товариства, що належить до об'єднань осіб, слід віднести: 1) установчий документ - засновницький договір; відсутність законодавчих вимог щодо розміру та порядку формування майна, що регулюється засновницьким договором; 2) відсутність органів товариства, оскільки управління справами товариства здійснюється самими учасниками в порядку, визначеному засновницьким договором; можливість використання таких схем управління: а) управління здійснюється спільно всіма учасниками; б) управління доручається або одному, або частині учасників, які діють на підставі підписаного рештою учасників доручення; 3) повна відповідальність товариства за власними зобов'язаннями (тобто усім майном, що належить йому на праві власності); 4) субсидіарна солідарна відповідальність учасників товариства за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, на яке може бути звернено стягнення; 5) обмежений рух учасників; 6) вимога до учасників товариства - наявність статусу зареєстрованого суб'єкта господарювання (ч. 7 ст. 80 ГК України); 7) законодавчо встановлена заборона для учасників конкурувати з повним товариством; 8) додаткові підстави ліквідації ПТ як юридичної особи: якщо в товаристві залишається один учасник і протягом 6 місяців з цього моменту ПТ не перетворюється в інше господарське товариство, що може функціонувати у складі однієї особи.

Командитним товариством у ч. 6 ст. 80 ГК України визнається господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники).

До того ж відповідно до ч. 7 ст. 80 ГК України повними учасниками командитного товариства (далі - КТ) можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва. Ця норма випливає зі ст. 167 ГК України, відповідно до якої володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом, однак законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення. Відповідне роз'яснення дано і Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва, і саме тому при нотаріальному посвідченні засновницького договору КТ (як і у випадку з ПТ) повні учасники - фізичні особи мають надати свідоцтво про їх державну реєстрацію як суб'єктів підприємницької діяльності1.

Крім ГК України, правовий статус командитних товариств визначається статтями 75-83 Закону України "Про господарські товариства" та статтями 133-139 ЦК України.

Необхідно зазначити, що організаційно-правова форма (далі - ОПФ) командитного товариства за своїм змістом є так званим "правовим гібридом" - поєднує в собі найпривабливіші риси товариства з обмеженою відповідальністю та повного товариства. Так, у КТ, як і в повному товаристві, повні учасники (один або декілька) здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення. У свою чергу, подібно до ТОВ, вкладники КТ (один чи декілька) несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах зроблених ними вкладів та не беруть участі в діяльності товариства. У той же час до специфічних ознак організаційно-правової форми КТ слід віднести такі елементи структури ОПФ, як характер взаємовідносин між повними учасниками та вкладниками, права і обов'язки вкладників та їх відповідальність, вимоги до засновницького договору, а також інші особливості, передбачені законом та засновницьким договором, що стосуються КТ.

Командитне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору. Засновницький договір про КТ, крім умов, передбачених ст. 4 Закону України "Про господарські товариства", повинен включати розмір часток кожного з учасників з повною відповідальністю, розмір, склад і порядок внесення ними вкладів, форму їх участі у справах товариства. У засновницькому договорі стосовно вкладників вказуються тільки сукупний розмір їх часток у майні товариства, а також розмір, склад і порядок внесення ними вкладів. Відповідно до ст. 134 ЦК України, якщо внаслідок виходу, виключення чи вибуття у КТ залишився один повний учасник, засновницький договір переоформляється в одноособову заяву, підписану повним учасником. Якщо КТ створюється одним повним учасником, то установчим документом є одноособова заява (меморандум), яка містить усі відомості, встановлені вищезазначеною статтею ЦК України для командитного товариства.

Найменування КТ повинно містити імена (найменування) всіх повних його учасників, слова "командитне товариство" або містити ім'я (найменування) хоча б одного повного учасника з доданням слів "і компанія", а також слів "командитне товариство". Якщо у найменування командитного товариства включено ім'я вкладника, такий вкладник стає повним учасником товариства.

Відповідно до вимог ст. 75 Закону України "Про господарські товариства", якщо у командитному товаристві беруть участь два або більше учасників з повною відповідальністю, вони несуть солідарну відповідальність за боргами товариства. Особа може бути повним учасником тільки в одному КТ. Повний учасник КТ не може бути учасником повного товариства. Повний учасник КТ не може бути вкладником цього самого товариства.

Вкладники КТ повинні вносити вклади і додаткові внески у розмірі, способами і у порядку, передбаченими засновницьким договором. Сукупний розмір часток вкладників не повинен перевищувати 50 % майна товариства, зазначеного в засновницькому договорі. Складений капітал командитного товариства підлягає сплаті його учасниками до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства.

Дата добавления: 2015-05-31