Біотичні фактори довкілля

В природних умовах кожен організм живе не ізольовано, а знаходиться у взаємозв’язках з іншими живими істотами. Взаємодіючи між собою, організми вступають один з одним у певні зв’язки, які можуть бути корисними, шкідливими або нейтральними залежно від того, стимулюється чи обмежується життєдіяльність кожного з них. Зв’язки між організмами – необхідна умова існування. З одного боку, вони пом’якшують тиск навколишнього природного середовища, а з другого – завжди становлять певну небезпеку, навіть пряму загрозу існування індивіду.

Безпосереднє живе оточення організму називається біотичним середовищем, а впливи, що виявляються під час взаємодії організмів у ньому – біотичними факторами. Отже, біотичні фактори поєднують усю сукупність впливів живих організмів один на одного, а представники кожного виду можуть жити лише в такому біотичному середовищі, яке забезпечує для них нормальні умови існування.

Основною формою зв’язків між організмами є трофічні взаємовідносини, на базі яких формуються складні ланки і ланцюги харчування. Крім харчових і групованих зв’язків рослин і тварин, виникають просторові зв’язки. Все це є основою формування біотичних комплексів, у яких різноманітні види об’єднуються не в будь-якому поєднанні, а тільки за умови пристосування до спільного проживання.

Взаємозв’язки і взаємовпливи живих істот надзвичайно різноманітні. Вони можуть бути прямими і непрямими. Прямі взаємозв’язки виявляються у безпосередньому впливі одних організмів на інші, а непрямі – опосередковано, через проміжні ланки, коли, наприклад, тварини змінюють абіотичні фактори середовища інших тварин чи рослин, що може зумовити їх пригнічення або повне знищення. Можливі взаємозв’язки між особинами одного виду, наприклад, боротьба за проживання, за лідерство у зграї, захист території, тощо, та між особинами різних видів.

Всі біотичні зв’язки у природі умовно можна поділити на ряд типів і кожна група взаємозв’язків відіграє важливу роль у природі. Біотичні зв’язки поділяють на:

- нейтральні – коли жоден із взаємодіючих видів не впливає на інший (0 0);

- взаємокорисні – вигідні для обох видів (+ +);

- взаємошкідливі – негативно позначаються на обох взаємодіючих видах (- -);

- корисно-шкідливі – один вид має користь (вигоду), а інший пригнічується (+ -);

- корисно-нейтральні – один партнер має користь, а другий не зазнає (не відчуває) впливу (+ 0);

- шкідливо-нейтральні – один вид пригнічується, а другий не зазнає (не відчуває) впливу (- 0).

Хоча прийнято поділяти біотичні зв’язки на корисні, шкідливі і нейтральні, такий поділ є умовним. В природі все збалансовано і ні один вид організмів не намагається знищити інший. Тому всі типи біотичних зв’язків є надзвичайно важливими і забезпечують умови існування живих організмів: запобігають переселенню території або її недостатньому заселенню, визначають природний відбір, тощо.

Нейтральні біотичні зв’язки. Форма біотичних зв’язків, за якої співіснування двох видів на одній території не викликає для них ні позитивних, ні негативних наслідків, називається нейтралізмом. Він є досить поширеним в природі.

За таких умов, між видами немає нічого спільного, їм потрібні різні екологічні умови. Наприклад, проживання на одній території зайця і їжака; проростання на одній території волошки і кропиви; взаємодія горобця і орла-беркута, тощо.

Взаємокорисні біотичні зв’язки. Такий тип зв’язків між видами називають симбіотичними, тобто взаємодіючі види мають певний ступінь користі від партнерства або співжиття. Цей тип зв’язків є поширеним в природі. Чим більш різноманітніші і міцніші зв’язки, що підтримують спільне існування видів, тим стійкіше їх співжиття.

Найпростішою формою симбіотичних зв’язків є протокооперація – “первинна взаємодія”. Вона є взаємовигідною для партнерів, проте необов’язковою для їх існування. Наприклад, обпилення бджолами квітів; перенесення птахами насіння рослин, що містилось в плодах, тощо.

За умови розриву такого виду взаємозв’язків, партнери можуть існувати ізольовано один від одного. Проте, в деяких випадках, присутність кожного з партнерів стає обов’язковою і такі зв’язки називаються мутуалізмом. Наприклад, терміти та їх кишкові співмешканці – джгутикові. Ці простіші перетворюють целюлозу на цукри, адже терміти не мають ферментів, що здатні розщеплювати целюлозу; лишайники є формою співжиття гриба і водорості. Гриб захищає водорості, постачає воду і мінеральні речовини, а водорості – синтезуючі органічні речовини, годують гриб.

Така взаємозалежність партнерів в мутуалізмі може бути і небажаною. Окремо жоден з видів не може вижити і, загибель одного партнера, викличе загибель іншого. З іншого боку, такі симбіотичні зв’язки підвищують стійкість видів до дії зовнішніх факторів. Прикладом цього можуть бути лишайники, які здатні розвиватись в несприятливих умовах.

Взаємошкідливі біотичні зв’язки. Це така форма біотичних зв’язків, коли взаємодіючі види пригнічують розвиток один одного, тобто такі взаємозв’язки негативно позначаються на партнерах. Такий тип біотичних зв’язків називають конкуренцією. Конкуруючі види (партнери) перебувають у невигідному становищі, оскільки присутність одного обмежує можливості другого в оволодінні ресурсами, простором і навпаки.

Розрізняють внутрішньовидову, міжвидову, пряму і непряму конкуренцію.

Конкуренція – це активна боротьба між двома або кількома організмами за засоби існування чи спільні фактори середовища. Інтенсивність конкуренції організмів за засоби існування залежить від того, внутрішньовидова вона чи міжвидова.

Внутрішньовидовою є конкуренція між особинами одного виду за одні й ті ж самі природні ресурси, наприклад, це захист території, боротьба за лідерство у зграї, тощо. Під впливом внутрішньовидової конкуренції проходить ускладнення поведінки організмів, виробляється територіальність поведінки та формується ієрархічна або етологічна структура угрупувань.

Територіальність поведінки є надзвичайно важливою для довкілля, адже вона є певною мірою екологічним регулятором заселеності території і запобігає її переселенню або недоселенню. Наприклад, це природне прорідження лісових насаджень.

Міжвидова конкуренція найпоширеніша у природі, оскільки рідко який вид не зазнає пригнічення з боку організмів інших видів. Форми її дуже різноманітні – від жорстокої боротьби до майже мирного співіснування. Але, коли на одній території виявились два види з однаковими екологічними потребами, то рано чи пізно один конкурент витіснить другого. Конкуренція, що виникає між двома видами, може мати два основних наслідки: або один вид витісняє другого і він мігрує за межі території, або вони розходяться по різних екологічних нішах відповідно до своєї екологічної спеціалізації. Наприклад, види змінюють періоди активності, раціон харчування, тощо. На несумісність існування конкуруючих видів звернув увагу ще Ч.Дарвін, який вважав конкуренцію однією з найважливіших складових частин боротьби за існування, що відіграє велику роль в еволюції видів.

Російський біолог Г.Ф.Гаузе в лабораторних умовах довів, що організми з однаковими або подібними способами життя та подібною будовою тіла не можуть жити в одному й тому самому місці, а якщо і живуть поряд, то використовують різні ресурси і ведуть активний спосіб життя. Таке розділення схожих видів він назвав принципом конкурентного виключення. У конкурентній боротьбі перемагає, як правило, той вид, який за даних екологічних умов має якісь переваги перед другим, тобто більш пристосований до умов середовища, навіть більша плодючість.

В той же час, вважати конкуренцію шкідливою не можна, адже саме конкурентна боротьба сприяє природному відбору, запобігає переселенню територій, змінює періоди активності ряду видів тощо.

Корисно-шкідливі біотичні зв’язки. Це живильні зв’язки, за яких один з партнерів має користь, а інший зазнає шкоди. Такий тип біотичних зв’язків називають хижацтвом.

Хижацтво виявляється в тому, що один організм (хижак) поїдає іншого (жертву). Внаслідок знищення жертв може збільшитись чисельність хижаків. Зменшення поживи для хижаків, у свою чергу, може зумовити зменшення їх чисельності і зростання кількості жертв. Отже, завдяки зв’язкам хижак-жертва між ними встановлюється динамічна рівновага. У процесі еволюції у хижаків виробляються пристосування до нападу, а у жертв – до захисту.

Розрізняють хижаків першого порядку, які живляться травоїдними тваринами, і другого – які нападають на більш слабких хижаків. Хижаки можуть міняти об’єкти свого полювання, що є важливою їх екологічною пристосовуваністю.

Характерною особливістю взаємозв’язків хижак-жертва є те, що хижаки частіше нападають на ослаблених та хворих тварин. Хижацтво є поширеною формою біотичних зв’язків.

Особливою формою корисно-шкідливих зв’язків між видами є паразитизм. Це такі взаємозв’язки, коли один вид (паразит, споживач) протягом певного часу живе за рахунок іншого (господаря, живителя). Часто паразити використовують живителів не лише як поживу, а і як місце для свого існування. Паразити, які тимчасово перебувають в організмі живителя, називаються тимчасовими, наприклад, деякі комахи, а ті які живуть в тілі чи на тілі живителя протягом основного періоду життя – стаціонарними, наприклад, глисти, блохи, тощо.

Якщо паразити поселяються всередині живителя їх називають ендопаразити, а якщо живуть на поверхні тіла живителя – екзопаразити. В процесі еволюції у паразитів розвинулись специфічні пристосування до умов життя, насамперед це спрощення будови тіла порівняно із їхніми попередниками. Наприклад, у вегетативних органах рослин-паразитів немає хлорофілу; паразити які живуть в органах травлення, мають редуковану систему травлення, тощо.

Інші пристосування паразитів забезпечують їх виживання у разі відсутності живителя, це, перед усім, висока плодючість.

Інколи хижаків і паразитів сприймають як природних ворогів жертв, але це не так. Вони потрібні один одному із загально-екологічних міркувань. Саме за рахунок таких відносин відбувається природний відбір і пристосувальна мінливість організмів – найважливіших еволюційних процесів.

У природних умовах жоден вид не намагається знищити інший. Більше того, вилучення природного “ворога” з екосистеми може призвести до вимирання того виду, за рахунок якого розвивається цей “ворог”. Можливість таких наслідків слід враховувати при плануванні антропогенного втручання в природні комплекси.

Корисно-нейтральні біотичні зв’язки. Однобічне використання одного виду іншим без заподіяння йому шкоди називається коменсалізмом. За таких умов один вид своєю діяльність забезпечує кормом іншого – коменсала або надає йому притулок.

Коменсалізм, який ґрунтується на споживанні залишків корму партнера, називається нахлібництвом або співтрапезництвом. Наприклад, в саванах гієни або грифи живляться залишками корму левів. Поширеним різновидом коменсалізму є квартиранство, при якому один вид використовує інший як місце проживання, розмноження або транспортний засіб. Наприклад, рибка гірчак відкладає ікру в мантію двостулкового молюску не завдаючи йому шкоди; риба-прилипайло пересувається на великі відстані прилипаючи до акул, тощо.

Шкідливо-нейтральні біотичні зв’язки. Такі зв’язки спостерігаються у випадках, коли один із двох взаємодіючих видів пригнічується, а другий не зазнає від цього ні шкоди, ні користі. Такий вид біотичних зв’язків називають аменсалізмом. Наприклад, світлолюбиві рослини пригнічуються від затінення деревом, а дерево не зазнає ніякого впливу.

Особливою формою таких біотичних зв’язків є алелопатія (антибіоз) – хімічний вплив одних видів рослин або тварин на інші за допомогою продуктів метаболізму, наприклад, ефірними маслами, фітонцидами, тощо. Наприклад, біла акація виділяє отруйні речовини в ґрунт, за рахунок чого позбавляється конкурентів; біля полину практично не здатні рости інші рослини, тому що полин виділяє в повітря ефірну олію, яка діє на рослини-сусіди.

! Безумовно, найбільш важливими типами біотичних зв’язків є хижацтво, конкуренція і симбіоз, проте і інші типи біотичних зв’язків також відіграють важливу роль в природному середовищі.

На популяційному рівні існують і інші класифікації біотичних зв’язків. Так, Ю.Одум виділяє 9 типів взаємовідносин (див. табл. 1.3.).

За Ю.Одумом, типи взаємодій 2-4 можна вважати “від’ємними” взаємовідносинами, типи 7-9 “додатними” взаємовідносинами, а типи 5,6 – віднести до обох груп.

Такий поділ взаємовідносин між двома популяціями є умовним, адже всі вони є невід’ємною частиною природи, забезпечують природне біорізноманіття та підтримують природну рівновагу.

Дата добавления: 2015-05-26