Логістика

1. Основоположником логістики прийнято вважати:

а) Т. Левітта;

б) А. Джоміні;

в) П. Друкера;

г) Е. Мескона.

2. Не відповідає сучасній концепції логістики такий принцип:

а) побудова системи логістики на основі системного підходу;

б) пріоритет розподілу товарів над їх виробництвом;

в) встановлення максимального рівня обслуговування клієн­тів;

г) ведення обліку логістичних витрат уздовж всього логістичного ланцюга.

3. До глобальних завдань логістики не належить:

а) створення комплексних інтегрованих систем матеріальних, інформаційних та інших потоків;

б) стратегічне узгодження, планування і контроль за використанням логістичних потужностей сфер виробництва і обігу;

в) постійне удосконалювання логістичної концепції в рамках обраної стратегії в ринковому середовищі;

г) раціональний розподіл транспортних засобів.

4. Яка з перерахованих функцій є безпосередньою функцією менеджера з логістики:

а) вибір транспорту;

б) ринкові дослідження;

в) розробка рекомендацій зі зняття з виробництва застарілої продукції;

г) реклама.

5. Досліджує процеси, як протікають на регіональному, міжрегіональному, загальнонаціональному і міждержавному рівні:

а) макрологістика;

б) мікрологістика;

в) зовнішня логістика;

г) внутрішня логістика.

6. Матеріальний потік:

а) знаходиться в постійному русі;

б) має статичну форму;

в) може приймати динамічну і статичну форму;

г) не має ніякої форми.

7. На етапі матеріально-технічного забезпечення матеріаль­ний потік має форму потоку:

а) сировини, комплектуючих, допоміжних матеріалів;

б) напівфабрикатів;

в) готової продукції;

г) запасних частин для продукції, яка використовується споживачем.

8. По відношенню до логістичної системи виділяють матері­альні потоки:

а) зовнішні та внутрішні;

б) вхідні та вихідні;

в) неперервні, дискретні, бліц-потоки;

г) продуктові, операційні, ділянкові, системні.

9. Логістичні операції – це:

а) сукупність дій, спрямованих на перетворення тільки матері­ального потоку;

б) сукупність дій, спрямованих на перетворення тільки інфор­маційного потоку;

в) сукупність дій, спрямованих на перетворення матеріального і інформаційного потоку;

г) укрупнена група логістичних функцій.

10. Межі логістичної системи визначаються:

а) довільно;

б) на основі діючих нормативних документів, які регламенту­ють діяльність підприємств;

в) циклом обігу засобів виробництва;

г) становищем підприємства на ринку.

11. Разові постачання матеріальних ресурсів складають:

а) неперервні матеріальні потоки;

б) дискретні матеріальні потоки;

в) постійні матеріальні потоки;

г) бліц-потоки.

12. Під час використання концепції логістики розрахунки всіх параметрів виробничо-господарської діяльності проводяться у напрямку:

а) закупівлі – виробництво – збут;

б) закупівлі – збут – виробництво;

в) виробництво – збут – закупівлі;

г) збут – виробництво – закупівлі.

13. Логістичний ланцюг, який складається з постачальника і споживача, характерний для логістичної системи:

а) із прямими зв'язками;

б) зі зворотними зв'язками;

в) ешелонованої;

г) гнучкої.

14. Закупівельна логістика – це управління матеріальними потоками:

а) у процесі створення матеріальних благ або надання матеріальних послуг;

б) у процесі забезпечення підприємства матеріальними ресурсами;

в) у процесі реалізації продукції;

г) на транспортних ділянках.

15. Рішення на користь закупівель і проти власного виробниц­тва може бути прийняте, якщо:

а) потреба у комплектуючих виробах стабільна і достатньо ве­лика;

б) необхідно зберігати комерційну таємницю у сфері техноло­гії та виробництва;

в) існує велика гнучкість у виборі можливих джерел постачань і виробів-замінників;

г) наявні необхідні для виробництва потужності, адміністра­тивний і технічний досвід.

16. До критеріїв формування системи закупівельної логістики не належать:

а) оптимальна періодичність постачань;

б) оптимальна структура матеріальних потоків;

в) мінімальні сукупні витрати;

г) мінімальні логістичні постачальницькі витрати.

17. Не характерно для традиційного постачання:

а) створення запасів для захисту виробництва від ненадійності постачальників;

б) здійснення закупівлі великими партіями з нечастими постачаннями;

в) велика кількість постачальників, між якими підтримується конкуренція;

г) відсутність приймального контролю якості продукції, яку закуповують.

18. У традиційному розумінні виробнича логістика розглядає процеси, які відбуваються в сфері:

а) забезпечення матеріальними ресурсами;

б) матеріального і нематеріального виробництва;

в) фізичного розподілу продукції;

г) інформаційно-програмного забезпечення.

19. Характерною рисою традиційної концепції організації виробництва є:

а) оптимізація потокових процесів;

б) відмова від виготовлення продукції, на яку немає замовлення покупців;

в) пасивність в оптимізації внутрішньовиробничих переміщень;

г) високий ступінь виробничої інтеграції.

20. Не відповідає поняттю “штовхаюча система”:

а) система організації виробництва, у якій предмети праці, що надходять на виробничу ділянку, безпосередньо цією ділянкою в попередньої технологічної ланки не замовляються;

б) система організації виробництва, у якій предмети праці подаються на наступну технологічну операцію з попередньої в міру необхідності;

в) система управління запасами впродовж всього логістичного ланцюга, у якій рішення про поповнення запасів у складській системі на всіх рівнях приймається централізовано;

г) стратегія збуту, спрямована на випереджальне щодо формування товарних запасів стимулювання попиту на продукцію в оптовій і роздрібній торговій ланці.

21. Не належить до тягнучих мікрологістичних систем:
а) KANBAN;

б) ОРТ;

в) MRP;

г) “Худе виробництво”.

22. КANBAN у перекладі означає:

а) точно у термін;

б) картка;

в) відбір;

г) замовлення.

23. Практичне застосування системи КANBAN машинобудівними фірмами дозволило скоротити виробничі запаси на:

а) 20%;

б) 50%;

в) 70%;

г) 100%.

24. Входом системи MRP I є:

а) замовлення споживачів, підкріплені прогнозами попиту на готову продукцію фірми;

б) дані про необхідні матеріальні ресурси;

в) дані про запаси матеріальних ресурсів;

г) машино- і відеограми.

25. Система КANBAN вперше була реалізована корпорацією:

а) Ford Motors;

б) Toyota Motors;

в) General Motors;

г) Mitsubishi.

26. Принципова відмінність розподільчої логістики від традиційного розуміння збуту полягає в:

а) методиці сегментації ринку споживачів;

б) тому, що розподільча логістика не може бути застосована до деяких груп товарів;

в) системному взаємозв'язку процесу розподілу з процесами виробництва і закупівель при управлінні матеріальними потоками;

г) відмові від використання концепції маркетингу під час роз­поділу.

27. Канали розподілу, які складаються з виробника і одного або декількох посередників, що діють як єдина система, є:

а) горизонтальними;

б) вертикальними;

в) ексклюзивними;

г) селективними.

28. Посередником типу “від свого імені і за свій рахунок” є:

а) дилер;

б) дистриб'ютор;

в) комісіонер;

г) агент.

29. Комісіонер належить до посередників типу:

а) від свого імені і за свій рахунок;

б) від чужого імені і за свій рахунок;

в) від свого імені і за чужий рахунок;

г) від чужого імені і за чужий рахунок.

30. Транспортна логістика вирішує комплекс завдань, пов'яза­них з організацією переміщення вантажів транспортом:

а) загального користування;

б) незагального користування;

в) внутрішньовиробничим;

г) спеціального призначення.

31. До особливостей транспортної продукції не належить:

а) чітко виражена речова форма;

б) неможливість зберігання і нагромадження;

в) прив'язаність до певного місця;

г) втілення в додаткових витратах, пов'язаних із процесом пе­реміщення.

32. Забезпечує найнижчу вартість перевезення транспорт:

а) автомобільний;

б) залізничний;

в) водний;

г) повітряний.

33. До переваг залізничного транспорту не належать:

а) висока провізна і пропускна здатність;

б) висока регулярність перевезень;

в) висока швидкість доставки на великі відстані;

г) висока доступність до кінцевих споживачів.

34. Не є перевагою автомобільного транспорту:

а) маневреність і гнучкість;

б) висока швидкість доставки вантажу;

в) висока доступність;

г) висока продуктивність.

35. Сфера застосування трубопровідного транспорту:

а) обмежена відстанню;

б) обмежена видами транспортованих вантажів;

в) обмежена погодними умовами;

г) не обмежена.

36. Фрахт як вид транспортного тарифу є характерним для транспорту:

а) автомобільного;

б) залізничного;.

в) морського;

г) повітряного.

37. Автомобільний транспорт найбільш ефективний на відстанях:

а) до 300 км;

б) від 300 до 400 км;

в) від 400 до 500 км;

г) понад 500 км.

38. Відповідно до правила Парето множина керованих об'єк­тів поділяється на дві частини у пропорції:

а) 10/90;

б) 20/80;

в) 40/60;

г) 50/50.

39. Основна частина виробничих і товарних запасів, які призначені для забезпечення безперервності процесу виробництва і збуту, – це:

а) поточні запаси;

б) страхові запаси;

в) підготовчі запаси;

г) цільові запаси.

40. До категорії “виробничий запас” належать:

а) товари на шляху від постачальника до споживача;

б) товари на складах оптових баз;

в) товари на складах сировини підприємств промисловості;

г) товари на складах готової продукції підприємств-виробників.

41. До регулюючих параметрів системи управління запасами з фіксованим розміром замовлення належать:

а) завантаження складських приміщень;

б) максимальний розмір запасу;

в) точка і розмір замовлення;

г) період замовлення.

42. Диференціація запасів за методом АВС проводиться на основі:

а) витрат на придбання запасів;

б) ступеня рівномірності попиту і точності прогнозування;

в) конкурентноздатності товарної позиції;

г) життєвого циклу товарів.

43. Диференціація запасів за методом ХУZ, проводиться на основі:

а) витрат на придбання запасів;

б) ступеня рівномірності попиту і точності прогнозування;

в) конкурентноздатності товарної позиції;

г) життєвого циклу товарів.

44. По відношенню до функціональних базисних областей логі­стики виділяють склади:

а) постачання, виробництва, розподілу;

б) сировини, матеріалів, комплектуючих, незавершеного ви­робництва, готової продукції, тари, зворотних відходів;

в) власних і логістичних посередників;

г) вузькоспецалізовані, обмеженого асортименту, широкого асортименту.

45. Логістичний процес на складі:

а) вужчий, ніж технологічний;

б) співпадає з технологічним;
в) ширший, ніж технологічний;

г) зазвичай вужчий, ніж технологічний, але може і співпадати з ним.

46. До факторів раціональної організації складування і зберігання, не зараховують:

а) відповідність складського устаткування специфічним особ­ливостям вантажу;

б) забезпечення устаткуванням для максимального використання висоти і площі складу;

в) виділення простору під робочі проходи в мінімальному об­сязі, за необхідності – нижче діючих норм;

г) використання системи адресного зберігання.

47. Яке з перерахованих рішень з упаковки приймається за уча­стю служби логістики:

а) розмір упаковки;

б) колір упаковки;

в) рисунок на упаковці;

г) рекламний текст на упаковці.

48. Об'єктами логістичного сервісу є:

а) послуги;

б) генератори матеріального потоку;

в) споживачі матеріального потоку;

г) генератори і споживачі матеріального потоку.

49. До логістичних послуг, які надаються в процесі реалізації, можна зарахувати:

а) підбір та комплектацію партій постачань;

б) послуги з гарантійного обслуговування;

в) забезпечення зворотних потоків;

г) зобов'язання щодо розгляду претензій покупців.

50. Підприємства оптової торгівлі реалізує запасні частини до автомобілів певної марки. Загальна номенклатура запасних частин для автомобілів даної марки нараховує 2000 видів, з яких на підпри­ємстві постійно наявні 500 видів. Рівень сервісу підприємства складає:

а) 20%;

6) 25%;

в) 30%;

г) 40%.

51. Ефективність логістичної системи – це:

а) доставка товарів “точно у термін”;

б) якість роботи логістичної системи;

в) мінімальний рівень логістичних витрат;

г) якість функціонування логістичної системи за умови зада­ного рівня логістичних витрат.

52. На сьогодні рівень виконання досконалого замовлення логістичними організаціями не перевищує:

а) 60 %;

б) 70 %;

в) 80 %;

г) 90 %.

53. Найбільш точно характеризує логістику в економічній сфері таке визначення:

а) організація перевезень;

б) матеріально-технічне постачання;

в) управління матеріальними і супутніми їм потоками;

г) мистецтво комерції.

54. Логістика як економічна наука сформувалася на основі ідеї та методів:

а) військової логістики;

б) математичної логіки;

в) дослідження операцій;

г) кібернетики.

55. Основним об'єктом вивчення логістики є:

а) процеси, здійснювані торгівлею;

б) матеріальні та інформаційні потоки;

в) ринки і кон'юнктура конкретних товарів і послуг;

г) економічні відносини, які виникають у процесі доставки то­варів і послуг від місць виробництва до місць споживання.

56. За характером зон управління логістика поділяється на:
а) макро- і мікрологістику;

б) зовнішню і внутрішню;

в) закупівельну, виробничу і розподільчу;

г) комерційну і некомерційну.

57. Принципова відмінність логістичного підходу від інших моделей управління матеріальними ресурсами полягає в:

а) системі підготовки управлінського персоналу;

б) повній відмові від створення і зберігання запасів;

в) сприйнятті матеріальних об'єктів як єдиного потоку;

г) повній автоматизації процесів управління.

58. Не відповідають поняттю “матеріальний потік”:

а) завантаження готової продукції в транспортний засіб;

б) складування напівфабрикатів;

в) транспортування сировини на склад підприємства;

г) переміщення коштів з розрахункового рахунка покупця на розрахунковий рахунок продавця.

59. З перерахованих визначень поняттю “логістична функція” відповідає:

а) напрямок господарської діяльності, який полягає в управлінні матеріальними потоками в сферах виробництва і обігу;

б) множина елементів, які перебувають у відношеннях і зв'яз­ках один з одним і утворюють певну цілісність, єдність;

в) сукупність різних видів діяльності для отримання необхід­ної кількості вантажу в потрібному місці, в потрібний час, з мініма­льними витратами;

г) укрупнена група логістичних операцій, спрямованих на реа­лізацію цілей логістичної системи.

60. Адаптивність логістичної системи – це:

а) підпорядкованість елементів нижчого рівня елементам ви­щого рівня у контексті лінійного чи функціонального логістичного управління;

б) наявність певної організаційної структури, яка складається із взаємопов'язаних об'єктів та суб'єктів управління, що реалізують задану ціль;

в) здатність змінювати свою структуру і вибирати варіанти поведінки відповідно до нових цілей і під впливом зовнішнього середовища;

г) здатність виконувати задану цільову функцію, реалізовану тільки логістичною системою в цілому, а не окремими її ланками або підсистемами.

61. Залежно від виду логістичних ланцюгів виділяють логістичні системи:

а) макрологістичні та мікрологістичні;

б) регіональні, національні, міжнаціональні;

в) із прямими зв'язками, ешелоновані, гнучкі;

г) зовнішні, внутрішні.

62. Рішення на користь власного виробництва і проти закупівель може бути прийняте, якщо:

а) потреба у комплектуючих виробах невелика;

б) існуючі постачальники не в змозі забезпечити необхідних параметрів якості;

в) існує велика гнучкість у виборі можливих джерел постачань і виробів-замінників;

г) відсутній адміністративний або технічний досвід для виробництва необхідних виробів.

63. Якщо підприємство закуповує товар, дефіцит якого є недопустимим, то серед критеріїв вибору постачальника на перше місце буде поставлено:

а) ціну;

б) якість;

в) надійність;

г) умови платежу.

64. Ешелонованою логістичною системою є система, в якій:

а) матеріальний потік доводиться до споживача без участі по­середників, на основі прямих господарських зв'язків;

б) на шляху матеріального потоку є хоча б один посередник;

в) доведення матеріального потоку до споживача продукції здійснюється як прямими зв'язками, так і через посередників;

г) логістичні операції здійснюються тільки з інформаційним потоком.

65. Сутність завдання “зробити або купити” полягає в обґрунтованому вирішенні питання про:

а) доцільність створення власної торгової мережі;

б) ступінь використання у виробничому процесі власних засобів праці;

в) вибір постачальника;

г) вибір посередника.

66. Найбільш доцільним методом вибору постачальника під час закупівлі матеріальних ресурсів на велику грошову суму або встановлення довгострокових зв'язків між постачальником і споживачем є:

а) тендер;

б) вивчення рекламних матеріалів;

в) відвідування виставок і ярмарків;

г) листування з можливими постачальниками.

67. Не характерно для постачання “точно у термін”:

а) відсутність страхових запасів;

б) здійснення закупівлі дрібними партіями з частими постачаннями;

в) велика кількість постачальників, між якими підтримується конкуренція;

г) відсутність дефектів продукції, яку закуповують.

68. Традиційна концепція організації виробництва найбільш прийнятна для умов:

а) “ринку продавця”;

б) “ринку покупця”;

в) тимчасового перевищення пропозиції над попитом;

г) паритету між пропозицією та попитом.

69. Не відповідає поняттю “тягнуча система”:

а) система організації виробництва, у якій предмети праці по­даються на наступну технологічну операцію з попередньої в міру необхідності;

б) система управління матеріальними потоками з децентралізованим процесом прийняття рішень про поповнення запасів;

в) система управління запасами впродовж всього логістичного ланцюга, у якій рішення про поповнення запасів у складській системі на всіх рівнях приймаються централізовано;

г) стратегія збуту, спрямована на випереджальне щодо формування товарних запасів стимулювання попиту на продукцію в оптовій і роздрібній торговій ланці.

70. Не є обов'язковим параметром “тягнучої системи” організації виробництва:

а) загальна комп’ютеризація виробництва;

б) висока дисципліна і дотримання параметрів постачань;

в) підвищена відповідальність персоналу всіх рівнів;

г) обмежене централізоване регулювання виробничих процесів.

71. Є “штовхаючою” мікрологістичною системою:

а) KANBAN;

б) ОРТ;

в) MRP;

г) “Худе виробництво”.

72. Відмінною рисою концепції “точно у термін” є:

а) максимальні запаси ресурсів;

б) велика кількість постачальників;

в) виробництво з нульовим запасом;

г) невеликі страхові запаси готової продукції.

73. Мікрологістична система КANBAN ґрунтується на конце­пції:

а) “точно у термін”;

б) “планування потреб / ресурсів”;

в) “реагування на попит”;

г) “загальної відповідальності”.

74. Мікрологістична концепція “ОРТ” є комп’ютеризованим варіантом системи:

а) КANBAN;

б) MRP I;

в) MRP ІI;

г) “Худе виробництво”.

75. До концепції “Худе виробництво” не відноситься:

а) поєднання елементів систем КANBAN і MRP;

б) зменшення розмірів партій продукції та часу виробництва;

в) застосування гнучких виробничих технологій;

г) високий рівень запасів.

76. Розподільча логістика – це управління матеріальними потоками:

а) у процесі створення матеріальних благ або надання матеріальних послуг;

б) у процесі забезпечення підприємства матеріальними ресурсами;

в) у процесі доведення готової продукції до споживача;

г) на транспортних ділянках.

77. Канал розподілу, який складається із виробника і споживача, є каналом:

а) нульового рівня;

б) однорівневий;

в) дворівневий;

г) трирівневий.

78. Посередником типу “від чужого імені і за чужий рахунок” є:

а) дилер;

б) дистриб'ютор;

в) комісіонер;

г) брокер.

79. Продукцією на транспорті є:

а) переміщення вантажів;

б) маса вантажу;

в) обсяг вантажу;

г) склад вантажу.

80. Найвищою здатністю доставляти вантаж у задану точку території “від дверей до дверей” володіє транспорт:

а) автомобільний;

б) залізничний;

в) повітряний;

г) трубопровідний.

81. Забезпечує найбільшу швидкість доставки:

а) автомобільний;

б) залізничний:

в) повітряний;

г) трубопровідний.

82. До недоліків морського транспорту не належить:

а) низька швидкість доставки;

б) жорсткі вимоги до упакування;

в) висока собівартість перевезень на далекі відстані;

г) мала частота відправлень.

83. Недоліком повітряного транспорту є:

а) невисока швидкість доставки;

б) висока собівартість перевезень;

в) низьке збереження вантажів;

г) низька надійність доставки.

84. Доставка одним видом транспорту характерна для транспортування:

а) унімодального;

б) мультимодального;

в) контрейлерного;

г) термінального.

85. Схемні тарифи залізничного транспорту:

а) фіксують конкретну вартість перевезення обсягу багажу;

б) диференціюються залежно від відстані перевезення й характеру перевезених вантажів;

в) мають договірну основу;

г) передбачають погодинну оплату експлуатації засобів залізничного транспорту.

86. Запаси, призначені для безперервного постачання споживачеві за непередбачених обставин, – це:

а) поточні запаси;

б) страхові запаси;

в) підготовчі запаси;

г) цільові запаси.

87. До категорії “товарний запас” належать:

а) запаси на складі сировини взуттєвої фабрики;

б) запаси металопрокату на складі готової продукції металур­гійного комбінату;

в) запаси борошна на складах хлібозаводу;

г) запаси сировини на складі мелькомбінату.

88. До основних систем управління запасами не належить:

а) система управління запасами з фіксованим розміром замовлення;

б) система управління запасами з фіксованим часовим інтервалом між замовленнями;

в) система з встановленою періодичністю поповнення запасів до встановленого рівня;

г) “двобункерна” система управління запасами.

89. До регулюючих параметрів системи управління запасами з фіксованою періодичністю замовлення належать:

а) завантаження складських приміщень;

б) максимальний розмір запасу і період замовлення;

в) точка замовлення;

г) розмір замовлення.

90. У системі управління запасами “Мінімум-максимум” замовлення робляться, якщо запаси на складі:

а) менші або дорівнюють встановленому мінімальному рівню;

б) більші за встановлений мінімальний рівень;

в) дорівнюють встановленому мінімальному рівню;

г) більші за встановлений максимальний рівень.

91. Згідно з аналізом АВС до групи “А” зараховують:

а) найбільш дорогі та коштовні товари, на частку яких припа­дає приблизно 75-80% загальної вартості запасів, але вони склада­ють лише 10-20% загальної кількості товарів, які знаходяться на зберіганні;

б) середні за вартістю товари, частка яких у загальній сумі за­пасів становить приблизно 10-15%, але у кількісному відношенні ці запаси складають 30-40% продукції, яка зберігається;

в) недорогі товари, на частку яких припа­дає приблизно 10-20% загальної вартості запасів, але у кількісному відношенні ці запаси складають 35-45% продукції, яка зберігається;

г) найдешевші товари, які становлять 5-10% від загальної вар­тості виробів, які зберігаються, і 40-50% від загального обсягу збе­рігання.

92. Згідно з аналізом ХУZ товари із сезонним характером по­питу можуть бути зараховані до групи:

а) W;

б) Х;

в) У;

г) Z.

93. До функцій складів не належить:

а) консолідація вантажів;

б) розукрупнення вантажів;

в) перетворення виробничого асортименту в споживчий;

г) реклама продукції.

94. Початковим етапом процесу вибору раціональної системи складування є:

а) вибір загальної спрямованості технічної оснащеності склад­ської системи;

б) проведення техніко-економічної оцінки кожного конкурен­тноздатного варіанта;

в) визначення місця складу в логістичному ланцюзі та його функцій;

г) вибір елементів кожної складської підсистеми.

95. Не відноситься до переваг використання складів загального користування:

а) гнучкість, що дозволяє враховувати зміну попиту;

б) відсутність необхідності у великих інвестиціях в розвиток складського господарства;

в) високий ступень контролю над складськими операціями;

г) полегшення доступу до більш широкого географічного регіону.

96. Виконує маркетингові функції упакування:

а) зовнішнє;

б) внутрішнє;

в) контейнерне;

г) жорстке.

97. Предметом логістичного сервісу є:

а) послуги;

б) генератори матеріального потоку;

в) споживачі матеріального потоку;

г) генератори і споживачі матеріального потоку.

98. Першим етапом формування підсистеми логістичного сер­вісу є:

а) визначення найбільш значимих для покупців послуг;

б) встановлення зворотного зв'язку з покупцями для забезпе­чення відповідності послуг потребам покупців;

в) сегментація споживчого ринку;

г) визначення стандартів послуг у розрізі окремих сегментів ринку.

99. Основною проблемою, яка перешкоджає виділенню логістичних витрат є:

а) пасивність управлінського персоналу;

б) існуюча система бухгалтерського обліку;

в) відсутність необхідної мотивації працівників;

г) неможливість відчути “на дотик” дані витрати.

100. Кращі результати, яких взагалі можна досягнути – це:

а) абсолютні стандарти;

б) цільові стандарти;

в) минулі стандарти;

г) стандарти конкурентів.

Дата добавления: 2015-05-26