Список рекомендованої літератури. 1. Конституція України від 28 червня 1996 р

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — №30. — Ст.141.

2. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. — Додаток до №51. — Ст. И22

3. Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — №53. — Ст.793.

4. Закон України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1991. — №4. — Ст.21.

5. Закон України «Про службу безпеки України» від 25 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — №27. — Ст.382.

6. Закон України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — №8. — Ст.56.

7. Закон України «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — №9. — Ст.62.

8. Закон України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — №39. — Ст.383.

9. Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1994. -№11. — Ст.50.

10. Закон України «Про державну податкову службу в України» від 24 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — №15. — Ст.84.

11. Закон України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — №49. — Ст.272.

12. Закон України «Про Уповноваженого Верховної Ради з прав людини» від 22 грудня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1998. -№20. — Ст.99.

13. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — №25-26. — Ст. 131.

14. Закон України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 р. //Відомості Верховної Ради України. — 2002. — №27-28. — Ст.180.

15. Кириченко В. М. II 68 Правознавство: Модульний контроль. Запоріжжя: ЗНТУ, 2008 — 328 с.

16. Правознавство: Підручник / За ред. В. В. Копєйчикова. — 7-е вид., стер. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — 736 с.

17. П. Шпиталенко Г. А. Шпиталенко Р. Б. Основи правознавства: Навчальний посібник / За загл. ред. І. П. Лаврінчук. — К.: Каравела, 2004. — 376 с.

VІ. методичні рекомендації до підготовки та написання ІНДИВІДУАЛЬНОЇ РОБОТИ.

Обов'язковим компонентом семінарського заняття з навчальної дисципліни «Правознавство» є підготовка індивідуальної роботи з найбільш актуальних та складних тем курсу.

Індивідуальна робота не є дослівним переказом тексту підручника або навчального посібника, а являє собою одну з форм наукового дослідження на певну тему, творчо перероблену на основі знайомства зі станом сучасних наукових досліджень (науково-проблемний реферат) або виклад основних положень певних видань чи їх частин (оглядово-інформаційний реферат).

Індивідуальна робота має бути виконано самостійно. Мета написання індивідуальної роботи у набутті студентом знань з правознавства, вміння і навичок працювати з науковою літературою і нормативно-правовими актами, самостійно аналізувати і узагальнювати матеріал, робити і формулювати власні висновки та пропозиції.

За допомогою індивідуальної роботи студент глибше вивчає найбільш складні проблеми навчальної дисципліни, вчиться правильно оформлювати роботу та докладати результати своєї праці.

Підготовка індивідуальної роботи включає в себе наступні етапи:

1) вибір теми;

2) підбір і вивчення спеціальної літератури та нормативно-правових
актів;

3) складання плану;

4) викладення змісту теми;

5) оформлення;

6) усний виклад.

Студент самостійно обирає тему індивідуальної роботи з запропонованого переліку. Допускається закріплення декількох студентів за однією і тією ж темою індивідуальної роботи. В такому разі на семінарських заняттях один з них доповідає, а інші виступають з доповненнями та уточненнями. Студент може в обсязі навчальної програми дисципліни сам запропонувати тему індивідуальної роботи, узгодив її з викладачем.

При виборі геми студенту слід керуватися своїми інтересами до певної проблеми, можливостями підбору літератури та інше.

Роботу над індивідуальної роботи потрібно починати з вивчення стосовно обраної теми відповідного розділу підручника, навчального посібника, конспектів лекцій. Після того як загальне уявлення про обрану тему склалося, студенту слід приділити серйозну увагу підбору і вивченню нормативно-правових актів та літератури, орієнтовний список якої наведено після кожної теми. Однак запропонований перелік джерел не повинен зв'язувати ініціативу студента. Він може та мусить використати інші роботи, самостійно підібрані внаслідок вивчення бібліографії за обраною проблематикою.

Вивчаючи ту чи іншу наукову працю, студент повинен сприймати її крізь призму тих основних проблем, що їх вирішував автор. Без усвідомлення проблеми неможливо виділити головне й істотне, важко відокремити тезу від аргументів і практично неможливо перебороти формальне ставлення до змісту досліджуваної праці.

Після ознайомлення з літературою та нормативно-правовими актами студент складає план індивідуальної роботи в якому конкретизуються питання обраної теми та який включає в себе:

вступ;

основну частину (виклад змісту теми);

висновки;

список використаної літератури.

Вступ є обов'язковою частиною індивідуальної роботи, в якому стисло обґрунтовується актуальність, наукова і практична значимість обраної теми, вказується на її місце в структурі курсу правознавства, формулюються цілі дослідження.

Основна частина індивідуальної роботи складається з розділів та підрозділів, в яких мають бути послідовно розглянуті всі питання теми. При цьому слід мати на увазі, що кількість розділів та підрозділів не регламентується, але недоцільно їх робити невеликими за обсягом. Якщо матеріал важко розбити на декілька частин через його тісну змістовну і логічну послідовність, розділ можна не розбивати на підрозділи.

При визначенні назв розділів і підрозділів необхідно знати, що назва розділу не може повторювати назву теми роботи, а назва підрозділу повторювати назву розділу.

Заключна частина індивідуальної роботи має містити висновки, в яких формулюються результати дослідження, оцінки проаналізованого матеріалу, пропозиції чи рекомендації з досліджуваної проблематики.

Вступ і висновки індивідуальної роботи разом не повинні перевищувати одну чверть його обсягу.

Викладання змісту теми.

Після підбору і вивчення літератури, визначення плану індивідуальної роботи слід приступити до узагальнення та систематизації зібраного матеріалу. Виклад матеріалу повинен бути чітким, логічним та послідовним. Викладати матеріал у індивідуальній роботі рекомендується у безособовій формі висловлювання (наприклад, "вважаємо", "думаємо", "рахуємо" та інше). Необхідно вживати терміни, властиві даній науці, уникати незрозумілих понять та складних граматичних оборотів. Терміни, окремі слова і словосполучення допускається змінювати прийнятими текстовими скороченнями, значення яких зрозуміле з контексту індивідуальної роботи.

При використанні цитат з літературних та наукових джерел слід пам'ятати, що вони необхідні для підтвердження думки автора індивідуальної роботи, або ж для висловлювання своєї думки на противагу іншій. Занадто зловживати ними не слід.

Студенту доцільно звернути увагу на такі характерні недоліки, які трапляються при написанні індивідуальної роботи і які можуть привести до незадовільної оцінки:

механічне, дослівне переписування використаної літератури; поверховий, не аргументований виклад основних теоретичних положень;

невідповідність між змістом роботи та її планом;

абстрактний виклад теми, відсутність посилань на чинне законодавство України;

недбалість і неграмотність викладу.

Отже, основними вимогами до написання індивідуальної роботи є вміння виділяти головні теоретичні питання і роз'яснювати їх на конкретному матеріалі, логічно та послідовно розкривати зміст теми, використовуючи при цьому сучасну юридичну літературу.

Дата добавления: 2015-05-26