Форматування, діагностики та дефрагментація дисків

Тверди́й диск (Hard Disk Drive, HDD), також вінчестер, жорсткий диск — постійний запам'ятовуючий пристрій ЕОМ. Постійний, означає, що на відміну від оперативної пам'яті, продовжує зберігати дані після вимикання струму.

Перші тверді диски з`явилися на початку 70-х років. Вони мали ємкість не більше десятка кілобайт. У 1973 році фірма IBM випустила жорсткий диск моделі 3340, що вперше об'єднав в одному нероз'ємному корпусі пластини диска й голівки, що зчитують. При його розробці інженери використали коротку внутрішню назву "30-30", що означало два модулі (у максимальному компонуванні) по 30 Мб кожний. Кеннет Хотон, керівник проекту, по співзвуччю з позначенням популярної мисливської рушниці "Winchester 30-30" запропонував назвати цей диск "вінчестером"Конструкція

Кожен твердий диск складається з трьох блоків.

Перший блок. На першому блоці зберігається вся інформація. 1-й блок представляє з себе один або декілька скляних (чи залізних) дисків, вкритих з двох сторін магнітним шаром, на який записується інформація.

Другий блок — механіка твердого диску. Другий блок забезпечує обертання першого блоку (тобто самих дисків) і точне позиціонування головок зчитування.

Третій блок — електронна логіка твердого диску.Характеристики

Інтерфейс — набір, що складається з ліній зв'язку, сигналів, що посилають по цих лініях, технічних засобів, що підтримують ці лінії, і правил обміну. Сучасні накопичувачі можуть використати інтерфейси ATA (AT Attachment, він же IDE — Integrated Drive Electronic, він же Parallel ATA), (EIDE), Serial ATA, SCSI (Small Computer System Interface).

Ємність (англ. capacity) — кількість даних, які можуть зберігатися накопичувачем. Ємність сучасних пристроїв досягає >1000Гб. На відміну від прийнятої в інформатиці (випадково) системі приставок, що позначають кратну 1024 величину, виробниками при позначенні ємності жорстких дисків використаються кратні 1000 величини. Так, напр., ємність жорсткого диска, маркованого як «200 Гб», в дійсності складає 186,2 ГіБ.

Фізичний розмір (форм-фактор) — майже всі сучасні накопичувачі для персональних комп'ютерів і серверів мають розмір або 3,5, або 2,5 дюйма. Останні частіше застосовуються в ноутбуках. Інші розповсюджені формати — 1,8 дюйма, 1,3 дюйма і 0,85 дюйма

Час доступу (англ. random access time) — від 3 до 15 мс, як правило, мінімальним часом відрізняються серверні диски (наприклад, у Hitachi Ultrastar 15K147 — 3,7 мс), максимальним із актуальних - диски для портативних пристроїв (Seagate Momentus 5400.3 — 12,5).

Швидкість обертання диску (англ. spindle speed) — кількість оборотів шпинделя у хвилину. Від цього параметра в значній мірі залежать час доступу й швидкість передачі даних. У цей час випускаються вінчестери з наступними стандартними швидкостями обертання: 4200, 5400 и 7200 (ноутбуки), 7200 і 10 000 (персональні комп'ютери), 10 000 і 15 000 об./мин. (сервери і високопродуктивні робочі станції).

З часом ємкість твердого диску виросла в тисячі разів хоча його будова не дуже змінилась. Для зручного збереження та швидкого доступу до даних жорсткий диск ділять на логічні розділи певного розміру. Для виконання цього процесу використовується спеціальне програмне забезпечення.

Після поділу фізичного диска на розділи — логічні диски — кожний з них слід відформатувати (поділити на доріжки і сектори), використовуючи спеціальну службову програму. Кожний диск, який існує на комп'ютері, має унікальне ім'я, яке складається з однієї літери англійського алфавіту і двокрапки. Якщо на комп'ютері встановлюється новий жорсткий диск, йому надається ім'я, що містить літеру, яка слідує за останньою літерою, що вже використана Для імен дисків комп'ютера. Аналогічний процес відбувається при створенні нового логічного диска на вже встановленому фізичному диску.

Інформація на магнітних дисках зберігається у вигляді файлів.

Файл – це поіменована область на диску, в якій зберігаються однотипні дані під одним ім’ям. Перед використанням диски форматують, тобто розбивають їх на доріжки та сектори.

Форматування диску – це процес нанесення на його поверхню спеціального магнітного сліду, за яким здійснюється записування або читання даних. Під час форматування диск поділяється на концентричні кола – доріжки(треки), а доріжки – на сектори. При цьому позначаються і дефектні місця, їх позиції заносяться в таблицю розподілу файлів FAT.

Необхідно виконати такі початкові дії при форматуванні дискети:

- на дискеті 3,5 дюйма зніміть захист від запису (якщо його встановлено), зсунувши пласмасовий движок у корпусі дискети так, щоб захисний отвір у корпусі був закритий.

- вставте дискетудо дисковода.

Для форматування призначена програма format.exe. Щоб відформатувати диск необхідно виконати послідовність команд Мой компьютер\ПКМ(вказівник на зображенні диску)\Форматировать. Є такі способи форматування: повне (стирається інформація і перевіряється поверхня диску), швидке(стирається інформація і перевірка не виконується), копіювання системних файлів(на відформатований диск записуються системні файли).

Дата добавления: 2015-05-26