Суть витрат виробництва, їх класифікація, порядок визнання та оцінка

Інвентаризація товарно - матеріальних цінностей та відображення в обліку її результатів

При проведенні інвентаризації перевіряється реальність вартості зарахованих на товарно-матеріальних цінностей.Для проведення інвентаризації на підприємствах розпорядчим документом керівника створюються постійно діючі інвентаризаційні комісії, до складу яких включаються досвідчені працівники, а очолюють такі комісії керівник підприємства, його заступник або представник керівника.

За наслідками інвентаризації робоча інвентаризаційна комісія повинна скласти протокол із зазначенням у ньому результатів інвентаризації і висновків щодо них, а також пропозицій про залік нестач та лишків пересортицею, списання нестач у межах норм природного убутку та понаднормових нестач і втрат.

При проведенні інвентаризації інвентаризаційні описи складаються окремо на товарно-матеріальні цінності, що знаходяться в дорозі, не оплачені в строк покупцями відвантажені товари і цінності та ті, що перебувають на складах інших підприємств (на відповідальному зберіганні, на комісії, у переробці).

При регулюванні інвентаризаційних різниць допускається взаємний залік лишків і нестач тільки щодо товарно-матеріальних цінностей однакового найменування і в тотожній кількості за умови, що лишки і нестача утворилися за один і той же період та в однієї і тієї ж особи, яку перевіряють.

Якщо при заліку пересортиці вартість цінностей, що виявилися у нестачі, більша від вартості цінностей, що виявились у надлишку, різниця вартості підлягає віднесенню на винних осіб.

Проте коли конкретних винуватців пересортиці не встановлено, то сумові різниці розглядаються як нестача цінностей понад норму природного убутку з віднесенням їх на результати фінансово-господарської діяльності.

Перевищення вартості цінностей, що виявились у надлишку, проти вартості цінностей, що виявились у нестачі при пересортиці, відноситься на збільшення даних обліку відповідних матеріальних цінностей і результатів фінансово-господарської діяльності.

Рз = [(Бв - А) х І інф + ПДВ + Азб] х 2, де: Рз - розмір збитків (у грн); Бв - балансова вартість матеріальних цінностей; А - амортизація (знос); І інф - загальний індекс інфляції; ПДВ - розмір ПДВ (у грн); Азб - розмір акцизного збору (у грн); 2 - коефіцієнт.

Існує декілька підходів до розгляду витрат виробництва.

По-перше, з точки зору всього суспільного виробництва витрати виробництва поділяються на витрати суспільства і витрати його первинних ланок — підприємств. З позиції суспільного виробництва до витрат належать витрати, що відображені у вартості кінцевої продукції.

Витрати підприємства на виробництво являють собою важливий елемент відтворювального процесу первинної ланки і відтворюють у собі витрати підприємства на всі спожиті ресурси на виробництво продукції.

По-друге, на рівні підприємства одночасно існує два підходи до визначення витрат виробництва: бухгалтерський та економічний. В економічних дослідженнях особливу цінність мають економічні витрати, а в господарській практиці — бухгалтерські витрати. Саме бухгалтерські витрати законодавчо закріплені в законах про податок на прибуток підприємств.

Економічні витрати — це ті виплати, які підприємство повинне зробити, або ті доходи, які підприємство повинно забезпечити постачальнику ресурсів для того, щоб відволікти ці ресурси від використання в альтернативних виробництвах.

Зовнішні витрати являють собою плату постачальникам ресурсів (праці, сировини, енергії і т. д.), які не є власністю даного підприємства. Але підприємство може використовувати ресурси, що належать до його власності.

Використання будь-якого ресурсу пов’язано з певними витратами, незалежно від того, кому він належить, і власні ресурси підприємства хоча й не оплачуються, але чогось коштують. Виходячи з логіки економічної доцільності власні ресурси теж підкоряються загальним закономірностям альтернативності використання ресурсів.

Витрати на власний і самостійно використаний ресурс є внутрішніми витратами.

Застосовуються різноманітні методи калькуляції промислової продукції:прямого розрахунку, розрахунково - аналітичного, нормативного,параметричного, виключення витрат, коефіцієнтний і комбінований.

Застосування того або іншого методу залежить від виду виробленоїпродукції, характеру технологічного процесу, особливостей переробкисировини.

Метод прямого розрахунку застосовується на підприємствах, щовиготовляють однорідну продукцію. При цьому методі витрати на одиницюпродукції визначаються шляхом розподілу загальної суми витрат на кількістьвиробленої продукції.

На великих виробництвах з широкою номенклатурою більш поширенийрозрахунково-аналітичний метод. Сутність його полягає в тому, що прямівитрати на одиницю продукції визначаються на основі прогресивних нормвитрат ресурсів.

Нормативний метод—найбільш прогресивний. Він базується на нормах інормативах використання матеріальних і трудових ресурсів, на його основіможна робити розрахунок калькуляцій на нові види продукції.

Параметричний метод—застосовується для розрахунку витрат виробництваоднотипних, але різних за якістю виробів. Він грунтується на встановленнізакономірностей зміни витрат в залежності від зміни якісних параметрівпродукції. Методи виключення витрат, коефіцієнтний і комбінований базуються на

визначенні загальної суми усіх витрат на переробку вихідної сировини інаступного її розподілу на отримувану продукцію. Ці методи використовуютьсяна комплексних виробництвах (де з однієї вихідної сировини, у єдиномутехнологічному процесі одержують два або декілька різнорідних видівпродукції.)

Дата добавления: 2015-05-26