В.2. Склад та структура органів регіонального управління та місцевого самоврядування

І

Розділ 8 СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ

нових міських статутів, в яких закладалися перші елементи представ­ницької демократії.

У період, коли Україна як республіка була в складі СРСР, термін «місцеве самоврядування» був вилучений з вжитку. Відродження міс­цевого самоврядування в Україні почалося з 1990 р. після прийнят­тя Закону «Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування». Були створенні можливості для підготовки та використання правових основ впровадження системи місцевого самоврядування. В законі були визначені основні принципи, на яких ґрунтується місцеве самоврядування: самостійність і незалежність Рад народних депутатів у межах своїх повноважень у вирішенні питань місцевого значення, економічна та фінансова самостійність території, самофінансування та самозабезпечення, оптимальна децентралізація.

Подальший розвиток місцевого самоврядування в Україні харак­теризується такими етапами та подіями.

В 1991 р. проголошена незалежність України, почалось форму­вання самостійної державної влади.

В 1992 р. вперше в історії України було введено інститут місцевих державних адміністрацій як місцевих органів державної виконавчої влади і вперше здійснено спробу розділення як органів державної ви­конавчої влади та місцевого самоврядування так і їх повноважень. Був прийнятий Закон «Про місцеві ради народних депутатів та місцеве та регіональне самоврядування».

В 1994 р. відбулася адміністративна реформа: скасовано інститут місцевих державних адміністрацій; представницьку владу на район­ному (обласному) рівні стали здійснювати районні (обласні) ради, ви­конавчу владу — обрані радою виконавчі комітети; раду і виконавчий комітет очолив голова ради.

1995 р. — укладений Конституційний договір між Президентом України та Верховною Радою України, який передбачив відновлен­ня вертикалі державної виконавчої влади та інституту місцевих де­ржавних адміністрацій. Головою державної адміністрації Президент України призначає всенародно обраного голову районної (обласної) ради. В одній особі було поєднано дві посади — керівника місцевого

Б. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

органу державної виконавчої влади і голови органу місцевого (регіо­нального) самоврядування.

В 1996 р. Верховною Радою України прийнята Конституція України, що закріпила існування інституту місцевого самоврядування в Україні, визначила його систему, провідну роль територіальних гро­мад, фінансово-економічні основи місцевого самоврядування.

З прийняттям Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (1997 р.) здійснено законодавче оформлення чергового ета­пу реформування місцевої влади в Україні, який розпочався після при­йняття Конституції. Важливим здобутком Закону є розподіл усіх пов­новажень на власні (самоврядні) та делеговані, що є однією із головних ознак місцевого самоврядування. Такий розподіл відображає початок нового етану становлення відносин між органами місцевого самовря­дування та державними місцевими адміністраціями — представника­ми державної влади. Місцеві державні адміністрації отримали статус як органів державної влади (повноваження, делеговані державою), так і виконавчих органів місцевого самоврядування на рівні району (облас­ті) — повноваження, які делеговані районною (обласною) радою.

Поступовий перехід в Україні до поширеного застосування само­врядних принципів управління здійснюється в умовах набуття певного досвіду державного управління та місцевого самоврядування, праг­нення до оптимального поєднання державного управління з місцевим самоврядуванням. Вирішення цього питання забезпечується підви­щенням рівня управління державою та окремими територіями, забез­печується активною участю населення в управлінні. Демократичність управління досягається шляхом самоорганізації населення в результаті здійснення місцевого самоврядування.

Органи регіонального управління являють собою складову части­ну системи органів державного управління (рис. 8.1).

Дата добавления: 2015-05-26