Представлення теми уроку. (2 хв.)

I. Вступна частина.

Висновок.

План

1. Чому одяг вияв індивідуальності?

2. Що таке мода і стиль? Сучасне значення розуміння одягу.

3. Чи є відповідність між віяннями моди та етикетом?

4. Коли одяг — не тільки особиста справа.

6.Домашнє завдання.

Хід уроку

1)Чому одяг вияв індивідуальності?(5хв)

До одягу люди завжди ставилися з пильною увагою. Вам, безперечно, доводилося бачити українське національне вбрання: багате на елементи костюма та оздоблення, яскраве й святкове. В Україні споконвіку казали: «Шануй одежу в дворі, вона тебе в людях». Таке ставлення до одягу цілком виправдане. Адже одяг - це те, у чому ми йдемо поміж люди. У давні часи елементи одягу наділяли магічною силою: так, в українців значення оберегів мали вишита сорочка, віночок, хустка. Вважалося, що кольори та візерунки вишивки можуть захистити від недоброго ока, хвороб. Саме тому одяг завжди мав бути чистим та охайним. Недбале ставлення до власного одягу й нині сприймають як неповагу до себе.

В усі часи за допомогою одягу люди прагнули справити враження на інших, тож намагалися, виготовляючи або вибираючи собі вбрання, сповнити його рисами, що промовляли б про їхню вдачу або, навпаки, приховували б її. Ця особливість одягу зберігається й дотепер.

Костюм, який належить до форми одягу, відбиває рівень розвитку суспільства. Візьмемо будь-що — взуття, одяг, го­ловні убори — і ви побачите, яку величезну роль відіграли ці предмети туалету в розвитку суспільства, яка жорстока бо­ротьба точилася навколо кожного з них.

Нерідко навіть взуття свідчило про привілейоване ста­новище, а такі елементи в одязі, як відлога, чепець або капелюх, картуз чи шолом робили справжні перевороти в суспільстві, візерунок або перев´яз, жовта, синя червона стрічка або орнамент слугували емблемою тієї чи тієї полі­тичної влади.

Одяг — найкрасномовніша характеристика людини, це своєрідний ієрогліф, що вияскравлює особистість з усіма її повсякденними звичками та звичаями.

Зовнішність має велике значення в жит­ті людини, тож важко уявити, щоб брудна, неохайна людина могла стежити за своїми вчинками.

Недбалість в одязі дорівнює моральному самогубству. Одяг належить як до науки, мистецтва, так і до звичок і по­чуттів. Поки людина не звикне до нового костюма, він не буде сидіти на ній по-справжньому елегантно.

Тому доречно нагадати таке: "Річ не так у костюмі самому по собі, як в умінні носити його" (О. де Бальзак).

Звідси випливає висновок: усе, що робиться демонстра­тивно, подібно до будь-якого галасу, не гідне людини еле­гантної, наділеної чудовим смаком і гарними манерами.

Якщо навколишні витріщаються на вас, це означає, що ви одягнені негоже: занадто добре, занадто вишукано або занадто яскраво.

Одне з правил елегантності таке: "Пересічний пішохід має намагатися бути непомітним". Його мета в тому, щоб здава­тися заразом і пересічним, і витонченим. Світ суворий до проноз! Вони викликають на свою адресу суцільне глузуван­ня. Той, хто вдягається надто розкішно, вдається, напевно, до ще більшого гріха, ніж той, хто нехтує своїм зовнішнім виглядом; без сумніву, жодна претензійна кокетка здригнеть­ся, почувши цю аксіому елегантності:

"Той, хто випереджає моду, перетворюється на карикатуру".

Дата добавления: 2015-05-26