Ринок цінних паперів: поняття, види та місце в системі національного ринку

РОЗДІЛ 17. Правове регулювання ринку цінних паперів

Ринок цінних паперів є важливою складовою соціально-орієнтованої ринкової економіки, що сприяє оздоровленню і укріпленню фінансової системи країни, створенню необхідних резервів капіталу, залученню вітчизняного та іноземного капіталу, вільному та ефективному переливу фінансових коштів із малорентабельних галузей та регіонів у високорентабельні, а також із сегментів ринку, де є надлишок капіталу, у сегменти, де відчувається його брак.

Становлення ринку цінних паперів (далі - РЦП) в Україні відбувалося в умовах відсутності необхідної практики та досвіду і супроводжувалось періодичною зміною його моделі. Тому на сучасному етапі розвитку РЦП України має елементи як європейської (орієнтованої на банки), так і американської (орієнтованої на фондовий ринок) моделей РЦП.

Можна виділити два основних етапи формування РЦП України. Перший етап характеризується політикою державного "невтручання", відсутністю протягом тривалого часу єдиної концепції його формування. Фондовий ринок розвивався сам по собі.

Формування РЦП в Україні розпочалося у 1991 р. після прийняття Закону "Про цінні папери та фондову біржу" та зі створення Української фондової біржі (УФБ). На першому етапі однією з основних причин стримування розвитку РЦП була майже повна відсутність правового поля, законодавчого регламентування поведінки учасників ринку, передусім захисту їх прав. Зокрема, через відсутність у Законі "Про цінні папери та фондову біржу" норм створення інститутів, що обслуговують обіг цінних паперів, створення інфраструктури вітчизняного фондового ринку відбувалося безсистемно. До 1995 р. окремі функції з регулювання ринку здійснювались численними державними установами, а єдиного органу з координації державної політики на РЦП не було.

Другий етап розвитку РЦП в Україні характеризується більш активною і конструктивною участю держави, спрямованою на розвиток інфраструктури ринку, формування правового забезпечення і системи регулювання.

У цей час було прийнято постанову КМУ "Про концепцію функціонування і розвитку фондового ринку в Україні" від 29.04.1994 р. № 277. Розпочав свою діяльність спеціальний орган державного регулювання - Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР), створена відповідно до Указу Президента України від 12.06.1995 р.

Було прийнято низку законодавчих і нормативних документів із питань правового регулювання РЦП, зокрема, Закон України "Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" від 10.12.1997 р. № 710, Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30. 10.1996 р. № 448, Закон України "Про цінні папери і фондовий ринок" від 23.02.2006 р. № 3480, Розпорядження КМУ "Про затвердження плану заходів з реалізації Основних напрямів розвитку фондового ринку України на 2006-2010 роки" від 07.03.2006 р. № 131-р, Указ Президента України "Про заходи щодо посилення захисту права власності" від 12.02.2007 р. № 103, Закон України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 р. № 514, Розпорядження КМУ "Про схвалення Концепції розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів України на 2009-2013 роки" від 25.03.2009 р. № 316-р.

На сучасному етапі РЦП України значно відстає від рівня його розвитку як у промислово розвинених країнах, так і у країнах із розвиненою економікою, не відповідає потребам економіки. Нерозвиненість РЦП обумовлена низкою проблем: відсутністю дієвої стратегії розвитку фондового ринку; відсутністю Центрального депозитарію на верхньому рівні депозитарної системи; переважанням в Україні неорганізованого ринку цінних паперів (понад 96 % операцій ринку, за оцінками ДКЦПФР, здійснюється поза межами бірж та торговельних систем); немає системної інфраструктури фондового ринку, а діє певний набір її інститутів (організатори торгівлі, депозитарії, зберігані, реєстратори); проведенням більшості операцій організованого ринку торговельними системами за великої кількості бірж; відсутністю дієвої системи захисту прав інвесторів та акціонерів тощо.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про концепцію функціонування і розвитку фондового ринку в Україні" ринок цінних паперів визначається як багатофункціональна система, яка сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу та соціальну сферу, структурній перебудові економіки, позитивній динаміці соціальної структури суспільства, підвищенню добробуту громадян за рахунок володіння та вільного розпорядження цінними паперами, підготовленості населення до ринкових відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про цінні папери і фондовий ринок" фондовий ринок (ринок цінних паперів) - сукупність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів і похідних (деривативів)1.

Указане визначення дає лише загальне уявлення про цей сегмент ринку, не розкриваючи специфіки його функціонування. Тому вважаємо за доцільне розглянути теоретичні трактування ринку цінних паперів як з економічної, так і з правової точок зору, які існують у науковій літературі.

У економічній літературі ринок цінних паперів визначають як комплексну систему, що здійснює трансформацію тимчасово вільних грошових коштів, тобто заощаджень, що знаходяться у грошовій формі, в інвестиції шляхом організації обігу цінних паперів2. Відомий економіст У.Шарп зазначає, що фондові ринки існують для того, щоб звести разом покупців і продавців цінних паперів. Ці ринки виступають механізмом, який сприяє обміну фінансовими активами. Тобто в основу визначення вчені покладають акумулюючу та перерозподільчу функції РЦП.

Деякі автори, визначаючи ринок цінних паперів, особливо акцентують на його об'єкті - цінних паперах. Так, О. М. Мозговий характеризує його як ринок, на якому продаються і купуються цінні папери з метою вкладення капіталу4. Подібної точки зору дотримуються і В. П. Ходаківська та В. В. Бєляєв.

У правовій літературі РЦП визначається як "сукупність угод, що укладаються учасниками майнового обороту з приводу цінних паперів"'. Убачається, що таке визначення є вузьким, оскільки не дає уявлення про комплексний характер відносин на ринку, його особливості як такого сектору економіки, в якому державне регулювання виступає необхідним елементом всієї системи відносин.

Найбільш повною, на нашу думку, є дефініція, запропонована Л. В. Пайовою, згідно з якою ринок цінних паперів - це територіально визначена, урегульована за допомогою особливих правил сфера обігу специфічних товарів - цінних паперів, у межах якої діють спеціальні суб'єкти, які впливають на їх розміщення, обіг і погашення, за допомогою продажу, посередництва, регулювання тощо2.

На підставі аналізу наведених визначень ринку цінних паперів можна виділити суттєві ознаки, які відрізняють його від інших видів ринку.

По-перше, він характеризується наявністю специфічного об'єкта - цінних паперів.

По-друге, РЦП відрізняється від інших видів ринку не тільки об'єктами, а й своїми учасниками (суб'єктами), які вступають у правовідносини з приводу цінних паперів. До них належать і емітенти, інвестори, професійні учасники РЦП, саморегулівні організації та держава в особі уповноважених органів.

По-третє, характерною рисою РЦП є наявність специфічних правил, за якими такі цінні папери обертаються. Ці правила встановлюються в самому законі, а також уповноваженими державними органами і саморегулівними організаціями професійних учасників фондового ринку.

По-четверте, територіальні межі РЦП не встановлюються, адже з юридичної точки зору світового РЦП не існує. Економічний зміст такого терміна пов'язаний зі скасуванням обмежень на переміщення капіталу в розвинених країнах, у зв'язку з чим спростилася процедура виходу на ринки капіталів інших країн суб'єктами, що знаходяться у країні їх постійного перебування. Можливість здійснення операцій із цінними паперами емітентів різних країн інвесторами, які також належать до різних країн, дає право говорити про економічну інтернаціоналізацію фондового ринку. Однак з огляду на право будь-який РЦП є національним. Питання про територіальні межі РЦП має важливе значення з точки зору антимонопольного регулювання.

По-п'яте, головною функцією РЦП є мобілізація тимчасово вільних фінансових ресурсів із метою їх спрямування тим особам, які можуть ними ефективно розпорядитися. V той же час РЦП надає можливість зберігати і примножувати заощадження та інвестиції.

Ринки цінних паперів можна класифікувати таким чином:

1. За економічними і юридичними відмінностями первинного розміщення і наступного обігу цінних паперів розрізняють первинний і вторинний ринки цінних паперів.

Первинний ринок цінних паперів - сукупність правовідносин, пов'язаних із розміщенням цінних паперів. У рамках цього ринку відбувається первинне розміщення цінних паперів.

Вторинний ринок цінних паперів - сукупність правовідносин, пов'язаних з обігом цінних паперів (тобто відбувається зміна їх власників).

2. Залежно від ступеня організованості ринок цінних паперів поділяється на організований і неорганізований.

Організований ринок-це обіг цінних паперів на основі законодавчо встановлених правил між ліцензованими професійними посередниками.

Неорганізований ринок - це обіг цінних паперів без дотримання єдиних для всіх учасників ринку правил; це ринок, де правила укладення угод, вимоги до цінних паперів, до учасників тощо не встановлені, торгівля здійснюється довільно, у приватному контракті продавця і покупця. Системи поширення інформації про укладені правочини не існує.

3. За місцем укладення правочинів із цінними паперами розрізняють біржовий та позабіржовий РЦП.

Біржовий ринок пов'язаний із поняттям "фондова біржа". Це організований ринок із максимальним рівнем контролю й регулювання.

Позабіржовий ринок оперує з фондовими інструментами, які не допущені до торгів на фондовій біржі. Позабіржовий ринок займається оборотом цінних паперів тих акціонерних товариств, які не мають достатньої кількості акцій чи доходів, щоб зареєструвати (пройти лістинг) свої акції на якій-небудь біржі та бути допущеним до торгів на ній. Він може бути організованим і неорганізованим.

4. За територіями, на яких обертаються цінні папери, розрізняють: місцеві РЦП, національні РЦП, міжнародні РЦП.

5. За статусом емітента вони поділяються на: ринок державних цінних паперів та ринок корпоративних (недержавних) цінних паперів.

6. За конкретними видами цінних паперів розрізняють ринок акцій, ринок облігацій, ринок векселів тощо.

Місце ринку цінних паперів визначається його роллю в національній економіці, він безпосередньо пов'язаний з фінансовим ринком та є його невід'ємною складовою. Останній залежно від строку, на який залучаються фінансові ресурси, поділяється на ринок капіталів і грошовий ринок. У свою чергу, фондовий ринок є складовою частиною як ринку капіталів, так і грошового ринку1.

Дата добавления: 2015-05-31