Подайте в основних віхах історію виникнення та утвердження християнства

Християнство є однією з найпоширеніших релігій сві­ту, яка має до 1,5 млрд. послідовників у Європі, Америці, Африці, на Близькому Сході та в інших регіонах. Це — друга за часом виникнення (після буддизму) світова релі­гія, яка охоплює три головні напрями — православ'я, ка­толицизм, протестантизм. Зародилося християнство в середині І ст. н.е. у східних провінціях Римської імперії серед єврейського населення Палестини у процесі злиття іудаїстських сект, існуючи на перших порах як сектантське утворення в межах іудаїзму. Різні чинники прислужилися до його виникнення. Одним із найвпливовіших серед них був соціально-політичний, що виявився у глибокій кризі Римської імперії, супроводжу­ваній невдоволенням населення існуючими порядками, по­встаннями і навіть громадянськими війнами.У формуванні християнства відіграла помітну роль і централізація державної влади, що потребувала відпо­відної релігійної опори, якою було уявлення про єдино­го Бога. Економічне, політичне спілкування народів Рим­ської імперії живило у їх свідомості уявлення про над­національного Бога-спасителя всіх людей незалежно від національності., Головними ідейними джерелами християнства були іу­даїзм, релігійно-філософські вчення Філона та Сенеки (сто­їцизм), ідеологія кумранської общини есеїв, релігії схід­них народів Римської імперії. Християнство тісно пов'язане з іудаїзмом, від якого воно успадкувало найдавнішу частину Біблії — Старий Завіт (в іудеїв він називається Танах), вчення про єдиного Бога, пришестя месії, створення світу за шість днів, кінець світу, а також багато сюжетів та образів для створення життєпису Ісуса Христа. Навіть найважливіша частина імені — Христос — є перекладом грецькою мовою іудей­ського релігійного терміна «месія» (букв, помазаник, у пе­рекладі — посланець Божий, рятівник людей). Творення християнської ідеології відбувалося не без впли­ву культів східних богів: Осіріса (Єгипет), Мітри (Персія), Адоніса (Фінікія), Аттіса (Фригія), Будди (Індія) та ін., адже на початку нашої ери східні релігії мали значне поширення в Римській імперії. У міфах про східних богів, які виникли набагато раніше за християнство, простежується разючий збіг подій з тими, що викладені в оповідях про Христа (переслі­дування немовляти злим царем, зцілення хворих та воскре­сіння мертвих, смерть і воскресіння Бога та ін.). Згідно з християнським вченням засновником його є Ісус Христос — Син Божий, який з волі Бога-Отця зійшов на землю, олюднився через народження Дівою Марією, дав людям заповіді Нового Завіту, прийняв страждальницьку смерть, воскрес і вознісся на небо. Одночасно із становленням віровчення відбувався про­цес формування християнського культу — сукупності та­їнств, ритуалів, свят, звичаїв, обрядів. Релігійні свята і об­ряди походять від первісних вірувань та магічних дій. Безсилі перед могутньою природою первісні люди, нама­гаючись забезпечити собі успішне полювання або рибаль­ство, приплід тварин або врожай, розраховували вплинути колективними обрядами, діями на надприродне. Так по­ступово склався календар свят і обрядів. Усі вони мають спільну функцію — зміцнюють віру в надприродне, без­смертя душі, загробне життя. Вони є важливим елемен­том релігійного культу. На етапі античного християнства сформувалася свя­щенна книга християн — Біблія. Біблія є священною книгою хри­стиян, однією з найвизначніших пам'яток світової релі­гійної думки, яка міцно вросла в духовність і культуру багатьох народів. Створювалася вона від XII ст. до н.е. по II ст. н.е., тобто впродовж майже півтори тисячі років у процесі відбору, редагування, канонізації релігійних текс­тів, які спершу іудаїзм, а потім християнство визнали бо-гонатхненними — навіяними людям Богом шляхом Од­кровення. Тобто через Біблію Бог звернувся до людей. Свя-щеннописці підбирали спосіб, стиль викладу. Писали її сотні відомих і невідомих авторів, редакторів, переписува­чів, перекладачів, яким Бог явив своє слово. Складається Біблія із двох частин — Старого та Нового Завітів. Слово «завіт» означає договір, союз Бога з обраним народом і всім людством. Відповідно, ту частину, в якій ідеться про союз Бога з іудейським народом, називають Старим Завітом (іудеї — Танахом). У Новому Завіті йдеться про союз Бога з усім людством.

Дата добавления: 2015-05-26