Захист від недобросовісної конкуренції у сфері інтелектуальної власності

Законодавство України чітко визначає та регулює порядок захисту від проявів недобросовісної конкуренції, діє ряд нормативно-правових актів, які покликані захищати об’єкти права інтелектуальної власності від дій конкурентів, які порушують їх законні права та інтереси, Україна є учасником Всесвітньої організації інтелектуальної власності, підписала та ратифікувала найзначущіші з точки зору охорони інтелектуальної власності міжнародні конвенції та угоди.

Захист від недобросовісної конкуренції здійснюється на підставі Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції».

Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» дає наступне визначення «Недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності.»

На жаль, в нашій державі склалась традиція порушення законів, а «чесні звичаї у господарській діяльності» декларуються тільки на папері.

Для досягнення економічного результату, мінімізації витрат на рекламу тощо дуже часто суб’єкти господарської діяльності використовують чужі досягнення, використовуючи найменування вже відомих компаній, торгівельні позначення, копіюючи зовнішній вигляд добре «розкручених» товарів та вводячи в оману таким чином споживачів.

Більше того – українське законодавство в деякій мірі сприяє таким порушенням.

Наприклад, при реєстрації знака для товарів та послуг (торгової марки) здійснюється науково-технічна експертиза такого знаку, яка визначає чи не зареєстрований раніше такий чи схожий до степені змішування знак в Україні, чи відповідає він іншим умовам реєстрації.

При цьому, Україна є учасником Паризької конвенції про охорону промислової власності з 25 грудня 1991 року, яка у статті 6 quinquies зазначає таке: «Кожний товарний знак, що зареєстрований належним чином у країні походження, може бути заявлений в інших країнах Союзу і охороняється таким, як він є, із застереженнями, зазначеними даною статтею. Ці країни можуть до остаточного оформлення реєстрації вимагати подання свідоцтва про реєстрацію в країні походження, що видане компетентною установою. Ніякої легалізації такого свідоцтва не вимагається.»

Тобто, у випадку коли товарний знак належним чином зареєстрований у країні походження, країна походження учасником Паризької конвенції про охорону промислової власності, то, відповідно, власник такого торгового знаку може використовувати його на території інших країн-учасниць та вимагати охорони такого знаку, а поширення товарів/послуг під таким позначенням (якщо звичайно воно раніше не було правомірно зареєстроване і не використовувалось в Україні іншим виробником) надає іноземному виробнику право пріоритету використання свого позначення та право вимагати припинення його використання іншими учасниками ринкових відносин.

В той же час, при здійсненні науково-технічної експертизи не здійснюється перевірка наявності поданих на реєстрацію знаків в інших державах –учасниках конвенції, як і не здійснюється перевірка наявності на ринку продукції з тотожними/схожими означеннями.

Приклад: іноземна компанія у 2003 році почала експортувати в Україну продукцію власного виробництва, під позначенням зареєстрованим на той час вже більше 15 років у країні походження. Дистриб’юторами продукції спершу була одна українська компанія, потім інша. Продукція набула широкого поширення в Україні, її назва стала для споживачів запорукою співвідношення високої якості з помірною ціною, іноземна компанія вклала немалі кошти у рекламну кампанію своєї продукції. Крім того, над її виготовленням працює велика кількість кваліфікованих працівників, проводяться відповідні дослідження якості, тощо.

Не маючи досвіду роботи в Україні та певно вірячи у верховенство права в нашій державі та «дотримання чесних звичаїв господарської діяльності» партнерами, іноземна компанія не здійснила реєстрації свого позначення в Україні.

Саме цим промахом іноземних партнерів і скористались українські дистриб’ютори – кожен з них зареєстрував чуже позначення і розпочав виробництво уже власної продукції під добре відомим споживачу найменуванням.

Більше того, один з таких «добросовісних підприємців» почав забороняти своєму колишньому партнеру та виробнику оригінальної продукції використання його ж власного позначення в Україні.

А інший пішов ще далі – започаткував виробництво практично усієї лінійки продукції іноземного виробника під його ж позначеннями та копіюючи його упаковку, не завдаючи собі лишніх труднощів реєстрацією.

Справа про порушення захисту від недобросовісної конкуренції зараз перебуває на розгляді компетентного органу – Антимонопольного комітету України, для її порушення іноземному виробнику довелось потратити чимало зусиль та часу на зібрання відповідних доказів, не говорячи вже про втрачену економічну вигоду від перебування на ринку продукції інших виробників, що є копією його продукції.

Дата добавления: 2015-05-26