Етика й етикет епохи правління Петра I - СРС

Біблія - перший навчальний посібник з етики та етикету

Біблія - (із грецької мови - biblia - книги) - збірник різночасних і різнохарактерних творів різних авторів із 8 сторіччя до нашої ери по 2 сторіччя нашої ери. Біблія складається зі Старого Завіту (признається в іудаїзмі і християнстві) і Нового Завіту (признається в християнстві). У ній відбиті різноманітні соціальні, політичні й етичні погляди. Біблія містить відомості (версії) про створення світу, історичні розповіді, любовну лірику, релігійну поезію, запис етичних норм. У якості ілюстрації біблійних етичних норм у дійсних методичних рекомендаціях (додатки 1 і 2) дані приклади деяких етичних норм: 1. Десять заповідей; 22. Закон щодо жертовників для жертвоприношення без ідолопоклонства. Різні веління і заборони щодо релігійного і морального життя. Студентам рекомендується вивчити зазначені матеріали з погляду принципів історизму і практичної цінності в сучасних умовах.

Розвиток етики й етикету в слов’янських країнах

Етика й етикет слов'янських народів формувалися як частина етнічних традицій, у цілому мало підвладних іноземним впливам. Проте в часи Київської Русі (перша третина 12 сторіччя) у міста проникли християнські норми життя з Візантії, що витискували поганські і скандинавські. У селі багато в чому зберігалася споконвічна поганська культура (до 19 сторіччя). У період феодальної роздробленості (12 - кінець 15 сторіччя), після татаро-монгольської навали 1237-1241 років, проникають східні норми поведінки, наприклад, жорсткість покарань, деспотизм чоловіка в сім'ї і т. д. Вони збереглися й у період централізованої Московської держави (16 - 17 сторіччя). Селянський і міський побут мало відрізнялися, але саме в місті виникло поняття «світського життя», пов'язане з суспільством і державною службою. У 16-17 сторіччях із розвитком феодальних відношень відокремилися норми поводження вищих (бояр, дворян) і нижчих (селян, посадських людей і т. п.) станів.

Гостьовий етикет на Русі враховував вік і походження. До рівного гостя в'їжджали в подвір'я, а потім під'їжджали до ганку; до більш високої особи йшли через подвір'я пішки; не було прийнято старшим особам їздити до молодшого. Важливу людину запрошував сам хазяїн або його рідня, менш важливих - рідня або слуги; знатного гостя зустрічали в ганку або влаштовували три зустрічі (слуги біля воріт, рідня в подвір'ї і хазяїн у ганку), рівного - у сінях, молодшого - у кімнаті.

Реформи Петра I порушили традиційну замкнутість боярських, дворянських і міських (посадських) сімей. Регламентація всіх сторін побуту, проведена Петром I, торкнулася всіх суспільних інститутів. Реформи Петра I зробили чимало для зовнішньої європеїзації життєвого укладу дворян, але внутрішнє життя переважної більшості станів змінилися мало. Величезне значення надавав Петро I голінню борід, стягуючи штрафи, власноручно бриючи бороди в бояр. Указ про гоління борід вийшов у 1705. Але старовіри навіть під погрозою покарань не погоджувалися ходити з «босими» особами (борода відвіку в слов'ян була символом чоловічої гідності), коротко стриженими головами в іноземних перуках. У жінок, що слідували розпорядженням царя, перуки прищепилися краще: складна технологія європейських зачісок того часу робила причісування довгим і болісним, доступним лише професійно навченому перукарю. Різниця зовнішнього вигляду, введення в ужиток дворянства іноземних мов та іноземних правил етики й етикету, згодом призвели до того, що селяни стали сприймати дворянство як далекий, іноземний народ.

Асамблеї при Петрові I стали найяскравішою формою світської розваги. Вони були введені в 1717 році, хоча вже з 1699 року траплялися відкриті багатолюдні бенкети за участю жінок. Складався «графік» асамблей, по якому петербурзькі і московські жителі влаштовували їх у себе вдома, затрачуючи на це величезні засоби. У 1719 році Петром було встановлено: бути обов'язково всім «чиновним особам», дворянам, відомим купцям і корабельним майстрам - усім із дружинами і підрослими дітьми.

Для розваг в петровські час вживався вираз «робити плезир», самі вони були уписані в новий розпорядок дня. У 1700 році був уведений новий, європейський календар і облік часу, із ранку пили каву, завдавали візити, вечір був відданий під світські забави, нічний сон сильно скорочувався, денний майже зник. Розваги ділилися на зимові і літні. Це були військові паради, різноманітні процесії, кінні кавалькади, маскаради (у тому числі і на святки), гулянки в парках, морські і річкові прогулянки, катання зі сніжних і декоративних гірок, блазнівські «весілля», інсценування «морських» і «сухопутних» боїв, змагання гардемаринів у спритності і т.п. Розваги, що влаштовувалися двором, і супроводжувалися багатим споживанням спиртного і «чортового зілля» - тютюну, обурювали навіть тих, хто визнавав необхідність освіти.

Поступово «простонародне» поводження, запозичене в англійців і голландців, замінялося французьким етикетом, що остаточно закріпився в придворному житті після Петра.

У радянський період саме поняття «світського життя» скасовується. Дворян знищують, їхні навички і звичаї висміюють і спотворюють. Навмисна грубість спілкування вважається ознакою пролетарського походження, водночас різного роду начальники незмірно більше дистанціюються від підпорядкованих, ніж колись. Знання гарних манер вважається необхідним лише для дипломатів. Водночас із зміцненням радянської держави починаються спроби організації урочистих прийомів, балів у дусі придворних заходів, вводяться уроки танців у військових училищах і школах. У ділових ситуаціях велику цінність одержують не ділові якості людини, а відношення, що засновані на трайболизмі. Традиційною укоріненою формою дозвілля радянських керівників стають урочисті застілля і полювання.

Дата добавления: 2015-05-26