Тема 5: Мирні засоби розв’язання міжнародних спорів. Міжнародна юстиція

Методичні поради до вивчення теми:

Мирне розв’язання міжнародних суперечок – інститут (у окремих дослідників – галузь) міжнародного права, принципи й норми якого визначають порядок урегулювання спорів між суб'єктами міжнародного права мирними засобами. Значення його визначається тим, що без механізму мирного розв’язання спорів система міжнародних відносин не може нормально функціонувати. Міжнародне право, як і будь-яка інша правова система, повинне мати засоби врегулювання спорів на основі права.

Особливість полягає в тому, що застосування передбачених засобів здатне істотно торкнутися здійснення суверенних прав держави. Цим пояснюється порівняно повільний розвиток відповідних норм, а також те, що основне місце займають узгоджувальні, а не судові засоби. Більше того, всі вони, включаючи судові, значною мірою націлені не стільки на чітке застосування права, скільки на досягнення рішення, прийнятного для сторін у суперечці.

Як особлива галузь (інститут) право мирного розв’язання міжнародних спорів формувалося протягом останніх десятиліть. Основи були закладені Статутом ООН і Декларацією про принципи міжнародного права, де викладено головний принцип - принцип мирного розв’язання спорів. Спеціальним принципом є принцип вільного вибору засобів мирного розв’язання спорів. З цього випливає зобов'язання держав вирішувати всі свої суперечки винятково мирними засобами таким чином, щоб не поставити під загрозу міжнародний мир і безпеку, а також справедливість, які мають першорядне значення як для правового, так і для політичного порядку у світі.

Виділяють три основних види засобів мирного розв’язання спорів: узгоджувальні (безпосередні переговори, консультації, добрі послуги, посередництво, слідчі комісії, погоджувальні комісії), судові, міжнародні організації. При цьому перші два види цілком присвячені розв’язанню спорів. Для організацій розв’язання спорів представляє лише один з напрямів діяльності.

Термін "міжнародні суперечки" вживається у вузькому й широкому сенсі. У першому випадку під цим розуміються лише ті ситуації, які характеризуються конкретними учасниками, досить чіткими взаємними претензіями, певним предметом. У другому – будь-які конфліктні міждержавні відносини. Серед останніх Статут ООН виділяє особливу категорію –"ситуації, які можуть призвести до порушення миру".

Судовими засобами розв’язання міждержавних суперечок є арбітраж і суд. Від раніше розглянутих дипломатичних засобів вони різняться тим, що розгляд суперечки завершується юридично обов’язковим для сторін рішенням. При узгоджувальній процедурі остаточне рішення приймають обидві сторони, при судовій - міжнародний орган.

Міжнародним організаціям належить винятково важлива роль у розв’язанні спорів. Їхні функції в цій сфері набагато ширше, ніж в органів, єдиною функцією яких є розв’язання спорів. Все більше місце в їхній діяльності посідає запобігання виникнення спорів і конфліктних ситуацій.

Механізм розв’язання спорів організаціями носить переважно політичний характер, але при цьому він спирається на міжнародне право. Відповідно до Статуту ООН розв’язання спорів варто проводити "згідно із принципами справедливості й міжнародного права" (ст. 1). Політична процедура носить значною мірою узгоджувальний характер. Вона в основному спрямована на досягнення рішення, прийнятного для всіх сторін у суперечці. Крім того, більшість організацій мають органи, спеціально призначені для розв’язання спорів (ООН, регіональні організації).

Питання теми, винесені на самостійне вивчення, деталізують інформацію, отриману Вами на лекційному занятті, й допоможуть виконати тестові й індивідуальні завдання під час самопідготовки й самоконтролю цієї теми.

Завдання для самопідготовки

1. Опрацювати питання лекційного заняття:

1.Поняття і види міжнародних спорів.

2.Органи міжнародної юстиції.

3. Класифікація мирних засобів розв’язання міжнародних спорів, їхня характеристика.

2. Виписати у словник правничої термінології та дати визначення основних термінів і понять:

право мирного розв’язання міжнародних суперечок, міжнародний спір, засіб вирішення міжнародного спору, безпосередні переговори, консультації, факультативні консультації, обов’язкові консультації, добрі послуги, посередництво, слідчі комісії, погоджувальні комісії, погоджувальна процедура, інститут прикордонних представників, міжнародний арбітраж, постійний арбітраж, компроміс, Міжнародний суд, спеціалізовані суди.

3. Опрацювати питання теми, винесені на самостійне вивчення:

1. Рекомендації щодо мирного врегулювання міжнародних спорів.

2. Історія становлення й розвитку міжнародного правосуддя.

3. Засади міжнародного арбітражу.

4. Розв’язання міжнародних спорів у міжнародних організаціях.

4. Виконати тестові завдання для самоконтролю знань з теми:

1. Коли відбулася Гаазька мирна конференція, на якій було укладено Конвенцію про мирне розв’язання міжнародних спорів?

а) 1899 р.;

б) 1907 р.;

в) 1918 р.;

г) 1928 p.

2. Формаль­но (об'єктивно) виражена суперечність між суб'єктами міжнародного права з питання факту або права – це...:

а) міжнародна розбіжність;

б) міжнародна неузгодженість;

в) міжнародний спір;

г) міжнародне протиріччя.

3. Певна послідовність дій сторін міжнародного спору й інших суб'єктів міжнарод­ного права, на яку погодилися сторони спору та реалізація якої покликана привести до врегулювання спору, тобто усунути об'єктивно виражений конфлікт позицій, спірних сторін із питань, що становили його предмет – це:

а) переговори;

б)засіб вирішення міжнародного спору;

в) посередництво;

г) компроміс.

4. У міжнародно-правовій доктрині найпоширенішим є поділ мирних засобів вирішення міжнародних спорів на види:

а) дипломатичні та судові;

б) активні та пасивні;

в) ідеологічні та політичні;

г) дипломатичні та політичні.

5. Основна відповідальність за підтримання миру та безпеки в рамках ООН покладена на:

а) Генерального Секретаря ООН;

б) Раду Безпеки ООН;

в) Міжнародний Суд;

г) Генеральну Асам­блею ООН.

6. За наявностіпо­передньої домовленості про арбітраж як засіб врегулювання потенційного спору, що закріплюється в договорі з певного питання або у спеціальному договорі про арбітраж, має місце:

а) постійний арбітраж;

б) арбітраж ad hoc;

в) компроміс;

г) погоджувальна процедура.

7. Найефективнішим дипломатичним засобом врегулювання міжнародних спорів є:

а) переговори;

б) добрі послуги;

в) посередництво;

г) компроміс.

8. Організація, створена для контролю за дотриманням прав і свобод людини і громадянина, закріплених в Європейській конвенції з прав людини, називається:

а) Центр із запобігання конфліктам;

б) Постійна палата Третейського Суду;

в) Міжнародний суд з прав людини;

г)Європейський суд з прав людини.

9. Конфлікт сторін щодо тлумачення або застосування існуючої міжнародно-правової норми є:

а) політичним спором;

б) правовим спором;

в) неправовим спором;

г) імперативним спором.

10. Метою посередництва як засобу врегулювання міжнародних спорів є:

а) сприяння початку переговорів між сторонами та досяг­ненню домовленості щодо врегулювання спору;

б) сприяння початку переговорів між сторонами, на чому місія посередника завершується;

в) надання допомоги сторонам у спорі в пошуках урегулювання спору;

г) досягнення угоди з різних питань.

Дата добавления: 2015-05-31