Конкретного завдання

Імідж політика та його складові

Імідж політика - це спеціально сформована уява в очах різноманітних соціальних груп. Він виникає не спонтанно, а завдяки цілеспрямованим зусиллям, як самого політика, так і його команди. Але іноді він виникає і всупереч їхній волі і бажанням як результат діяльності інших недружніх політиків за допомогою різноманітних засобів і, насамперед засобів масової інформації (ЗМІ). На імідж політика впливають багато чинників: і його репутація, і зовнішній вигляд, і політична програма, і його відповідність чеканням людей. Репутація політика відбита в чутках та історіях про нього, переданих усно і через ЗМІ. У них підкреслюються його різноманітні людські і ділові якості, здатність бути лідером і його моральні установки. Такі якості, як чесність і порядність, надійність і справедливість особливо важливі для репутації політика. Відсутність цих рис пагубно впливає на його імідж.

Політична програма - це сукупність ідей і принципів, які політик має намір відстоювати і запроваджувати в життя в різних сферах життя країни - від соціальної до економічної сфер. Як правило, широкі прошарки населення не знають програм навіть найвідоміших політиків і виділяють лише одне-два положення в кращому випадку. Ділові якості політика безпосередньо впливають на його імідж. Цінуються також компетентність, розум, рішучість, освіченість. Знання своєї справи висувається в числі найважливіших вимог до політика. Не кожний політик - природжений лідер. Проте він повинний мати такі якості, як сміливість в ухваленні рішення, здатність переконливо і яскраво виступити перед людьми, уміти передбачати ситуацію. Від політика очікують зацікавленого відношення до проблем людей, бажання їм допомогти. Він повинен бути щирим і доступним.

Зовнішньо політик зобов'язаний виглядати підтягнутим, акуратним, упевненим у своїх силах. При цьому він своїм зовнішнім виглядом не повинний занадто відрізнятися від людей, із якими зіштовхується по службових і суспільних справах. Відповідно до загальних уявлень він повинний бути кращим за тих, хто за нього голосує, але не настільки, щоб вони на його фоні почували себе принижено і дискомфортне

Сучасне розуміння інформаційної системи передбачає використання комп'ютера

як основного технічного засобу обробки інформації. Комп'ютери, оснащені

спеціалізованими програмними засобами, є технічної базою та інструментом

інформаційної системи.

У роботі інформаційної системи можна виділити такі етапи:

1. Зародження даних – формування первинних повідомлень, що фіксують

результати певних операцій, властивості об'єктів і суб'єктів управління,

параметри процесів, зміст нормативних та юридичних актів тощо.

2. Накопичення і систематизація даних – організація такого їх розміщення, яке б

забезпечувало б швидкий пошук і відбір потрібних відомостей, методичне

оновлення даних, захист їх від спотворень, втрати, деформування цілісності та

ін.

3. Обробка даних – процеси, внаслідок яких на підставі раніше накопичених даних

формуються нові види даних: узагалюючі, аналітичні, рекомендаційні, прогнозні.

Похідні дані також можуть зазнавати подальшого оброблення, даючи відомості

глибшої узагальненості і т.д.

4. Відображення даних – подання їх у формі, придатній для сприйняття людиною.

Передусім - це виведення на друк, тобто виготовлення документів на так званих

твердих (паперових) носіях. Широко використовують побудову графічних

ілюстративних матеріалів (графіків, діаграм) і формування звукових сигналів.

Повідомлення, що формуються на першому етапі, можуть бути звичайним

паперовим документом, повідомленням у "машинному вигляді" або тим й іншим

одночасно. В сучасних інформаційних системах повідомлення масового характеру

здебільшого мають "машинний вигляд". Апаратура, що використовується при цьому,

має назву засоби реєстрації первинної інформації.

Потреби другого і третього етапів задовольняються в сучасних інформаційних

системах в основному засобами обчислювальної техніки. Засоби, що забезпечують

доступність інформації для людини, тобто засоби відображення даних, є

компонентами обчислювальної техніки.

Переважна більшість інформаційних систем працює в режимі діалогу з

користувачем. Типові програмні компоненти інформаційних систем включають:

 діалогову підсистему введення-виведення,

 підсистему, яка реалізує логіку діалогу,

 підсистему прикладної логіки обробки даних,

 підсистему логіки управління даними.

Для мережевих інформаційних систем важливим елементом є комунікаційний

сервіс, який забезпечує взаємодію вузлів мережі при спільному вирішенні задачі.

Значна частина функціональних можливостей інформаційних систем закладається в

системному програмному забезпеченні: операційних системах, системних бібліотеках

та конструкціях інструментальних засобів розробки. Крім програмної складової

інформаційних систем важливу роль відіграє інформаційна складова, яка задає

структуру, атрибутику та типи даних, а також тісно пов'язана з логікою управління

Дата добавления: 2015-05-26