Відповідальний за випуск Кушпіт В.П., к.ю.н., асис

Укладачі Кушпіт В.П., к.ю.н., асис.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

щодо написання контрольних робіт студентами заочної форми навчання

дисципліна для базового напрямку 0304 «Право»

для спеціальностей 6.030402 «Правознавство»

Затверджено

На засіданні кафедри кримінального права і процесу

Протокол № від 2012 р.

Львів - 2012

Методичні рекомендації щодо написання контрольних робіт студентами заочної форми навчання, базового напрямку 0304 «Право», спеціальностей 6.030402 «Правознавство» / Укл.: Кушпіт В.П. –Львів Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2012. -39с.

Рецензенти Гумін О.М., д.ю.н., проф.

Сибірна Р.І., д.ю.н., проф.

пояснювальна записка

Мета вивчення навчальної дисципліни

Вивчення кримінального права України та, зокрема Особливої частини підпорядковується меті формування кваліфікованого випускника-юриста з ґрунтовним знанням кримінального закону, вмінням надати кримінально-правову оцінку діянням особи, розмежовувати суміжні склади злочинів та як наслідок, проводити правильну кримінально-правову кваліфікацію у майбутній практичній діяльності.

Завдання вивчення навчальної дисципліни

За результатами вивчення Особливої частини кримінального права студенти повинні, у обсязі, визначеному цією програмою, знати:

на понятійному рівні систему Особливої частини Кримінального кодексу України та кримінального права України; зміст інститутів Особливої частини кримінального права України та їх взаємозв’язок;

на фундаментальному рівні зміст ознак складів конкретних злочинів відповідальність за вчинення яких передбачена статтями Особливої частини КК; нормативні визначення певних понять, які визначаються в Особливій частині КК України; наукові визначення понять, що вживаються в Особливій частині кримінального права, які не мають нормативного закріплення;

на практично-творчому рівні позицію слідчої та судової практики стосовно питань застосування положень законодавства про відповідальність за конкретні злочини.

Студенти повинні вміти:

на репродуктивному рівні тлумачити положення КК України належно володіючи при цьому кримінально-правовими категоріями та поняттями;

на евристичному рівні вирішувати питання про злочинність певних діянь особи; визначати зміст елементів складів конкретних злочинів та ознак що їх характеризують; проводити розмежування суміжних складів злочинів;

на творчому рівні на основі отриманих знать правильно застосувати положення КК вирішуючи конкретні завдання.

Місце дисципліни в навчальному процесі.

Навчальна дисципліна вивчається на основі знань, які студенти отримали на базі вищої освіти, має структурно-логічні зв’язки з такими предметами як «Адміністративне право», «Конституційне право», «Міжнародне право», «Транспортне право» та ін.

Структура дисципліни

Кримінальне право складається з двадцяти двох тем, які охоплюють за своїм змістом поняття, система та значення Особливої частини кримінального права України, основи кримінально-правової кваліфікації, а також злочини проти основ національної безпеки України, проти життя та здоров'я особи, проти волі, честі та гідності особи, проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина, проти власності, у сфері господарської діяльності, проти довкілля, проти громадської безпеки, безпеки виробництва, проти безпеки руху та експлуатації транспорту, проти громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення, у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації, проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян, у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг. Злочини проти правосуддя, військові злочини.

Практичні, семінарські заняття проводяться з найважливіших тем «Кримінального права». На основі активної форми навчання закріплюється теоретичний матеріал, навички та уміння для застосування кримінального закону.

Самостійна робота планується як форма навчання, що має на меті надати допомогу у вивчення запропонованої літератури, у пошуку відповідей на проблемні питання курсу, оволодінні практичними завданнями курсу.

Форми контролю – поточний, модульний, підсумковий та семестровий контроль.

1.2. Перелік навчальних дисциплін, знання яких необхідно студенту для вивчення курсу.

№ п/п	Назва дисципліни	Назва розділів тем
	Адміністративне право	Весь курс
	Конституційне право	Весь курс

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

Критерії оцінювання розроблені за чотирибальною системою (“відмінно”, “добре”, “задовільно”, “незадовільно”) з урахуванням повноти і правильності виконання завдань та обов’язковим переведенням оцінок у шкалу ECTS і 100-бальну шкалу Університету для оцінювання інтегрованих знань студентів.

При цьому враховується:

- здатність диференціювати, інтегрувати й уніфікувати знання;

- вміння застосовувати правила, методи, принципи у конкретних ситуаціях;

- навики співвідношення причин і наслідків; спроможність аналізувати й оцінювати факти, події, явища та прогнозувати бажані результати від прийнятих рішень;

- здатність викладати письмову відповідь граматично і стилістично грамотно, логічно, послідовно з використанням наукових термінів понять (три останні критерії стосуються й усної відповіді).

Оцінка знань студентів повинна відповідати наступним вимогам:

Оцінка “відмінно” - коли студент демонструє знання всього програмного матеріалу; системно, послідовно, і грамотно і логічно його викладає; здатний пов'язати теорію з практикою; правильно відповідає на додаткові запитання в контексті теми заняття; спроможний обґрунтувати, аргументувати власні висновки; проявляє вміння самостійно узагальнювати матеріал.

Із загального обсягу студент правильно виконує 91 – 100 % завдань.

Оцінка “добре” - коли студент володіє програмним матеріалом; грамотно і по суті викладає його; не допускає суттєвих помилок у відповіді на запитання; правильно використовує теоретичні положення і володіє необхідними навиками з узагальнення й систематизації матеріалу що вивчається.

Із загального обсягу студент правильно виконує 72 – 90 % завдань.

Оцінка “задовільно” - коли студент засвоїв основний матеріал поверхово, але не знає окремих деталей; допускає неточні відповіді чи недостатньо чіткі формулювання; порушує послідовність у викладенні програмного матеріалу та має певні труднощі в узагальненні й систематизації матеріалу, що вивчається.

Із загального обсягу студент правильно виконав 53 – 71 % завдань.

Оцінка “незадовільно” - коли студент не знає значної частини програмного матеріалу; допускає суттєві помилки у його викладі; не здатний узагальнити навчальний матеріал.

Із загального обсягу студент правильно виконав не більше 53 % завдань.

За 100-бальною шкалою Університету	За шкалою ECTS	За національною шкалою
100–88 балів	A	“відмінно”
87–80 балів	B (“дуже добре”)	“добре”
79–71 бал	С (“добре”)
70–61 бал	D (“посередньо”)	“задовільно”
60–50 балів	E (“задовільно”)
49–26 балів	FX (“незадовільно” – з можливістю повторного складання екзамену чи заліку)	“незадовільно”
25–00 балів	F (“незадовільно” – з обов’язковим повторним вивченням модуля)

Якщо студент пропустив практичне (семінарське) заняття з поважних чи не поважних причин, або отримав за відповідь на занятті «незадовільно» – він повинен відпрацювати пропущене заняття (письмово в зошиті для практичних занять розкрити всі питання, які виносились на розгляд та письмові завдання дослідивши джерела рекомендовані у методичних рекомендаціях, подати викладачу, який проводив заняття для перевірки та захистити усно на кафедрі дану тему).

За відпрацювання студент не отримує оцінку, лише у журналі робиться відмітка.

У випадку, коли студент не відпрацює пропущене заняття – він не допускається до екзамену.

ЗМІСТ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Практичні (семінарські) заняття проводяться з основних найважливіших тем «Конституційного права України, частини 1» і мають на меті поглиблення теоретичних знань студентів, набуття ними необхідних навичок для практичної діяльності, розв’язання конкретних юридичних справ, застосування чинного законодавства України.

Самостійна робота планується як форма навчання, що має на меті надати допомогу у вивченні запропонованої літератури, у пошуку відповідей на проблемні питання курсу, оволодінні практичними завданнями курсу.

Формами та засобами контролю вивчення навчальної дисципліни є:

- письмова контрольна робота;

- усне опитування на практичних (семінарських) заняттях;

- виступ на практичних (семінарських) заняттях;

- виконання домашнього письмового завдання;

- екзамен.

Тема 1. ПОНЯТТЯ, ЗНАЧЕННЯ І СИСТЕМА ОСОБЛИВОЇ ЧАСТИНИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА

Особлива частина кримінального права як складова кримінального права. Поняття Особливої частини кримінального права як галузі права, навчальної дисципліни та галузі юридичної науки. Норми Особливої частини кримінального права і їх види.

Значення Особливої частини кримінального права.

Співвідношення Загальної та Особливої частин кримінального права.Фактори, які обумовлюють єдність та визначають відмінність Загальної та Особливої частин кримінального права.

Криміналізація і декриміналізація, диференціація та індивідуалізація кримінальної відповідальності за окремі злочини.

Система Особливої частини кримінального права. Поняття системи Особливої частини кримінального права і критерії її побудови. Система Особливої частини кримінального права і Кримінального кодексу України. Значення системи Особливої частини кримінального права.

Значення практики застосування норм Особливої частини кримінального права, її джерела і значення.

Особлива частина кримінального права як навчальна дисципліна, її предмет і система.

Наука Особливої частини кримінального права України.

Тема 2. ОСНОВИ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ

Поняття і види кримінально-правової кваліфікації. Поняття кримінально-правової кваліфікації. Види кримінально-правової кваліфікації. Кваліфікація злочину як вид кримінально-правової кваліфікації. Юридичне закріплення результатів кваліфікації. Формулювання обвинувачення і формула кваліфікації злочину, вимоги до неї. Підстави кримінально-правової кваліфікації.

Принципи кримінально-правової кваліфікації. Поняття принципів кримінально-правової кваліфікації. Окремі види принципів кримінально-правової кваліфікації.

Значення правильної кримінально-правової кваліфікації. Поняття правильної кваліфікації. Значення правильної кваліфікації для: вирішення питань матеріального кримінального права, кримінального процесу; кримінології, криміналістики.

Тема 3. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ОСНОВ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Загальна характеристика злочинів проти основ національної безпеки України. Поняття злочинів проти основ національної безпеки України. Класифікація злочинів, передбачених розділом І Особливої частини КК України.

Злочини проти внутрішньої безпеки України.

Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України.

Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади.

Посягання на життя державного чи громадського діяча.

Диверсія.

Злочини проти зовнішньої безпеки України.

Державна зрада. Спеціальні умови звільнення від кримінальної відповідальності за державну зраду.

Шпигунство. Спеціальні умови звільнення від кримінальної відповідальності за шпигунство.

Тема 4. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ’Я ОСОБИ

Загальна характеристика злочинів проти життя та здоров’я особи. Поняття злочинів проти життя та здоров’я особи. Класифікація злочинів, передбачених розділом ІІ Особливої частини КК України.

Злочини проти життя особи.

Поняття і види злочинів проти життя.

Поняття вбивства. Безпосередній об’єкт вбивства. Момент початку та припинення життя. Проблема визначення виконавця вбивства за умови, що в позбавленні життя потерпілого приймали участь кілька осіб. Відмежування вбивства від інших злочинів, поєднаних із заподіянням смерті потерпілому. Диференціація відповідальності за вбивство за чинним кримінальним законо­давством України. Види умисного вбивства.

Основний склад умисного вбивства.

Умисне вбивство при кваліфікуючих ознаках. Види цих ознак, їх класифікація і зміст.

«Привілейовані» види умисного вбивства. Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання. Умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини. Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця.

Вбивство через необережність. Співвідношення вбивства через необережність та інших злочинів, складами яких охоплюється позбавлення життя через необережність.

Доведення до самогубства.

Злочини проти здоров’я особи.

Поняття і види злочинів проти здоров’я. Безпосередній об’єкт злочинів проти здоров’я особи.

Поняття тілесного ушкодження. Види тілесних ушкоджень.

Умисне тяжке тілесне ушкодження. Ознаки тяжкого тілесного ушкодження та їх зміст. Відмінність умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, від умисного вбивства та вбивства через необережність.

Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження. Ознаки середньої тяжкості тілесного ушкодження та їх зміст.

Умисне легке тілесне ушкодження, його види. Ознаки легкого тілесного ушкодження та їх зміст.

Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне в стані сильного душевного хвилювання.

Умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця.

Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Побої і мордування. Відмінність цього злочину від тілесних ушкоджень.

Катування.

Злочини проти безпеки життя та здоров’я особи.

Поняття та види злочинів проти безпеки життя та здоров’я особи.

Погроза вбивством. Розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби. Незаконне розголошення лікарської таємниці.

Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби. Неналежне виконання професійних обов’язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби. Зараження венеричною хворобою.

Незаконне проведення аборту. Відмінність цього злочину від тілесного ушкодження, пов’язаного з перериванням вагітності.

Залишення в небезпеці. Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей.

Незаконна лікувальна діяльність. Ненадання допомоги хворому медичним працівником. Неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником. Порушення прав пацієнта Незаконне проведення дослідів над людиною. Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини. Насильницьке донорство.

Тема 5. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВОЛІ, ЧЕСТІ ТА ГІДНОСТІ ОСОБИ

Загальна характеристика злочинів проти волі, честі та гідності особи. Поняття злочинів проти волі, честі та гідності особи. Класифікація злочинів, передбачених розділом ІІІ Особливої частини КК України.

Незаконне позбавлення волі або викрадення людини. Захоплення заручників. Незаконне поміщення в психіатричний заклад.

Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини.

Незаконне позбавлення волі або викрадення людини, вчинене щодо малолітнього. Підміна дитини. Експлуатація дітей.

Дата добавления: 2015-05-31