Правобережжя України в складі Російської імперії

Третій поділ Речі Посполитої

Персоналії

Тадеуш Костюшко (1746-1817)

Син польського поміщика середнього статку, навчався в школі при монастирі ордена піарів, потім у Царському Селі під Петербургом у ліцеї.

Брав участь у війні за незалежність у США на боці колоністів, 1777 року відзначився в битві під Саратогою. Перебуваючи на службі в американській армії, отримав посаду бригадного генерала. Наприкінці 70-х років повернувся до Польщі, де з 1789 року брав участь у роботі Чотирирічного сейму.

1793 року почалося повстання під лозунгами возз'єднання земель, що увійшли до складу Росії, Австрії та Пруссії після першого поділу Польщі. 24 березня 1794 року в Кракові Т. Костюшко виголосив Акт повстання та зачитав текст своєї присяги як диктатора й головнокомандувача національних збройних сил. 7 травня 1794 року видав Поланецький універсал, у якому обіцяв селянам свободу в разі перемоги польських волонтерів. До початку вересня на теренах Литви й Галичини повстання було придушене. 20 жовтня під Мацієвцями був поранений і взятий у полон.

Невдовзі польського ватажка ув'язнили в Петропавлівській фортеці.

1796 року за указом Павла І Т. Костюшко був амністований, після чого одразу ж виїхав до США, але 1798 року повернувся до Європи, спочатку оселився у Франції, а потім переїхав до Швейцарії, де й помер у 1817 році.

13 жовтня 1795 року відбувся останній, третій поділ Польщі. До складу Росії увійшли Західна Білорусь та Західна Во-линь, а також литовські й латвійські землі; до Австрії — Галичина, частина Волині й великопольські землі разом із Краковом; до Пруссії — західні й північні землі Польщі (серед них Мальборк, Варшава, Гнезно, Плоцьк).

Унаслідок трьох поділів Польська держава перестала існувати.

Під владою Російської імперії опинилися всі українські землі Правобережя, за винятком Галичини, Буковини й Закарпаття, які перебували в складі Австрії.

1793 року на честь Катерини II була викарбувана медаль з написом: «Я повернула те, що було відірване». Самодержавство розглядало Україну саме як складову частину імперії. Протягом 90-х років XVIII ст. на територію Правобережної України були поширені російські закони та дія загальноросійських імперських установ.

Передусім була впорядкована адміністративно-територіальна система. Указом нового російського імператора Павла І в грудні 1796 року правобережні українські землі були поділені на три губернії: Київську, Подільську та Волинську. Тут, як і в Росії, на чолі губернії стояв губернатор, якому належала вся повнота влади. Адміністративно-поліційні функції в повітах виконували капітани-ісправники, у містах — городничі.

Російські імператори щедро наділяли українськими землями своїх сановників. Проте уряду довелося рахуватися з численним дворянством польського походження. Щоб викликати симпатії в поляків і залучити шляхту на свій бік, царизм надав їй загальноімперські дворянські права й зберіг місцеві суди. На Правобережжі й далі діяв третій Литовський статут 1588 року, судочинство велося польською та російською мовами. Польські поміщики дістали право карати своїх селян, відправляти їх до Сибіру чи на каторжні роботи.

Водночас приєднання Правобережної України до інших українських земель, визволення їх з-під влади Польщі мали велике історичне значення. Був знищений релігійний гніт, створювалися передумови для подальшого економічного та культурного розвитку України, включення її території до загальноросійського ринку.

Дата добавления: 2015-05-26