Фенб I. Рпосфйе нецдхобтпдопзп ртбчб 2 страница

За потреби в коректній формі можна попросити в заявника документ, що засвідчує його особу. Відсутність документа не є підставою для відмови в прийомі.

Питання, з якими звертаються громадяни, якщо змога, роз­в'язуються під час прийому. Особа, яка веде прийом, керуєть­ся законодавчими та іншими нормативними актами і в межах своєї компетенції має право прийняти одне з таких рішень: а) задовольнити прохання і повідомити відвідувача про поря­док і строк виконання прийнятого рішення; б) відмовити в за­доволенні прохання, повідомивши заявника про мотиви відмо­ви і порядок оскарження прийнятого рішення; в) прийняти письмову заяву (коли питання потребують додаткового ви­вчення і перевірки) і пояснити відвідувачеві причини немож­ливості розв'язання питань під час прийому, а також про по­рядок і строк розгляду скарга. Якщо громадянин з якихось причин не може самостійно написати заяву, слід надати йому в цьому допомогу.

Якщо розв'язання питання, з яким звернувся заявник, не входить до компетенції органів внутрішніх справ, то посадова особа, яка веде прийом, пояснює йому, до якого органу виконав­чої влади (організації, установи) треба звернутися, і, якщо змога, надає в цьому допомогу (дає адресу, номер телефону тощо).

Отже, форми і методи діяльності ОВС із забезпечення реа­лізації прав людини і громадянина мають свою структуру. Пог­либлене вивчення елементів цієї структури дозволить краще зрозуміти і застосовувати іх у повсякденній практичній діяль­ності працівниками ОВС. Теоретичні знання механізму, форм і методів діяльності ОВС із забезпечення реалізації суб'єктив­них прав необхідні ще й для глибшого вивчення особливостей реалізації окремих прав і свобод.

-308-

, § 6= Діяльність інших правоохоронних органів (державних і недержавних) із забезпечення прав, свобод і обов'язків людини та {громадянина

Вже йшлося про те, що до інших правоохоронних органів, які беруть участь у забезпеченні прав, свобод та обов'язків лю­дини і громадянина, належать: а) митні органи; д) органи охо­рони державного кордону; є) органи державної податкової служби; є) органи та установи виконання покарань; ж) органи державної контрольно-ревізійної служби; з) органи рибоохоро­ни; і) органи державної лісової охорони; к) інші, які здійс­нюють правозастосовні або правоохоронні функції. Розглянемо організацію діяльності деяких з них.

Митні органи в Україні очолює Державна мигна служба Ук­раїни (далі — Митна служба), що є центральним органом дер­жавної виконавчої влади зі спеціальним статусом, Саме на неї покладено відповідальність за: а) реалізацію митної політики України; б) забезпечення додержання законодавства про мит­ну справу; в) ефективне функціонування митної служби. Вона є керівним органом єдиної державної митної системи, що включає в себе митниці та підпорядковані Митній службі під­приємства й організації. У своїй діяльності вона керується Кон­ституцією, законами та іншими нормативними актами Украї­ни. У межах своєї компетенції Митна служба: а) організує ви­конання законодавчих актів; б) здійснює систематичний конт­роль за їх виконанням; в) узагальнює практику застосування законодавства з питань митної справи; г) розробляє пропозиції щодо вдосконалення митної справи; д) вносить їх на розгляд Президента України та Кабінету Міністрів України.

Завданнями Митної служби є: а) забезпечення в межах своєї компетенції економічної безпеки України:; б) забезпечен­ня додержання законодавства про митну справу; в) забезпе­чення виконання зобов'язань, що випливають з міжнародних договорів України щодо митної справи; г) удосконалення засо­бів митного регулювання торговельно-економічних відносин, виходячи з пріоритетів розвитку економіки України і створен­ня сприятливих умов для її участі у міжнародному розподілі праці; д) своєчасне і повне внесення до республіканського бюд-

-309-

жету мита, податків та інших сум, що надходять від митних органів і підлягають зарахуванню до цього бюджету; є) спри­яння у здійсненні заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів, що вивозяться, і додержання суб'єктами зовніш­ньоекономічної діяльності інтересів України на зовнішньому ринку; є) сприяння створенню умов для прискорення товаро­обігу і пасажиропотоку через митний кордон України; ж) бо­ротьба з контрабандою, порушеннями митних правил і законо­давства про податки, що вчиняються при переміщенні через митний кордон України товарів та інших предметів; з) забез­печення участі України в міжнародному співробітництві з пи­тань митної справи, включаючи припинення незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, зброї, предме­тів культурної та історичної спадщини, об'єктів інтелектуаль­ної власності; і) ведення митної статистики; к) забезпечення інформованості державних органів, підприємств, установ, ор­ганізацій та громадян з питань митної справи; к) організація підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації спе­ціалістів у галузі митної справи.

Здійснюючи передбачені законодавством завдання, Митна служба реалізує організаційну, контрольну, координуючу, нор-мотворчу, міжнародну та деякі інші функції, при виконанні яких взаємодіє з міністерствами, іншими центральними і міс­цевими органами державної влади, підприємствами, установа­ми й організаціями усіх форм власності. Митна служба в ме­жах своїх повноважень видає накази та інструкції, організує і перевіряє їх виконання, а в необхідних випадках разом з інши­ми органами державного та господарського будівництва видає спільні акти.

Митну службу очолює голова, який має заступників. За по­данням голови заступників призначає Кабінет Міністрів Украї­ни. Голова Митної служби несе персональну відповідальність за виконання покладених на неї завдань і здійснення службою своїх функцій. У Митній службі створюється колегія у складі голови, заступників голови за посадою, а також інших керів­них працівників, в тому числі інших органів державної вико­навчої влади та представників громадських об'єднань. Члени колегії затверджуються Кабінетом Міністрів України за подан-

-310-

ням голови Митної служби. Свою роботу колегія проводить шляхом засідань, що збираються за необхідністю, але не рідше двох разів на квартал. Колегія приймає рішення більшістю присутніх на засіданні членів колегії. Рішення проводяться в життя, як правило, наказами голови Митної служби.

Гранична чисельність і фонд оплати праці працівників цен­трального апарату Митної служби затверджуються Кабінетом Міністрів України, а структура центрального апарату — Віце-прем'єр-міністром України, до компетенції якого входить орга­нізація і забезпечення здійснення митної справи. Штатний роз­пис центрального апарату і положення про його структурні підрозділи затверджує голова Митної служби.

Державна митна служба України є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в устано­вах банків, печатку з зображенням Державного герба України і зі своїм найменуванням.

Підрозділи митної служби на місцях забезпечують права, свободи та обов'язки людини і громадянина шляхом здійснен­ня контролю за переміщенням товарів, інших речей та соціаль­них суб'єктів через державний кордон.

Отже, органи митної служби України, як у центрі, так і на місцях, серед інших функцій здійснюють і функцію забезпе­чення реалізації прав і обов'язків людини в Україні.

Крім забезпечення митної безпеки важливе значення для національної безпеки України має охорона державних кордо­нів. Закон України «Про державний кордон України* визначає, що державний кордон України — це лінія і вертикальна по­верхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі тери­торії України — суші, вод, надр, повітряного простору. Межі державного кордону України визначаються рішеннями Верхов­ної Ради України, а його зміна — єдино всеукраїнським рефе­рендумом та міжнародними договорами України. Кабінет Мі­ністрів України у межах своїх повноважень вживає заходів щодо забезпечення охорони та захисту державного кордону і території України. Охорона і захист державного кордону Ук­раїни покладаються на Прикордонні війська та війська Проти­повітряної оборони України.

-311-

Головним завданням Прикордонних військ України є забез­печення недоторканності державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах України, а також охо­рона економічної зони України. Управління у цій сфері діяль­ності покладається на Державний комітет у справах охорони державного кордону України (далі — Комітет). Очолює Комітет його Голова, який є командуючим Прикордонними військами України. Вій призначається і звільняється з посади Президен­том України. Кабінет Міністрів України встановлює порядок визначення організаційної структури, штатну чисельність При­кордонних військ України та здійснює фінансове, військове і матеріально-технічне забезпечення діяльності Прикордонних військ України. Діяльність Прикордонних військ України буду­ється на принципах: а) законності; б) гласності; в) додержан­ня прав і свобод громадян; г) взаємодії з органами державної влади та місцевого самоврядування, громадськими об'єднання­ми, трудовими колективами і населенням.

При виконанні покладених на Прикордонні війська України завдань вони мають певні обов'язки та права. Так, вони зо­бов'язані: а) припиняти будь-які спроби незаконного порушен­ня державного кордону України на місцевості; б) відбивати вторгнення на територію України озброєних формувань, при­пиняти збройні та інші провокації на державному кордоні Ук­раїни, в) захищати від злочинних посягань населення і влас­ність у всіх її формах; г) відвертати і не допускати перетинан­ня державного кордону України особами і транспортними засо­бами поза пунктами пропуску або іншими незаконними способами; д) виявляти і затримувати порушників державного кордону України та ін.

Прикордонні війська України мають право: а) розташовува­ти прикордонні наряди, пересуватися при виконанні службо­вих обов'язків по будь-яких ділянках місцевості; б) вести ді­знання у справах про порушення державного кордону України, здійснювати оперативно-розшукову діяльність відповідно до чинного законодавства; в) здійснювати адміністративне затри­мання осіб, які порушили режим державного кордону України, прикордонний режим або режим у пунктах пропуску через державний кордон України, на строк до трьох годин для скла-

-312-

дення протоколу, а в необхідних випадках для встановлення особи і з'ясування обставин правопорушення — до трьох діб з повідомленням про це письмово прокурора протягом двадцяти чотирьох годин з моменту затримання або на строк до десяти діб з санкції прокурора, якщо правопорушники не мають доку­ментів, які посвідчують їх особу, піддавати затриманих особис­тому оглядові, а також оглядати і за необхідності вилучати на­явні при них речі; г) здійснювати інші дії щодо охорони дер­жавного кордону України. Прикордонні війська та війська Протиповітряної оборони України, здійснюючи охорону дер­жавного кордону України, мають право застосовувати зброю та бойову техніку, в тому числі Збройних Сил України, для: а) відбиття збройного нападу і вторгнення на територію Украї­ни; б) припинення збройних провокацій; в) відвернення угону повітряних, морських та річкових суден, що належать Україні, без пасажирів на борту; г) припинення порушень державного кордону України на суші, воді та в повітрі у відповідь на засто­сування ними сили та в інших передбачених законодавством випадках.

Отже, Прикордонні та війська Протиповітряної оборони Ук­раїни забезпечують реалізацію значного кола прав і обов'язків людини і громадянина шляхом охорони державного кордону. Законодавство передбачає певні обмеження свободи людини і громадянина з санкції прокурора. На наш погляд, слід удоско­налювати законодавство у бік його демократизації і вирішення питань значного обмеження прав і свобод людини та громадя­нина шляхом одержання судового рішення.

У системі органів, що забезпечують реалізацію прав людини та громадянина, слід розглядати державну податкову службу, яка складається з: а) Державної податкової адміністрації Ук­раїни (ДПАУ); б) державних податкових адміністрацій в Ав­тономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севасто­полі; в) державних податкових інспекцій у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі — органи державної податкової служби).

До складу органів державної податкової служби входять від­повідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими право­порушеннями (далі — податкова міліція). ДПАУ залежно від

-313-

кількості платників податків та інших місцевих умов може ут­ворювати міжрайонні (на два і більше районів), об'єднані (на місто і район) державні податкові інспекції та у їх складі від­повідні підрозділи податкової міліції.

Для колективного вирішення питань у ДПАУ та державних податкових адміністраціях в Автономній Республіці Крим, об­ластях, містах Києві та Севастополі утворюються колегії. Чи­сельність і склад колегії ДПАУ затверджуються Кабінетом Мі­ністрів України, а колегій державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Се­вастополі — ДПАУ. Колегії є дорадчими органами і розгля­дають найважливіші напрями діяльності відповідних держав­них податкових адміністрацій. Структура ДПАУ затверджуєть­ся Кабінетом Міністрів України.

Завдання органів державної податкової служби закріп­люються Законом України «Про державну податкову службу України», що визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності. До завдань ор­ганів державної податкової служби закон відносить: а) здійс­нення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, уста­новлених законодавством (далі — податки, інші платежі); б) внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдоско­налення податкового законодавства; в) прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методич­них рекомендацій з питань оподаткування; г) формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків — юридичних осіб; д) роз'яснення законо­давства з питань оподаткування серед платників податків; є) запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесе­ним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про ад­міністративні правопорушення.

Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання. Порядок їх присвоєння, роз-

-314-

мір надбавок за звання та положення про них затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Посадовим особам і працівникам органів державної подат­кової служби видаються службові посвідчення. Зразок таких посвідчень затверджує ДПАУ.

У структурі органів державної податкової служби діє подат­кова міліція. Вона складається зі спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями. Податкова міліція здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Закон покладає на податкову міліцію певні завдання, а саме: а) запобігати злочинам та іншим правопору­шенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення; б) розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів; в) запобігання корупції в органах державної податкової служби та виявлення її фактів; г) забезпечення без­пеки діяльності працівників органів державної податкової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням службових обов'язків.

Закон закріплює структуру податкової міліції, до складу якої належать: а) Головне управління податкової міліції; б) Слідче управління податкової міліції; в) Управління по боротьбі з ко­рупцією в органах державної податкової служби ДПАУ; г) уп­равління податкової міліції, слідчі відділи податкової міліції, відділи по боротьбі з корупцією в органах державної податко­вої служби відповідних державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севас­тополі; д) відділи податкової міліції, слідчі відділення (групи) податкової міліції відповідних державних податкових інспекцій в районах, містах, районах у містах, міжрайонних та об'єдна­них державних податкових інспекцій.

Податкову міліцію очолює її начальник, який за посадою є Першим заступником Голови ДПАУ. В державних податкових адміністраціях Автономної Республіці Крим, областей, містах Києва та Севастополя податкову міліцію очолюють начальники її управлінь, що за посадою є першими заступниками голів від­повідних державних податкових адміністрацій.

-315-

Відповідно до закону податкова міліція має певні повнова­ження, а саме; а) приймає і реєструє заяви, повідомлення та іншу інформацію про злочини і правопорушення, віднесені до її компетенції, здійснює в установленому порядку їх перевірку і приймає щодо них передбачені законом рішення; б) здійснює відповідно до закону оперативно-розшукову діяльність, досудо-ву підготовку матеріалів за протокольною формою, а також проводить дізнання та досудове (попереднє) слідство в межах своєї компетенції, вживає заходів до відшкодування заподіяних державі збитків; в) виявляє причини та умови, що сприяли вчиненню злочинів та інших правопорушень у сфері оподатку­вання, вживає заходів до їх усунення; г) забезпечує безпеку працівників органів державної податкової служби та їх захист від протиправних посягань,, пов'язаних з виконанням ними по­садових обов'язків; д) запобігає корупції та іншим службовим порушенням серед працівників державної податкової служби; є) збирає, аналізує, узагальнює інформацію щодо порушень податкового законодавства, прогнозує тенденції розвитку нега­тивних процесів кримінального характеру, пов'язаних з опо­даткуванням.

Атестовані працівники податкової міліції незалежно від зай­маної ними посади, місцезнаходження і часу в разі звернення до них громадян або посадових осіб із заявою чи повідомлен­ням про загрозу особистій чи громадській безпеці або в разі безпосереднього виявлення такої загрози повинні невідкладно вжити заходів щодо запобігання правопорушенню і його при­пинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили пра­вопорушення, охорони місця події. Про це вони негайно пові­домляють у найближчий орган внутрішніх справ.

Закон передбачає права податкової міліції при виконанні покладених на неї обов'язків в межах правових норм, що за­кріплюються Законом України «Про міліцію». На службу до податкової міліції приймаються на контрактній основі грома­дяни України, які мають відповідну освіту, здатні за своїми особистими, діловими, моральними якостями та станом здо­ров'я виконувати покладені на неї обов'язки. Зараховані на службу до податкової міліції особи начальницького складу

-316-

складають і підписують присягу, текст якої зберігається в їх особовій справі. Вони проходять службу в порядку, встановле­ному законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, і на час служби знімаються з військового об­ліку і перебувають у кадрах податкової міліції ДПАУ. їм при­своюються спеціальні звання.

Закон встановлює відповідальність посадових і службових осіб податкової міліції за невиконання чи неналежне виконан­ня своїх обов'язків чи інші протиправні діяння. В межах своїх повноважень вони самостійно приймають рішення і несуть за свої протиправні дії або бездіяльність юридичну та інші види відповідальності. Дисциплінарну відповідальність вони несуть згідно з Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ. Кримінальну, цивільну та адміністративну відповідальність — у порядку, передбаченому відповідними законами. При виконан­ні своїх обов'язків відповідно до наданих законодавством пов­новажень та у межах закону працівники податкової міліції не несуть відповідальності за завдані збитки. Такі збитки компен­суються за рахунок держави. При порушенні працівником по­даткової міліції прав і законних інтересів людини та громадя­нина відповідний орган державної податкової служби зобов'я­заний вжити заходів до поновлення цих прав, відшкодування завданих матеріальних збитків, на вимогу громадянина публіч­но вибачитися.

Дії, бездіяльність або рішення податкової міліції, її посадо­вих та службових осіб можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку до суду чи прокуратури.

Отже, державна податкова служба в Україні бере безпосе­редню участь у забезпеченні реалізації прав і обов'язків люди­ни та громадянина. Необхідно удосконалювати законодавство та практику діяльності податківців щодо реалізації забезпечу­вальної функції щодо прав людини. Найближчим часом, на наш погляд, необхідно прийняти низку законів щодо удоскона­лення податкової політики в Україні, зокрема закон про подат­кову міліцію.

Державний контроль за використанням коштів та мате­ріальних ресурсів здійснює в Україні Державна контрольно-ре­візійна служба. Структурно вона складається з: а) Головного

-317-

контрольно-ревізійного управління України; б) контрольно-ре­візійних управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; в) контрольно-ревізійних підроз­ділів (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах. Головні завдання державної контрольно-ревізійної служби:

а) здійснення державного контролю за витраченням коштів і
матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірніс­
тю бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах, держав­
них комітетах, інших центральних органах виконавчої влади зі
спеціальним статусом, державних фондах, бюджетних устано­
вах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують
кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів;

б) розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків
і порушень; в) здійснення заходів з метою запобігання їх у по­
дальшому.

Державний контроль здійснюється за певними формами і методами, серед яких виділяють ревізії та перевірки. Ревізія — це метод документального контролю за фінансово-господар­ською діяльністю підприємства, установи, організації, дотри­манням законодавства з фінансових питань, достовірністю об­ліку і звітності, спосіб документального викриття недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цін­ностей, попередження фінансових зловживань. За наслідками ревізії складається акт, Перевірка — це обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприєм­ства, установи, організації або їх підрозділів. Наслідки перевір­ки оформляються довідкою або доповідною запискою.

Державна контрольно-ревізійна служба діє при Міністерстві фінансів України. Контрольно-ревізійні управління в Автоном­ній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Головному контрольно-ревізійному управ­лінню України. До складу обласних контрольно-ревізійних уп­равлінь входять контрольно-ревізійні підрозділи (відділи, гру­пи) в районах, містах і районах у містах.

Головне контрольно-ревізійне управління України очолює заступник Міністра фінансів України, начальник управління, який призначається Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра фінансів України.

-318-

Контрольно-ревізійне управління в Республіці Крим, облас­тях, містах Києві та Севастополі очолюють начальники, які призначаються начальником Головного контрольно-ревізійного управління України за погодженням з Радою міністрів Авто­номної Республіки Крим, обласними, Київською та Севасто­польською міськими державними адміністраціями.

Начальники контрольно-ревізійних управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі при­значають і звільняють керівників контрольно-ревізійних під­розділів (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах. Видатки на утримання державної контрольно-ревізійної служ­би визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

Отже, державні правоохоронні органи виконують важливі завдання і функції щодо створення нормальних умов для реа­лізації прав і свобод громадян, охороняють і захищають їх пра­ва, вживають необхідні заходи з відновлення порушених прав. Порядок їх організації і діяльності- регламентується законами і підзаконними нормативно-правовими актами. Удосконалення правового регулювання та практики такої діяльності сприяти­ме підвищенню ефективності їх роботи.

Серед недержавних структур, які забезпечують реалізацію прав та обов'язків людини і громадянина, слід назвати адвока­туру України, яка, відповідно до Конституції України (ст. 59), діє для забезпечення права на захист від обвинувачення та на­дання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні. Адвокатура є невід'ємним елементом системи захисту прав людини в будь-якій країні. Без її діяльності фактично неможливий реальний захист прав людини.

Адвокатура України — добровільне професійне об'єднання, покликане згідно з Конституцією України сприяти захисту прав і свобод людини та представляти законні інтереси грома­дян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юри­дичних осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу. Свою діяль­ність щодо захисту прав людини адвокатура здійснює шляхом:

а) надання консультацій та роз'яснень з юридичних питань;

б) надання усних і письмових довідок щодо законодавства:

-319-

в) складання заяв., скарг та інших документів правового ха­рактеру; г) посвідчення копії документів у справах, які вони ведуть; ґ) здійснення представництва в суді, інших державних органах перед громадянами та юридичними особами; д) надан­ня юридичної допомоги підприємствам, установам, організаці­ям; є) здійснення правового забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб; є) виконання своїх обов'язків відповідно до кримінально-про­цесуального законодавства у процесі дізнання та попереднього слідства; ж) здійснення інших видів юридичної допомоги, що передбачені законодавством.

Серед інших прав, які забезпечує адвокатура, є такі природ­ні права кожної людини, як її особиста свобода та недоторкан­ність. Фактично адвокат є першою особою, з якою мають пра­во на побачення до першого допиту (спілкування, отримання відповідних юридичних консультацій) обвинувачений у вчи­ненні злочину (ст, 43 КПК України) та підозрюваний (ст. 43^і КПК України). Як захисники підозрюваних, обвинувачених і підсудних допускаються особи, які мають свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю (ст. 44 КПК України).

Дата добавления: 2015-05-31