Правового регулювання. Фінансове право України: поняття, система і предмет

Фінансове право України: поняття, система і предмет

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ

Практична робота №5

Мета роботи – ознайомитись із складовими фінансового права, основними засадами функціонування банківської системи та видами відповідальності за порушення податкового законодавства.

План заняття:

1. Ознайомитися із теоретичною частиною.

2. Виконати практичну частину.

1. Фінансове право України: поняття, система і предмет правового регулювання

2. Бюджетне право

3. Податкове право

4. Банківське право

5. Відповідальність за порушення законодавства про податки

Фінансове право – публічна галузь права. Саме сфера фінансів потребує проведення складного, однак дуже важливого розмежування між необхідними державними витратами й визначенням способу належного розподілу податкового тягаря між різними суб'єктами. Закони, що застосовуються у фінансах, відображають державну політику і можуть дещо різнитися від суто "юридичних" законів. Це не викладення правил гідної поведінки, а план дій певної організації (держави), яка надає повноваження конкретним учасникам фінансових відносин на мобілізацію, розподіл або використання фондів коштів. Свого часу однією з передумов виділення окремої галузі права було названо політичну заінтересованість держави в самостійному регулюванні комплексу суспільних відносин, що мають певну єдність.

Таким чином, потрібно зазначити, що не всі грошові відносини є фінансовими. Зокрема, придбання товарів через торговельну мережу є предметом регулювання цивільного права, хоч такі відносини і мають грошовий характер. Однак коли торговельна фірма за наслідками підприємницької діяльності розраховує й сплачує податок до бюджету відповідного рівня, такі відносини стають вже фінансовими, оскільки відбувається мобілізація ресурсів до централізованого фонду коштів.

Фінансове право – це сукупність правових норм, що регу­люють суспільні відносини, які виникають між державою і юридичними й фізичними особами з приводу формування, роз­поділу та перерозподілу і використання державою грошових коштів.

Фінансове право регулює певну сферу державного уп­равління, пов'язану з розподілом і перерозподілом національ­ного доходу країни.

Предметом регулювання фінансового права виступають суспільні відносини, що виникають у процесі діяльності органів держави й місцевого самоврядування з приводу формування, розподілу та використання відповідних фондів грошових коштів, які необхідні для фінансування соціально-економічного розвитку держави.

Фінансові відносини за своїм змістом і колом учасників відрізняються великою різноманітністю:

1) бюджетні відносини;

2) податкові відносини;

3) страхові відносини;

4) відносини з приводу державного кредиту;

5) банківського кредитування і розрахунків;

6) врегулювання грошового обігу;

7) валютного контролю.

У фінансових відносинах інтереси держави представляють органи, наділені нею владними повноваженнями – Міністерство фінансів, Державне казначейство, Державна податкова служба, Національний банк тощо. Іншим учасником фінансових відносин можуть виступати як державні органи, організації, установи (наприклад, бюджетні організації), так і суб'єкти підприємницької діяльності та громадяни.

Основними фінансово–правовими інститутами фінансового права є бюджетне право, податкове право, банківське право.

Джерела фінансового права – це нормативно–правові акти законодавчої, виконавчої влади і місцевого самоврядування, в яких містяться правові норми, що регулюють фінансові відносини.

Джерела фінансового права можна розділити на кілька груп:

1) Конституція України;

2) Господарський кодекс України, Цивільний кодекс України;

3) Бюджетний кодекс України – закон галузевого характеру, що визначає правове регулювання у сфері фінансової діяльності держави;

4) підзаконні нормативно–правові акти;

5) норми міжнародного права й міжнародні договори Ук­раїни, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, що містять норми фінансового права.

Фінансово-правові норми – це писані, встановлені державою і суворо визначені правила поведінки, які забезпечені заходами державного примусу, виражені у категоричній формі суб'єктів фінансово-правових відносин, що виникають з приводу мобілізації, розподілу й використання централізованих та децентралізованих фондів коштів і закріплюють права та обов'язки їх учасників.

Змістом усіх фінансово-правових норм є діяльність держави з регулювання фінансових відносин. Права та обов'язки учасників фінансових відносин спрямовані на забезпечення загальнодержавних інтересів.

Дата добавления: 2015-05-26