Шлюбний договір

Інститут шлюбного договору є досить новим для сімейного права України (можливість укладення такого договору між особами, що укладають шлюб, вперше була передбачена Законом України від 23.06.92). Основним призначенням шлюбного договору є більш детальне, порівняно з нормами чинного законодавства, врегулювання майнових відносин між чоловіком та дружиною.

Шлюбний договір – це правочин (угода) між членами подружжя або особами, що укладають шлюб, в якій визначаються майнові права та обов’язки подружжя під час перебування у шлюбі та (або) після його розірвання

У країнах Західної Європи інститут шлюбного договору зустрічається практично повсюди. За загальним правилом режим майна подружжя визначається вільно самими сторонами шлюбного договору і обмежується лише рамками майнових режимів, передбачених законом. У той же час у законодавстві багатьох країн існують певні обмеження при укладенні шлюбних договорів. Зокрема, практично завжди висуваються вимоги про те, що положення шлюбних договорів не можуть суперечити вимогам цивільного та сімейного права. У багатьох державах висуваються жорсткі вимоги щодо форми шлюбного договору та необхідності його реєстрації. Законодавство жодної європейської держави не допускає укладення усного шлюбного договору, завжди вимагається його письмова форма. В Італії, наприклад, шлюбний договір має бути зареєстрований в органах місцевої влади, а якщо він стосується нерухомого майна – також і в органах, що здійснюють реєстрацію нерухомого майна. У Франції шлюбний договір підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню. Певна специфіка системи регулювання шлюбних договорів властива англо-американському праву. Тут шлюбним договором можуть регулюватися не лише майнові, а й немайнові відносини між членами подружжя, зокрема, їх права та обов’язки щодо утримання та виховання дітей.

Більшість подібних положень сприйняті і вітчизняним сімейним правом, хоча правове регулювання інституту шлюбного договору в Україні, безумовно, має свою специфіку.

Шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям. На укладення шлюбного договору до реєстрації шлюбу, якщо його стороною є неповнолітня особа, потрібна письмова згода її батьків або піклувальника, засвідчена нотаріусом.

Зміст шлюбного договору може стосуватися лише майнових відносин подружжя. Відповідно до ст. 93 СК України шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов’язки. Шлюбним договором можуть бути визначені майнові права та обов’язки подружжя як батьків. Шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми. Шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені цим Кодексом, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище. За шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.

У шлюбному договорі може бути визначене майно, яке дружина, чоловік передає для використання на спільні потреби сім’ї, а також правовий режим майна, подарованого подружжю у зв’язку з реєстрацією шлюбу. Зокрема, сторони можуть відмовитися від загального правила визнання майна, набутого подружжям у шлюбі, спільною сумісною власністю подружжя і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них. Сторони також можуть домовитися про можливий порядок поділу майна, у тому числі і в разі розірвання шлюбу. У шлюбному договорі сторони можуть передбачити використання належного їм обом або одному з них майна для забезпечення потреб їхніх дітей, а також інших осіб. Сторони можуть включити до шлюбного договору будь-які інші умови щодо правового режиму майна, якщо вони не суперечать моральним засадам суспільства.

Якщо у зв’язку з укладенням шлюбу один із подружжя вселяється в житлове приміщення, яке належить другому з подружжя, сторони у шлюбному договорі можуть домовитися про порядок користування ним. Подружжя може домовитися про звільнення житлового приміщення тим з подружжя, хто вселився в нього в разі розірвання шлюбу, з виплатою грошової компенсації або без неї. Сторони можуть домовитися про проживання у житловому приміщенні, яке належить одному з них чи є їхньою спільною власністю, їхніх родичів.

Сторони шлюбного договору можуть домовитися про надання утримання одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі на умовах, визначених шлюбним договором. Якщо у шлюбному договорі визначені умови, розмір та строки виплати аліментів, то в разі невиконання одним із подружжя свого обов’язку за договором аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса, тобто звертатися з позовом про стягнення аліментів до суду в такому випадку буде непотрібно.

Шлюбний договір укладається у письмовій формі та нотаріально посвідчується. За нотаріальне посвідчення стягується державне мито в розмірі 0,05 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (0 грн. 85 коп.).

Строк дії шлюбного договору визначається самими сторонами. Якщо шлюбний договір укладено до реєстрації шлюбу, він набирає чинності у день реєстрації шлюбу. Якщо шлюбний договір укладено подружжям, він набирає чинності у день його нотаріального посвідчення. У шлюбному договорі може бути встановлено загальний строк його дії, тобто строк дії договору в цілому, а також строки тривалості окремих прав та обов’язків. Строк дії може поширюватися на весь час перебування подружжя у шлюбі або на певний період шлюбу, а також на період після припинення шлюбу.

За спільною згодою подружжя може бути припинена дія шлюбного договору або змінені окремі його положення. Шлюбний договір може бути змінено подружжям. Угода про зміну або припинення шлюбного договору посвідчується нотаріально. Одностороння зміна умов шлюбного договору не допускається, проте на вимогу одного з подружжя шлюбний договір за рішенням суду може бути змінений, якщо цього вимагають його інтереси, інтереси дітей, а також непрацездатних повнолітніх дочки, сина, що мають істотне значення. На вимогу одного з подружжя шлюбний договір може бути розірваний за рішенням суду з підстав, що мають істотне значення, зокрема в разі неможливості його виконання.

Дата добавления: 2015-05-26