Тема: Витрати і ціни на продукцію

Міжнародної науково-практичної конференції

Стаття має бути ретельно перевірена й повністю відредагована.

Усі матеріали подаються електронною поштою [e-mail]. Окремо подаються відомості про авторів (див. нижче вимоги до відправки матеріалів електронною поштою).

Оргкомітет та редакційна колегія збірника залишає за собою право відхиляти тези і статті, що не відповідають визначеним напрямкам або мають порушення встановлених вимог.

Вимоги до відправки матеріалів (тез, статей тощо) електронною поштою на адресу: [e-mail]:

1) Тема листа - «прізвище та ініціали, конференція №….. (1, 2, 3, 4, 5, 6 або 7 – обирає автор)».

2) Прикріплений файл: тези чи стаття, заявка (окремими файлами, ім’я файла має містити прізвище автора і пояснення: Лапшина_тези, Лапшина_стаття, Лапшина_заявка).

Заявка учасника

«Неперервна освіта нового сторіччя: досягнення та перспективи»

(20-27 квітня 2015 р.)

Прізвище, ім’я, по-батькові
Вчене звання, науковий ступінь
Посада
Назва навчального закладу
Поштова адреса та індекс
Контактний телефон
Е-mаіl
Назва тематичного напряму конференції
Назва матеріалів

Контактна інформація:

Гура Тетяна Євгенівна, проректор з наукової та міжнародної діяльності КЗ «ЗОІППО» ЗОР – роб.тел. [phone], моб.тел. [phone]

Чемодурова Юлія Миколаївна, технічний секретар – роб.тел. [phone], моб.тел. [phone]

Лапшина Ірина Сергіївна, модератор конференції – роб.тел. [phone], моб.тел.: [phone],
066 176 26 92, 063 405 82 78 (електронна пошта: [e-mail])

1. Поняття витрат, їх класифікація та роль.

2. Поняття собівартості продукції. Калькуляція.

3. Напрямки зменшення собівартості продукції на підприємстві.

4. Поняття цін, їх види та функції. Методи ціноутворення.

-1-

У процесі господарської діяльності підприємство здійснює витрати ресурсів на виробництво продукції, а також витрати на придбання цих ресурсів.

Об'єктом витрат є продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємс­тва, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) коштів.

Загальноприйнята класифікація витрат за різними ознаками та властивостями наведена в табл.1.

Таблиця 1 - Класифікація витрат

Ознаки	Витрати
1. за призначенням	- поточні (операційні) - інвестиційні (капітальні)
2. за способами перенесення вартості на продукцію	- прямі витрати - непрямі витрати
3. за ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат	- умовно-змінні витрати - умовно-постійні витрати
4. за економічною роллю у формуванні собівартості продукції	- основні - накладні: загальновиробничі і загальногосподарські

1. За призначенням витрати поділяються на поточні та інвестиційні.

поточні циклічні – це витрати, що повторюють­ся з кожним циклом виготовлення продукту (витрати на матеріали, заробітну плату виробничників, інструмент та ін.);

поточні безперервні – це витрати, що існують постійно і незалежно від виробництва (утримання приміщень, споруд, устаткування, управлінського персоналу тощо);

інвестиційні (капітальні) – це витрати разового характеру (на придбання основних фондів і нематеріальних активів, створення та збільшення запасів оборотних фондів, виконання проектних робіт сторонніми організаціями тощо);

2. За способами перенесення вартості на продукцію витрати поділяються на прямі та непрямі.

прямі — витрати, що безпосередньо пов'язані з виготовленням певного різновиду продукції і можуть бути прямо обчислені на її одиницю. Якщо виготовляється один різно­вид продукції, усі витрати — прямі.

непрямі — витрати, які не можна безпосередньо обчислити для окремих різновидів продукції, бо вони пов'язані не з виготовленням конкретних виробів, а з процесом виробництва в цілому (зарплата обслуговуючого й управлінського персоналу, утримання та експлуатація будівель, споруд, машин тощо).

3. За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат вони поділяються на умовно-змінні та умовно-постійні.

До умовно-змінних витрат належать витрати, абсолютна величина яких зрос­тає із збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується з його зниженням. До умо­вно-змінних витрат належать витрати на сировину та матеріали, покупні комплектую­чі вироби, напівфабрикати, технологічне паливо й енергію, на оплату праці працівни­кам, зайнятим у виробництві продукції (робіт, послуг), з відрахуваннями на соціальні заходи, а також інші витрати.

умовно-постійні - це витрати, абсолютна величина яких із збільшенням (змен­шенням) випуску продукції істотно не змінюється. До умовно-постійних належать ви­трати, пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробничою діяльністю цехів, а та­кож витрати на забезпечення господарських потреб виробництва.

4. За економічною роллю у формуванні собівартості продукції:

основні — витрати, що безпосередньо списуються тільки на виробництво даної продукції (сировина, основні матеріали, технологічне паливо та енергія, заробітна плата основних виробничих робітників та інші витрати, необхідні для виробництва даної продукції).

загальновиробничі витрати — це частина тих витрат цеху (виробницт­ва) на управління, ви­робниче й господарське обслуговування, які розраховуються за певний календарний період і розподіляються за видами продукції (робіт, послуг) цеху. Це витрати на зарплату з відрахуваннями на соціальні потреби працівників управління цеху, спеціалістів, обслуго­вуючого персоналу, амортизаційні відрахування стосовно будівель і споруд, кошти на їхнє утримання, ремонт, на охорону праці.

загальногосподарські витрати є такими самими, як загальновиробничі, тільки на рівні підприємства як єдиної системи. Додатково в них включають вит­рати на набір і підготовку кадрів, відрядження, обов'язкові пла­тежі (страхування майна, платежі за забруднення довкілля тощо), виплату відсотків за кредити тощо. На невеликих підприємствах з без цеховою структурою загальновиробничі витрати не розраховуються, а розраховуються лише загальногосподарські витрати.

!!!!!Роль витрат при здійсненні економічних розрахунків полягає в такому:

- витрати утворюють нижню межу встановлюваної на виготовлену продукцію (товари, роботи, послуги) ціни;

- облік складових витрат дає змогу виділити найбільш значимі елементи і після здійснення техніко-економічного аналізу впливати на їх зменшення;

- аналіз витрат дає можливість товаровиробнику порівнювати власні витрати із середньогалузевими, а також з витратами конкуруючих підприємств;

- величина витрат визначає рівень рентабельності (прибутковості) виготовлен­ня продукції (товарів, робіт, послуг);

- групування витрат за калькуляційними елементами і обчислення собівартості виробленої (реалізованої) продукції (товарів, робіт, послуг) є якісною характеристи­кою та узагальнюючим показником ефективності досліджуваного виробництва.

-2-

Основними показниками, що використовуються для оцінки результативності витрат є: собівартість та ціна одиниці продукції, грн. / одиницю продукції; собівартість продукції, виробленої за певний календарний період, грн./ рік (квартал, місяць тощо); виручка та прибуток від реалізації цієї продукції.

Собівартість продукції — це грошова форма витрат на підго­товку виробництва, виготовлення та збут продукції.

Собівартість дозволяє зробити комплексну оцінку ступеня використання всіх ресурсів підприємства і рівень організації виробництва. Чим раціональніше підприємство використовує виробничі ре­сурси, тим меншою за значенням буде і собівартість продукції. Тому собівартість є одним із важливих показників ефективності виробництва.

Собівартість продукції має безпосередній зв'язок з її ціною. Цей показник є базою для визначення ціни товару, оскільки доцільно випускати лише таку продукцію, ринкова ціна якої є нижчою за її собівартість і забезпечує виробникові прибутковість (рентабельність) виробництва на бажаному рівні.

Метою планування собівартості: є економічно обґрунтоване визначення вели­чини витрат, необхідних у планованому періоді для виробництва і збуту кожного виду та всієї промислової продукції підприємства, що відповідає вимогам щодо її якості.

У системі техніко-економічних розрахунків собівартість продукції визначається шляхом її калькулювання - обчислення собівартості окремих виробів.

Отже, під калькуляцією собівартості розуміють процедуру обчислення вар­тості одиниці продукції в розрізі калькуляційних статей.

Калькулювання потрібне для обґрунтування цін на вироби, обчислення рентабельності виробництва, аналізу витрат на виробництво однакових виробів на різних підприємствах, визначення економічної ефективності різних організаційно-технічних заходів та обґрунтування інших господарських рішень.

На підприємствах, як правило, складають (обчислюють) планові та фактичні калькуляції. Перші обчислюються за плановими нормами витрат, другі — за їхнім фактичним рівнем.

Об'єкт калькулювання — це та продукція чи роботи (послуги), собівартість яких обчислюється.

У світовій практиці господарювання застосовуються різні ме­тоди калькулювання, що зумовлено різним призначенням калькуляцій, типом виробництва та традиціями управління виробництвом. Під час калькулювання витрати групують за калькуляційними статтями, номенклатура яких залежить від особливостей виробниц­тва. Установлюючи статті витрат, необхідно дотримуватись таких вимог: максимальну частку витрат, які включаються в собівартість, треба обчислювати прямо на окремі вироби; статті непрямих витрат необхідно формувати так, щоб їх можна було цілком обґрунтовано розподілити між виробами.

Орієнтовна номенклатура калькуляційних статей витрат для більшості підприємств різних галузей виглядатиме так:

- сировина та матеріали;
- енергія технологічна;
- основна заробітна плата;
- додаткова заробітна плата;
- відрахування на соціальні потреби;
- утримання та експлуатація машин і устаткування;
- загальновиробничі витрати;
- загальногосподарські витрати;
- підготовка та освоєння виробництва;
- позавиробничі витрати (витрати на маркетинг).

Дата добавления: 2015-05-26