Постанови Верховної ради України 1 страница

80. Про дитячу безпритульність в Україні та шляхи подолання цього явища: Постанова Верховної Ради України, 6 вересня 2005 року// Голос України. — 2005. — 28 вересня, № 182.

81. Про інформацію Кабінету Міністрів про виконання Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які пост­раждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»: Постанова Верховної Ради України, 7 березня 2002 року//Голос України. — 2002. —2 квітня, №61.

82. Про інформацію Кабінету Міністрів України про посилення боротьби з наркоманією в Україні: Постанова Верховної Ради

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

України, 22 вересня 2005 року// Голос України. — 2005. — 11 жовтня. №191.

83. Про інформацію Кабінету Міністрів України про стан вико­нання законодавства України щодо комплексного вирішення питань подолання наслідків Чорнобильської катастрофи: Пос­танова Верховної Ради України, 21 червня 2005 року// Голос Ук­раїни. —2005. — 6 липня, № 121.

84. Про інформацію Кабінету Міністрів України про стан зайня­тості та безробіття на ринку праці в Україні: Постанова Верховної Ради України, 15 листопада 2001 року// Голос Украї­ни. — 2001. —27 листопада, №223.

85. Про інформацію Кабінету Міністрів України про стан справ в агропромисловому комплексі України: Постанова Верховної Ради України, 23 вересня 2005 року// Голос України. — 2005. — 7 7 жовтня, №191.

86. Про інформацію Кабінету Міністрів України про стан і форму­вання цін та тарифів у житлово-комунальній сфері: Поста­нова Верховної Ради України, 7 червня 2001 року// Голос Украї­ни. — 2001. —21 червня, № 109.

87. Про Концепцію розвитку водного господарства України: Пос­танова Верховної Ради України, 14 січня 2000 року// Голос Ук­раїни. — 2000. —25 січня, №24.

88. Про рекомендації парламентських слухань "Демографічна кри­за в Україні: її причини та наслідки»: Постанова Верховної Ради України, 5 червня 2003 року// Голос України. — 2003. — 24 чер­вня, №115-116.

89. Про рекомендації парламентських слухань на тему: «Епідемія туберкульозу в Україні та шляхи її подолання: Постанова Верховної Ради України, 19 червня 2003 року//Голос України. — 2003.—24 липня, №136.

90. Про рекомендації парламентських слухань «Наслідки і перспек­тиви приватизації в Україні: Постанова Верховної Ради Украї­ни, 22 травня 2003 року// Голос України. — 2003. — 12 травня, №108.

Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

91. Про рекомендації парламентських слухань про законодавчі ас­пекти регіональної політики та місцевого самоврядування: Постанова Верховної Ради України, 5 червня 2003 року// Голос України. —2003. —4 липня, № 122.

92. Про рекомендації парламентських слухань про хід реформу­вання та заходи щодо поліпшення ситуації на селі: Постанова Верховної Ради України, 6 лютого 2003 року//Голос України. — 2003. —25 лютого, №36.

93. Про стан дотримання вимог природоохоронного законодавс­тва при здійсненні діяльності пов'язаної з надрокористуван-ням в Україні: Постанова Верховної Ради України, 20 листопа­да 2003 року// Голос України. —2003. —2 грудня, №228.

94. Про стан і перспективи розвитку професійно-технічної осві­ти в Україні: Постанова Верховної Ради України, 3 квітня 2003 року// Голос України. — 2003. — 22 квітня, № 77.

95. Про стан, напрями реформування і фінансування освіти в Ук­раїні: Постанова верховної Ради України, 21 червня 2001 року// Голос України. —2001. — 11 липня, № 120.

Підручники, посібники, монографії

96. Аналіз і прогнозування розвитку економіки регіону/ Н. Д. Про­копенко, Ф.Е.Поклонский;Отв.ред.Н.Г. Чумаченко. — К.Наук. Думка, 1991.—226 с.

97. Валюх А. М. Стратегія регіонального розвитку інноваційної діяльності (організація та управління): Монографія. — Рівне: Ред.-вид. Центр УДУВГП, — 2004. — 174 с.

98. Географічна екциклопедія України К.-.Т1-1989; Т2-1990;ТЗ-1993.

99. Голиков А. П., Олійник Я. Б., Степаненко А. В. Вступ до еконо­мічної і соціальної географії. — К: Либідь, 1997.

100. Гончаров Ю. В., Тарасевич В. Н. Экономическая самостоятель­ность региона. — Днепропетровск: Сич. — 1991. — 108 с.

101. Данилишин Б. М.,Дорогунцов С. І., Міщенко В. С. та ін. Природ-норесурсний потенціал сталого розвитку України. — К.: РВПС України. — 1999. — 716 с.

102. Державне регулювання економіки/ За ред. І. Р. Михасюка. — Львів: «Українські технологи», 1999. —640с.

103. Державне регулювання економіки/С. М. Чистое, А. Є. Никифо­ров, Т. Ф. Куценко та ін. — К.: КНЕУ, 2000. —316 с

104. Долішній М. І., Злупко С. М., Вовканич С. Й. та ін. Регіональна політика і механізм її реалізації/ За ред. М. І. Долішнього. — К.: «Наукова думка». 2003. — 503 с

105. Долішній М. І., Паламарчук М. М., Паламар О. М., Шевчук А. Т. Со­ціально-економічне районування України. — Львів, 1997. —50 с.

106. Єпіфанов А. О., Сало 1. В. Регіональна економіка. — К: Наукова думка, 2000.—343 с.

107. Заставний Ф. А. Географія України. — Львів: Світ, 1990. — 360 с.

108. Зінь Е. А. Відродження регіонів та підготовка кадрів// Науко­вий вісник Академії наук вищої школи України. — К.: — 1999. — №23.—С 13-17.

109.3/ньЕ. А. Водні ресурси і розвиток економіки. — К; Тов-во «Знан­ня» УРСР, 1987.—48 с.

1 10. Зінь Е. А. Кадрове забезпечення розвитку місцевого самовря­дування// Вісник РДТУ, економіка. 36. наук, праць. — Рівне. — 2002. — Bun. 2 (15). — С. 26-36.

111.3/нь Е. А. Новий підхід до регіонального економіко-географічно-го поділу України//Вісник РДТУ, 36. наук, праць. — 2000. — вип. 2(4).—С 178-184.

11 2. Зінь Е. А. Регіональні особливості використання водних ре­сурсів України//Вісник РДТУ, економіка. 36. наук, праць. — Рів­не. — 2000. - Вип. 5 (7).—С 69-79.

11 3.Зінь Е. А. Теорія управління соціально-економічними процесами. Навчальний посібник. — Рівне: УДАВГ. — 1996. — 58 с.

1 14. Зінь Е. А.. Валюх А. М. Місто як об'єкт соціально-економічного управління// Вісник РДТУ. 36. наук, праць. — Рівне. — 2001. — Вип. 2 (9).— С 250-257.

11 5. Зінь Е. А., Заремба 3. В. Регіональні особливості експлуатації підприємств готельного господарства в умовах реформування

Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

економіки// Вісник РДТУ. 36. наук, праць. — Рівне. — 2001. — Bun. 1 (8).—С. 201-208.

1 16. Зінь Е. А., Якимчук А. Ю. Управління природоохоронною діяль­ністю на території Західного Полісся// Вісник РДТУ, економі­ка. 36. наук, праць. —Рівне. —2000. —Bun. 5 (7).—С. 92-101.

117. Зінь Е. А., ТурченюкМ. О. Планування діяльності підприємства: Підручник. — К: ВД «Професіонал», 2004. — 320 с

11 8. Іщук С /. — Розміщення продуктивних сил: теоретико-мето-дологічні основи. — К: У1МБ, 1997. - с

119. Коротун 1. М. та ін. Розміщення продуктивних сил України. — Рівне: РДТУ, 1998. —410 с.

120. Михасюк І., Мельник А., Крупка М., Залога 3. Державне регулю­вання економіки/ За ред. 1. Р. Михасюка. — Львів: «Українські технології, 1999. — 640 с.

121. Михасюк 1. Р, Побурко О. Я., Яцура В. В. Основи регулювання економічного і соціального розвитку регіонів. — К: «Вікол», 1995. —231 с

122. Мороз В. М., Пахомов С. В. Вплив регіональних особливостей на організаційно-економічні засади функціонування поштово­го зв'язку України// Вісник УДУВГП, економіка. 36. наук, пра­ць. — Рівне. —2004. —Bun. 2 (26).—С. 293-299.

123. Павлов В. 1. Політика регіонального розвитку в умовах ринко­вої трансформації (теоретико-методологічні аспекти та ме­ханізми реалізації). — Луцьк. Надстир'я, 2000. — 580с.

124. Паламарчук М. М., Закорчевна Н. Б. Водний фонд України: Довід­ковий посібник/ За ред. В. М. Хорєва, К А. Алієва. — К: Наука-Центр, 2001.—392 с

125. Регіональна політика імєханізми її реалізації/ За ред. акад. HAH України М. І. Долішнього. — К: «Наукова думка», 2003. — 503 с

126. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка/За ред. В. В. Ковалевського, О. Л. Михайлюк, В. Ф. Семенова. К: Т-во «Знання», КОО, 2004. —350 с

127. Розміщення продуктивних сил України: Підручник/За ред. Є. П. Качана. — К. Вища школа, 1997. — 357с.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

128. Синякевич 1. М. Економіка лісокористування. —Львів: 13МН. — 2000.—402 с.

129. Статистичний щорічник України за 2003 р. — К: «Консуль­тант», — 2003. — 663 с

130. Статистичний щорічник України за 2004 р. — К.: «Консуль­тант», — 2005. —590 с.

\3\.Стельмащук А. М. Державне регулювання економіки. — Тер­нопіль: Астон, 2001. — 362 с

132. СтеченкоД. М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика: Навч. посібник. — К: Вікар, 2001. —377 с.

133. Стеченко Д. М. Управління регіональним розвитком: Навч. посібник. — К.: Вища шк., 2000. — 223 с

134. Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004-2015 роки) «Шляхом Європейської інтеграції»/Авт. кол.: А. С. Гальчинський, В. М. Геєць та ін. — К: ІВЦДержкомстату У краї ни, 2004.—416 с.

\35.Тарангул Л. Л., Горленко І. О., Євтушенко Г. І. Розміщення про­дуктивних сил. Навч. посібник. — К.: Знання, 2000. — 264 с

136. Топчієв О. Г. Теоретичні основи регіональної економіки. — К.: Вид-во УАДУ, 1997. — 140 с.

137. Читов С М. Державне регулювання економіки. — К.: КНЕУ, 2002.—208 с.

138. Экономика природопользования/Под ред. Т. С. Хачатурова. М.:

Изд-воМГУ, 1991. —271 с. 139.Яццк А. В. Екологічна безпека в Україні. — К.: Генеза,

2001.—216 с.

Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

Додаток Стислий термінологічний словник

Альтернативна енергетика — сфера енергетики, що забезпечує вироблення електричної, теплової та механічної енергії з альтернатив­них джерел енергії.

Альтернативні джерела енергії —поновлювані джерела, до яких відносять енергію сонячного випромінювання, вітру, морів, річок, біо­маси, теплоти Землі, та вторинні енергетичні ресурси, які існують пос­тійно або виникають періодично у довкіллі.

Банки — фінансові установи, функціями яких є залучення у вкла­ди грошових коштів громадян і юридичних осіб та розміщення зазначе­них коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, від­криття та ведення банківських рахунків громадян та юридичних осіб.

Бібліотека — це бібліотечно-бібліографічний, культурно-про­світницький і науково-допоміжний соціальний інститут, що забезпечує акумуляцію і загальнодоступність документально-інформаційних ре­сурсів (книг, документів та інших носіїв інформації) які містять і збері­гають знання, набуті в процесі розвитку людства, сприяють піднесен­ню інтелектуального та культурного потенціалу суспільства.

Бонітування грунтів — порівняльна оцінка якості грунтів за їх основними природними властивостями, що мають сталий характер і суттєво впливають на врожайність сільськогосподарських культур, вирощуваних у конкретних природно-кліматичних умовах.

Бюджет — план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюють органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Бюджети місцевого самоврядування — бюджети територіаль­них громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань.

Бюджетна програма — систематизований перелік заходів спря­мованих на досягнення єдиних завдань, виконання яких здійснює

bfflkffl ДОДАТОК

розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій.

Бюджетна система України — сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відно­син, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульо­вана нормами права.

Бюджетна установа — орган, установа чи організація, визначе­на Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органам державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими.

Бюджетне асигнування — повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету.

Бюджетне зобов'язання — будь-яке здійснене відповідно до бюд­жетного асигнування розміщення замовлень, укладення договору, при­дбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій про­тягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Бюджетний процес — регламентована нормами права діяльність, пов'язана із складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх вико­нанням і контролем за їх виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України.

Бюджетний розпис — документ, в якому встановлюється роз­поділ доходів та фінансування бюджету, бюджетних асигнувань голо­вним розпорядникам бюджетних коштів по певних періодах року від­повідно до бюджетної класифікації.

Вартість земельної ділянки — еквівалент цінності земельної ділянки, виражений у ймовірній сумі грошей, яку може отримати продавець.

Видатки бюджету — кошти, шо спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком

Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

коштів на погашення основної суми боргу на повернення надміру спла­чених до бюджету сум.

Витрати бюджету — видатки бюджету та кошти на погашення основної суми боргу.

Власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі — власник) — фізична або юридич­на особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплек­сом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку.

Внутрішньо будинкові системи — мережі, арматура на них, при­лади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житло­во-комунальних послуг, які знаходяться в межах будинку, споруди.

Вода питна — вода, яка за органолептичними властивостями, хімічним і мікробіологічним складом та радіологічними показниками відповідає державним стандартам та санітарному законодавству.

Водний об'єкт — природний або створений штучно елемент дов­кілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт).

Водокористування — використання вод для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та ін­ших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів).

Водокористування спеціальне — це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, виростання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із за­стосуванням каналів.

Галузеві нормативні витрати у сільському господарстві — сума витрат суб'єктів господарювання в процесі виробництва та реалізації сільського господарської продукції, визначена на основі суспільно не­обхідних по галузі нормативних витрат, продуктивності землі і тварин.

Генеральна схема планування території України — містобудів­на документація, яка визначає концептуальні вирішення планування та використання території України.

ДОДАТОК

Генеральний план населеного пункту — містобудівна докумен­тація, яка визначає принципові вирішення розвитку, планування, забу­дови та іншого використання території населеного пункту.

Господарська діяльність — діяльність суб'єктів господарюван­ня у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Готель — підприємство будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, складається з номерів, надає готельні послуги, які не обмежуються щоденними заправлянням ліжок, прибиранням кімнат та санвузлів.

Ґрунт — природно-історичне органо-мінеральне тіло, що утвори­лося на поверхні земної кори і є осередком найбільшої концентрації поживних речовин, основою життя та розвитку людства завдяки най­ціннішій своїй властивості — родючості.

Гумус — органічна складова частина грунту, яка утворюється в процесі біохімічного розкладу рослинних і тваринних решток та фор­мує його родючість.

Депресивна територія — регіон чи його частина (район, місто обласного значення), рівень розвитку якого є найнижчим серед тери­торій відповідного типу.

Державне прогнозування економічного і соціального розвит­ку — науково обґрунтоване передбачення напрямів розвитку країни, окремих галузей економіки або окремих адміністративно-територіаль­них одиниць, можливого стану економіки та соціальної сфери в май­бутньому, а також альтернативних шляхів і строків досягнення пара­метрів економічного і соціального розвитку.

Державне утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених бать­ківського піклування — повне забезпечення відповідно до держав­них соціальних стандартів матеріальними та грошовими ресурсами ди­тини для задоволення її життєво необхідних потреб та створення умов для нормальної життєдіяльності.

Державні цільові фонди — фонди, які створені відповідно до за­конів України і формуються за рахунок визначених Законами України

Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

податків і зборів (обов'язкових платежів) юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб.

Дефіцит бюджету — перевищення видатків бюджету над його доходами.

Дитина-сирота — дитина, в якої померли чи загинули батьки.

Діти, позбавлені батьківського піклування — діти, які залишили­ся без піклування батьків у зв'язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнання батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбу­ванням покарання в місцях позбавлення волі, розшуком їх органами внут­рішніх справ, пов'язаним з ухиленням від сплати аліментів, тривалою хво­робою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов'язки, а також діти, від яких відмовилися батьки, та безпритульні діти.

Дотація вирівнювання — міжбюджетний трансферт на вирівню­вання доходної спроможності бюджету, який його отримує.

Доход валовий — загальна сума доходу підприємства від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періо­ду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економіч­ній зоні, так і за межами.

Доходи бюджету — усі податкові, неподаткові та інші надходжен­ня на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавс­твом України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Екологічна мережа — єдина територіальна система, яка включає ділянки природних ландшафтів, що підлягають особливій охороні, і те­риторії та об'єкти природно-заповідного фонду, курортні і лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні території та об'єкти інших типів, що визначаються законодавством України, і є частиною структурних територіальних елементів екологічної мережі — природ­них регіонів, природних коридорів, буферних зон.

Економічна оцінка земель — оцінка землі як природного ресурсу і засобу виробництва у сільському та лісовому господарствах і як про­сторового базису в суспільному виробництві за показниками, що ха­рактеризують продуктивність земель, ефективність їх використання.

додаток

Експертна грошова оцінка земельних ділянок — результат виз­начення вартості земельної ділянки та пов'язаних з нею прав оцінюва­чем (експертом з питань оцінки земельної ділянки) із застосуванням сукупності підходів, та оціночних процедур, що забезпечують збір та аналіз даних, проведення розрахунків у вигляді звіту.

Енергія, вироблена з альтернативних джерел — електрична, теплова та механічна енергія, яка виробляється на об'єктах альтерна­тивної енергетики і може виступати товарною продукцією, призначе­ною для купівлі-продажу.

Житлово-комунальні послуги — результат господарської діяль­ності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках у спорудах, комплек­сах будинків і споруд відповідно до норм, стандартів і правил.

Забруднення атмосферного повітря — змінення складу і власти­востей атмосферного повітря в результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров'я людини та стан навколиш­нього природного середовища.

Заклади для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування — медичні, навчальні, виховні заклади, заклади та уста­нови праці та соціального захисту населення, в яких проживають діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування.

Запозичення — операції, пов'язані з отриманням бюджетом кош­тів на умовах повернення, платності та строковості, в результаті яких виникають зобов'язання держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування перед кредиторами.

Заробітна плата додаткова — винагорода за працю понад ус­тановлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці.

Заробітна плата мінімальна — законодавчо встановлений роз­мір заробітної плати за просту, нскваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, пого­динну норму праці (обсяг робіт).

Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

Заробітна плата — винагорода, обчислена, як правило, у грошо­вому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Земельні ресурси — сукупний природний ресурс поверхні суші як просторового базису розселення і господарської діяльності, основ­ний засіб виробництва в сільському та лісовому господарстві.

Земля — поверхня суші з грунтами, корисними копалинами та іншими природними елементами, що органічно поєднані та функціо­нують разом з нею.

Інвестиції у сфері господарювання — довгострокові вкладен­ня різних видів майна, інтелектуальних цінностей та майнових прав в об'єкти господарської діяльності з метою одержання доходу (прибут­ку) або досягнення іншого соціального ефекту.

Інновації — новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені кон-курентноздатні технології, продукція або послуги, а також організацій­но-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість ви­робництва і (або) соціальної сфери.

Інноваційна діяльність — діяльність, що спрямована на вико­ристання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг.

Інноваційна діяльність у сфері господарювання — діяльність учасників господарських відносин, що здійснюється на основі реалі­зації інвестицій з метою виконання довгострокових науково-техніч­них програм з тривалими строками окупності витрат і впровадження нових науково-технічних досягнень у виробництво та інші сфери сус­пільного життя.

Інноваційна продукція — нові конкурентноздатні товари чи послуги.

Інноваційне підприємство (інноваційний центр, технопарк, технополіс, інноваційний бізнес-інкубатор тощо) — підприємство (об'єднання підприємств), що розробляє, виробляє і реалізує іннова­ційні продукти і продукцію чи послуги, обсяг яких у грошовому вимірі перевищує 70 % його загального обсягу продукції і послуг.

адм додаток

Інноваційний продукт — результат науково-дослідної і (або) до­слідно-конструкторської розробки.

Інноваційний проект — комплект документів, що визначає про­цедуру і комплекс усіх необхідних заходів (у тому числі інвестиційних) щодо створення і реалізації інноваційного продукту і (або) інновацій­ного продукції.

Коефіцієнт вирівнювання — коефіцієнт, що застосовується при розрахунку обсягу дотації вирівнювання та коштів, що передаються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів, з метою зміц­нення доходної бази бюджетів місцевого самоврядування.

Компенсація кредитних ставок — відшкодування державою частини вартості кредитів, одержаних сільськогосподарськими товаро­виробниками за комерційними ставками згідно з договорами.

Комунальні послуги — результат господарської діяльності, спря­мовані на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забез­печенні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та елект­ропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів.

Кошик доходів бюджетів місцевого самоврядування — податки і збори (обов'язкові платежі), що закріплені на постійній основі за бюд­жетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні об­сягів міжбюджетних трансфертів.

Кредитна ставка занижена — ставка, яка застосовується при наданні кредитів сільськогосподарським підприємствам у режимі спе­ціального кредитування.

Кредитне забезпечення сільського господарства — система заходів держави, спрямованих на задоволення потреб сільськогос­подарських товаровиробників у кредитних ресурсах у визначений період.

Лікувально-профілактичні заходи — заходи медичного харак­теру щодо індивідуальної профілактики, своєчасного виявлення захво­рювання, діагностики, лікування, медичного (диспансерного) нагляду та реабілітації хворих на туберкульоз.

Ліміт використання води — граничний обсяг використання води, який встановлюється дозволом на спеціальне водокористування.

Е. А. Зінь

Дата добавления: 2015-05-26