Другий варіант відповіді на запитання

Економічна теорія як наука, пройшла довгий шлях свого становлення та розвитку. Разом із розвитком людського суспільства поступово нагромаджується досвід і вміння у процесі виробництва. Ці знання закріплюються і передаються із покоління в покоління у вигляді різних заповідей та правил поведінки. Перші спроби визначення і вивчення економічних процесів і явищ були зроблені в працях мислителів Давнього Єгипту, Китаю, Індії. Ряд економічних явищ, що стали об’єктами дослідження економічної теорії були відомі ще стародавнім грекам: обмін, гроші, ціна, торгівля, прибуток, позичковий процент. У творах Ксенофонта, Платона, Аристотеля були зроблені перші спроби теоретичного осмислення економічного ладу тогочасного суспільства.

Слово “економія” є заголовком відомого твору Ксенофонта, в якому в формі діалогу висвітлюються правила ведення домашнього господарства і землеробства. Такий зміст (наука про домашнє господарство, землеробство і домоводство) це слово зберігало протягом століть.

Такий же зміст у слово “економія” і похідне від нього “економіка” вкладав і Аристотель. Він вперше проаналізував економічні явища рабовласницького ладу Стародавньої Греції і став, по суті, першим вченим – економістом. Аристотель був прихильником натурального рабовласницького господарства з дрібною торгівлею. Та оскільки в Стародавній Греції існувало товарне виробництво, він досліджував товарно – грошові відносини, і здійснив це найґрунтовніше серед античних мислителів. Аристотель розрізняв простий товарний обіг від обігу грошей, рух грошей як засобу обігу та їх рух як грошового капіталу. Вперше у світовій літературі він помітив відмінності між споживною вартістю і вартістю товару.

Соціально – економічні ідеї Корану: · іменем Аллаха увіковічені класи; · “використовуйте чесно договори, виконуйте міру і вагу по справедливості”; · Ібн-Халдун – видатний мислитель в арабських країнах (1332 – 1406), вважав, що управління державою вимагає від тих, хто цим займається знання життя, дотримання законів людського суспільства. Воно повинно базуватися на науці.

· Починає розвиватися з часу утворення староруської держави (ІХ ст.). · “РУСЬКА ПРАВДА” – універсальний документ, в якому відображено: - відносини земельної власності; - економічного примусу смердів; - закупів холопів; - товарно – грошові відносини; - поглиблення суспільного поділу праці; Єрмолай Еразм - “праця селян- основа багатства”. А.А.Ордин-Нащокін – “Головне джерело багатства – промислова праця...”

· Розвивалась під сильним впливом католицької церкви; · Багатство церкви викликало боротьбу проти духовенства, соціальної нерівності, інколи боротьба переходила у збройні повстання. Фома Аквінський – видатний представник середньовічної ідеології – “Держава – боже творіння, більшість людей покликані займатися фізичною працею, а меншість – розумовою”. Виправдовував наявність різних станів.

Економічна думка в арабських країнах:

Економічна думка феодальної Росії:

Економічна думка в Західній Європі:

Наступним найбільш відомим періодом розвитку економічної думки стає епоха феодалізму.

Як самостійна наука економічна теорія сформувалася в період становлення капіталізму та формування національного ринку (ХVII ст.).

А) Першою теоретичною школою був меркантилізм (від італійського “купець”). Меркантилісти вивчали в основному зовнішню торгівлю, в якій вони вбачали основне джерело багатства. Вони вважали, що багатство людей - це гроші, золото. Меркантилісти радили розширювати зовнішню торгівлю, нагромаджувати золото і вважали таку політику доцільною. Англійський меркантиліст Томас Мен обґрунтував таке положення: баланс зовнішньої торгівлі є регулятором багатства країни. Для цього треба: “продавати щорічно на більшу суму, ніж купляти...”. Один з найбільш видатних представників меркантилізму Антуан де Монкрет’єн дав тодішній економічній теорії нову назву – “політична економія”, тобто наука державного управління економікою.

Деякі ідеї меркантилізму притаманні і першим російським економістам (Посошков І.Т., Орлін-Нацокін А.Л.). Вони піклувалися про збільшення товарообігу всередині країни, а зовнішню торгівлю розглядали як засіб розвитку промисловості і сільського господарства.

Б) Поступово з проникненням торгового капіталу в сферу виробництва змінювалися і погляди ідеологів буржуазії. Виникла наукова школа фізіократів (від грецького “влада природи”). Яскравим представником цієї школи був Ф.Кене. Фізіократи вважали, що джерелом багатства є виробництво, хоча є тільки одна його галузь – сільське господарство, де багатство виникає природним шляхом. З часом погляди їх дещо змінюються – ріст багатства вони пов’язували тільки з природною родючістю землі. На цій підставі не вважали промисловість галуззю, де створюється приріст доходу. Сама по собі природа без застосування капіталу і праці не може постійно примножувати суспільне багатство.

В) Іншою школою економічної теорії стала класична школа. Видатними представниками цієї школи були У.Петті, А.Сміт, Д.Рікардо. Вони вважали, що багатство нації створюється у сфері матеріального виробництва, в усіх його галузях. Ріст багатства відбувається тоді, коли первісно втілена у виробництво сума вартостей (у вигляді грошей, товарів) переростає на додаткову величину (прибуток). Так було зроблено відкриття, яке дозволило економічній теорії стати наукою.

Представники класичної політичної економії вперше проаналізували розвиток суспільного виробництва як економічний процес, якому властиві внутрішні закони.

Г)Певний внесок у розвиток економічної теорії внесли К.Маркс і Ф.Енгельс.

Подальша розробка економічної теорії здійснювалася за двома основними напрямками: марксистським та вченням американського економіста А.Маршалла. Важливу роль у розвитку економічної теорії відіграла праця Дж.Кейнса “Загальна теорія зайнятості, проценту та грошей” (1936 р.), в якій значне місце відведено дослідженню державного регулюванню економіки.

Певний внесок у розвиток економічної теорії внесли також вчені України. В Україні економічна думка склалася у XIV - XVI ст.. Багато науково обґрунтованих ідей є у Г.Сковороди, І.Вишенського, Я.Козельського. Але найвагоміший внесок у розвиток світової економічної думки внесли українські вчені XIX – XX ст. С.А.Подолинський та М.І.Туган-Барановський.

Багатьом економістам за великий внесок в розвиток економічної теорії було присуджено Нобелівську премію. Серед них: американці Пол Самуельсон, Василь Леонтьєв, Мілтон Фрідман, англієць Фрідріх фон Хайєк, француз Моріс Алле, росіянин Л.В.Канторович та інші.

Перші висловлювання про економіку як науку з’явилися понад 2.5 тисячоліття тому.

Причини зародження:

Потреби людини у збільшенні виробництва матеріальних благ зумовили:

·прагнення проникнути у сутність соціально-економічних процесів;

·необхідність розкрити закономірності розвитку суспільного виробництва;

·навчитися регулювати економічне життя;

·домагатися дедалі вищої ефективності його.

Уже в давньому світі були спроби виявити внутрішні рушії економічного розвитку, формувалися висновки щодо окремих елементів економічних знань:

·збірники законів царства Ешнуни (ХХ ст. до н.е.),

царя Хаммурапі (XVIII ст. до н.е.),

·давньоіндійський «Артхамастр» (IV – VI ст. до н.е.),

·економічні засади конфуціанства виклав Менцзи

школа Моцзи (IV-III ст. до н.е.),

трактат «Гуань-цзи»

Мислителі Давньої Греції та Давнього Риму прагнули визначити принципи і методи організації та управління господарством рабовласників.

Учення про його організацію називалося економією, а про управління державою – політикою.

Ксенофонт (430-355 р.р. до н.е.) – у праці «Економікс» визначив економію як науку про збагачення свого господарства (землеробство, гроші).

Платон (427-347 р.р. до н.е.) – побудував ідеальну державу з трьома станами – чіткий поділ праці.

Аристотель (384-322 р.р. до н.е.) – прихильник натурального рабовласницького господарства з дрібною торгівлею, але досліджував і товарно-грошові відносини,шляхи і методи розширення їх з тим, щоб дістати більше доходу.

Варрон (І ст. до н.е.) – «Про сільське господарство» - накреслив шляхи повернення до натурального господарства.

Калемелла (І ст. до н.е.) – 12 книг «Про сільське господарство» - рекомендував перехід суспільства до нового, феодального способу виробництва.

Епоха феодалізму

Фома Аквінський (1225-1247 р.р.) – апологував приватну власність, вважав натуральне господарство основою добробуту людей, а його продукти природним багатством. Золото і срібло – штучне багатство і не може бути метою діяльності людини.

У Київській Русі – звід законів «Правда Русская» (XI-XII ст.), «Домострой» Сильвестра

! але це лише елементи економічних знань, як самостійна наука економічна теорія з’являється пізніше, в період зародження капіталістичних відносин – 15-17 ст. – ринок – товарно-грошові відносини (у економічних знаннях була зацікавлена більша частина суспільства)

з’являється термін «політична економія» - історична наука, що розкриває закони розвитку економіки та методи її пізнання.

Становлення економічної науки відбувається через розвиток економічних шкіл.

1. Школа «меркантилізму» - (кінець 15-16ст.), представники школи вважали, що джерело багатства – обіг, торгівля (предмет економічної теорії)

Антуан Монкретьєн Томас Мен І.І. Посошков

«Трактат політичної «Книга о

економії» - 1615 р. скудности

и богатстве»

відповідала інтересам торговельної буржуазії

Суть:

· багатство ототожнювали з грошима;

· джерело багатства – сфера обігу;

· відстоювали ідею протекціонізму(захист вітчизняного ринку);

· виступали за втручання держави в економіку.

2. Школа фізіократів – показувала проникнення капіталу в сферу виробництва.

Представник: Франсуа Кене, праця «Економічна таблиця».

3. Класична буржуазна політична економія –(кінець 16 початок 17ст.), відповідала інтересам промислової буржуазії

У. Петті А. Сміт Д.Рікардо

Швейцарський економіст Жан Шарль Леонард Сімонд (Сісманді – XVIII-XIX ст.)

започаткував новий напрям – «економічний романтизм»

започаткували теорію трудової вартості.

Суть:

·джерело багатства – сфера матеріального виробництва;

·предмет економічної теорії – відносини між людьми у цій сфері;

·вперше поставили проблему економічних законів: їх об’єктивного характеру, необхідності їх використання у господарській практиці та політиці;

·роль держави обмежують, це – захисник приватної власності, вільної конкуренції, суб’єкт, що створює загальні умови виробництва;

·заперечували політику протекціонізму.

4. Некласична політична економія – вивчення механізму функціонування економіки (Жан Батист-Сей, Нассау Уїльям Сеніор, Томас-Роберт Мальтус, Генрі Чарльз Кері, Фрідріх Ліст).

5. Пролетарська політична економія –19-20ст, відповідала інтересам пролетаріату

К. Маркс Ф. Енгельс В.І. Ленін

теорія додаткової вартості

теорія соціалістичної революції

Суть:

·недооцінювали роль приватної власності;

·перебільшували роль державної власності;

·предмет політекономії– наука, яка вивчає закони, що управляють виробництвом і обміном матеріальних благ.

2. Сучасні економічні теорії. Розвиток економічної думки в Україні.! Самостійна робота: прочитавши інформацію з підручника про сучасні економічні теорії знайти відповідь на запитання –

а)визначити основний критерій класифікації економічних шкіл, течій, напрямів,

б)на основі визначеного критерія класифікувати сучасні економічні школи, течії, напрями.

Кінець ХX початок ХХI ст. – це багатогранне явище, що охоплює ряд напрямів, шкіл, течій.

Головні

Неокласичний Кейнсіанський Інституціонально- Марксистський

соціальний

Критерії: трактування ролі та значення в сучасному господарстві ринку, держави, співвідношення їх і взаємодія.

Неокласичний напрям

Теорія Теорія Теорія

монетаризму «економіки пропозиції» «раціонального очікування»

Монетаризм Неолібералізм

Отже, неокласичний напрям відстоює ідею мінімального, опосередкованого втручання держави в економіку:

·державне регулювання економіки повинно обмежуватися контролем над грошовою масою, кількістю грошей в обігу;

·принцип вільної ринкової економіки;

·виступає проти моделі змішаної економіки.

Кейнсіанський напрямок

(Джон Кейнс)

·без активного втручання держави капіталістичний лад не може існувати;

· обґрунтував необхідність державного регулювання сукупного попиту і сукупної пропозиції за допомогою фінансово-кредитних важелів

посткейнсіанці

·активізація процесів перерозподілу національного доходу;

·збільшення соціальних виплат у формі національного планування.

Інституційно-соціальний напрям

(інституціоналізм)

(Г.Мінз, Дж. Гелбрейт)

·необхідність участі трудящих у розподілі власності та управлінні виробництвом;

·надання їм соціальних гарантій;

·влада має належати гуманітарній інтелігенції;

·вирішальний фактор розвитку – техніка, НТР.

Дата добавления: 2015-05-26