Організація проведення практики

Розподіл студентів за об'єктами практики і призначення її керівників проводяться кафедрою правознавства і оформляється наказом ректора університету. Студенти можуть самостійно з дозволу кафедри обрати для себе місце проходження практики на тому або іншому об'єкті, подавши у письмовій формі на кафедру попередню згоду про це керівника.

На початку практики студентів інструктують з питань охорони праці, доводять до їх відома наказ ректора навчального закладу про проведення практики, розподіляють за базовими місцями її проходження. Окрім цього, студентів ознайомлюють з тривалістю робочого часу та необхідністю дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку на базових місцях проходження практики. Керівник практики від кафедри постійно контролює проходження практики студентами на місцях. Порядок на базових місцях проходження практики визначається керівником практики за місцем її проходження.

Захист практики відбувається перед спеціальною комісією, до складу якої входять викладачі кафедри правознавства.

3. Обов’язки керівників та студентів-практикантів.

Керівник практики від кафедри зобов'язаний:

а/ ознайомити студентів з їх правами та обов'язками під час проходження практики;

б/ інформувати про цілі та завдання виробничої практики;

в/ довести до студентів програму практики та ознайомити з графіком її проходження;

г/ навчити студентів правильно оформляти матеріали практики (заповнення щоденників, складання звіту тощо);

д/ систематично подавати студентам допомогу при вирішення питань, що виникають під час проходження практики;

е/ здійснювати постійний контроль за проходженням практики.

Керівник практики за місцем її проходження повинен:

а/ затвердити робочий план, складений студентом-практикантом на основі програми практики з врахуванням умов і особливостей місця практики;

б/ забезпечити постійне керівництво практикою студентів, давати необхідні вказівки і завдання, перевіряти їх виконання;

в/ після закінчення практики підписати щоденник і дати характеристику на кожного студента-практиканта;

г/ повідомляти деканат факультету про допущені практикантом порушення правил внутрішнього трудового розпорядку, невиконання ним програми практики тощо.

Студент зобов'язаний:

а/ перед початком практики ознайомитися з програмою практики, бути присутнім на всіх організаційно-методичних заходах і отримати необхідну консультацію в керівника практики від кафедри;

б/ отримати на кафедрі індивідуальне завдання;

в/ пройти інструктаж з техніки безпеки;

г/ оформити належні документи, пов'язані з виїздом на місце практики;

д/ своєчасно прибути до місця проходження практики;

е/ дотримувати правил внутрішнього трудового розпорядку за місцем проходження практики;

ж/ повністю виконати програму практики;

з/ здійснювати добірку практичного матеріалу;

и/ своєчасно захистити практику.

4. Зміст практики.

Програма передбачає послідовне вивчення студентами-практикантами усіх аспектів правової роботи, яка проводиться юридичними службами підприємств, установ, організацій, юридичними фірмами або юрисконсультами, судами, нотаріусами тощо.

Виробнича практика включає вивчення таких питань, як:

1. Державна реєстрація прав на землю.

2. Порядок вирішення земельних спорів.

3. Юридична відповідальність за порушення екологічного законодавства.

4. Особливості правового статусу суб’єктів аграрного господарювання.

5. Договірні відносини в сільському господарстві.

Розподіл часу	Зміст діяльності на практиці	Години	Відпові-дальний
1-й день практики	Отримання супровідної документації для проведення практики. Вступний інструктаж. Формулювання індивідуального завдання.		Керівник від вищого навчального закладу
І тиждень	Ознайомлення з завданнями та функціями підприємства, установи, організації, основними напрямками діяльності.		Керівник від бази практики
ІІ тиждень	Ознайомлення з найбільш типовими ситуаціями державної реєстрації прав на землю, з порядком вирішення земельних спорів, з діяльністю юридичної служби підприємства, установи, організації у сфері укладення договорів в сільському господарстві.		Керівник від бази практики
ІІІ тиждень	Складання проектів позовних заяв та рішень суду, актів перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, протоколу про адміністративне правопорушення у сфері охорони природи, використання природних ресурсів, договорів у сільськогосподарській сфері.		Керівник від бази практики
IV тиждень	Підготовка звітних документів про проходження практики.		Керівник від вищого навчального закладу
	Захист звітів з практики		Комісія
	Всього

Рекомендації щодо змісту діяльності студентів-практикантів на виробничій практиці

1. Державна реєстрація прав на землю.Завдання та функції Державної реєстраційної служби України.

Проведення державної реєстрації речових прав на земельні ділянки належить до компетенції Міністерства юстиції України та Державної реєстраційної служби України. Разом з тим державну реєстрацію земельних ділянок здійснюють територіальні органи Держземагентства за місцем розташування земельних ділянок. Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку.

Державна реєстраційна служба України (Укрдержреєстр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України та входить до системи органів виконавчої влади.
Укрдержреєстр є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, реєстрації (легалізації) об’єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади міста Києва, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб’єктів інформаційної діяльності.

Укрдержреєстр організовує роботу, пов’язану із забезпеченням діяльності у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно; здійснює керівництво та контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно; здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Студентам рекомендуємо почати свою практику саме з визначення правового статусу Укрдержреєстру, який визначено у Положенні про Державну реєстраційну службу України. Крім того, необхідно вивчити наступні нормативно-правові акти: Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закон України від «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення та спрощення процедури державної реєстрації земельних ділянок та речових прав на нерухоме майно», Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Порядок надання інформації про зареєстровані земельні ділянки органу державної реєстрації прав та про зареєстровані речові права на земельні ділянки органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, Порядок надання органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, органу державної реєстрації прав доступу до перегляду кадастрових карт (планів).

Студент повинен ознайомитися з найбільш типовими ситуаціями державної реєстрації прав та документами, необхідним для її проведення, з підставами для відмови в прийнятті заяви про державну реєстрацію та підставами для відмови в державній реєстрації прав на земельну ділянку.

2. Порядок вирішення земельних спорів.

Вирішення земельних спорів, яке здійснюється компетентними органами держави, є одним із способів захисту прав та законних інтересів власників землі, землекористувачів, орендарів. Земельний кодекс України поділяє їх на такі, що підвідомчі: судам, органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Винятково у судовому порядку вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Органами місцевого самоврядування вирішуються земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності й користуванні громадян, дотримання громадянами правил добросусідства, а також спори стосовно розмежування меж районів у містах.

Органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів вирішують земельні спори щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів, розташування обмежень у використанні земель та земельних сервітутів.

Рішення органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів власники землі та землекористувачі можуть оскаржувати у судовому порядку.

Досліджуючи порядок розгляду земельних спорів, студенти повинні ознайомитися з Листом Верховного Суду України щодо розгляду земельних спорів від 29 жовтня 2008 та Постановою Пленуму ВСУ від 16.04.2004 №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ». Студентам необхідно самостійно розробити кілька проектів позовних заяв та рішень суду.

3. Юридична відповідальність за порушення екологічного законодавства.

Найважливішим елементом правового забезпечення раціонального використання та охорони природних ресурсів, захисту прав та законних інтересів власників природних об’єктів, природокористувачів є застосування правових засобів впливу, спрямованих на усунення порушень екологічного законодавства і припинення їх проявів у майбутньому, відновлення порушеного права та притягнення винних у вчиненні екологічних правопорушень до юридичної відповідальності. Відповідальність за екологічні правопорушення - це один із видів юридичної відповідальності, за допомогою якого держава забезпечує добровільне або примусове виконання винними особами вимог екологічної безпеки, режиму використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища та інших обов'язків визначених законом.

В залежності від конкретного правопорушення може мати місце цивільно-правова, адміністративна, кримінальна або дисциплінарна відповідальність.

Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція
України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого
спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через
Міністра екології та природних ресурсів України. Держекоінспекція реалізує державну політику зі здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, а також додержанням режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Крім того, нагляд за дотриманням вимог природоохоронного законодавства здійснює прокуратура.

Студентам необхідно опрацювати Постанову Кабінету Міністрів України «Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню», Методику визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, Інструкцію з оформлення органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.07.2004.

Студенти повинні скласти проект акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, а також протокол про адміністративне правопорушення у сфері охорони природи, використання природних ресурсів.

4. Особливості правового статусу суб’єктів аграрного господарювання.

Усі суб'єкти аграрного господарювання із статусом юридичної особи мають відокремлене майно, яке знаходиться на самостійному балансі, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, відповідають за своїми зобов'язаннями своїм майном, можуть від свого імені набувати та здійснювати майно­ві та особисті немайнові права, мати обов'язки, бути позивачами та відповідачами в суді. Засновники недержавних сільськогосподарських підприємств мають відповідні права та обов'язки щодо майна таких підприємств. На відміну від них, засновники державних і комуналь­них сільськогосподарських підприємств є власниками їх майна.

До особливостей правового статусу суб’єктів аграрного господарювання слід віднести: особ­ливі завдання діяльності вищеназваних суб'єктів, якими є вироб­ництво, переробка й реалізація сільськогосподарської товарної про­дукції (продуктів харчування та сировини); потреба в особливому державному регулюванні сільського госпо­дарства, яке в сучасних умовах здійснюється переважно економіч­ними методами (ціноутворення, пільгове кредитування, оподаткування, страхування, державні закупівлі, державні заставні операції, економічні санкції, методи встановлен­ня гарантованих фіксованих цін, заставних ставок, державних за­купівельних цін та ін.); усі суб'єкти аграрного господарювання використовують землі сільськогосподарського призначення та інші природні ресурси; суб'єкти аграрного підприємництва залучаються до спорудження в сільській місцевос­ті житла, об'єктів побуту, культури, торгівлі, охорони здоров'я, фіз­культури і спорту, освіти, зв'язку, шляхів, енергетичних, газових і водорозподільних систем, тваринницьких приміщень, інженерно-технічних комплексів, машинно-тракторного парку та інших об'єк­тів, які сприяють поліпшенню соціального становища села.

Студентам необхідно вивчити установчі документи суб’єкта аграрного господарювання, з’ясувати, які природні ресурси та на якому правовому титулі використовуються, дослідити договірну та претензійно-позовну діяльність.

5. Договірні відносини в сільському господарстві.

У сучасних умовах розвитку ринкових відносин у сільському господарстві договірна форма економічних зв'язків між учасниками АПК набуває особливої актуальності. Договірну правосуб'єктність підприємств визначають як закони України, інші нормативно-правові акти, так і статути підприємств, у яких обов'язково передбачаються завдання, предмет і види господарської діяльності, а також правомочності щодо укладення договорів. Договірні зобов'язання, притаманні сільському господарству, можна підрозділити на такі види:
- по реалізації продукції, вирощеної аграрними товаровиробниками;
- по матеріально-технічному забезпеченню сільськогосподарських підприємств;

- по фінансово-кредитному забезпеченню господарської діяльності аграрних товаровиробників;
- по впровадженню наукових розробок у сільськогосподарське виробництво;
- по енергетичному забезпеченню виробництва сільськогосподарської продукції;
- по проведенню зрошувальних робіт з метою підвищення родючості земельних угідь;
- по рекламуванню продукції аграрних товаровиробників та ін.

Вивчаючи практику укладення та виконання договорів, студенти повинні ознайомитися з роз'ясненнями Президії Вищого господарського суду України щодо порядку укладення, зміни, розірвання господарських договорів; проаналізувати зміст деяких договорів. Студентам необхідно самостійно розробити декілька проектів договорів у сільськогосподарській сфері.

Дата добавления: 2015-05-31