Камеральні роботи

Зміст і класифікація екологічних карт. Методика підрахунку фону та рівня порогу аномальності хімічних елементів в грунтах. Сумарний показник забрудненості (Zc) грунтів (формула підрахунку). Оцінка забрудненості грунтів за шкалою отриманих сумарних показників забруднення (Zc). Використання геофізичних методів під час еколого-геологічного картування. Застосування дистанційних методів досліджень під час еколого-геологічного картування. Створення автоматизованих фактографічних та картографічних баз даних за результатами проведеного еколого-геологічного картування. Оцінка рівнів забрудненості грунтів і донних відкладів. Оцінка рівнів забруднення підземних вод. Оцінка ураженості території небезпечними геологічними процесами та явищами. Оцінка екологічного ризику потенційно небезпечних об’єктів для здоров’я населення і забруднення навколишнього середовища. Зміст розділу “Екологічний стан ГС”. Зміст карти екологічного стану ГС.

Камеральні роботи за підсумковими результатами державного еколого-геологічного картування масштабу 1:200000 організуються і виконуються по аналогії з камеральними роботами геологічного картування відповідного масштабу.

Камеральні роботи проводяться з метою аналізу, узагальнення, інтерпретації матеріалів і даних попереднього стану досліджень і результатів робіт всіх польових періодів, поповнення і остаточного оформлення комп’ютерних баз даних; обробки всієї наявної інформації з застосування сучасних комп’ютерних технологій і засобів (ГІС-технологій); складання комплекту основних і додаткових карт еколого-геологічного змісту, прогнозування розвитку небезпечних геологічних процесів і явищ, складання і оформлення звіту за результатами робіт з державного еколого-геологічного картування.

Наявна інформація розподіляється між комп’ютерними базами даних в т.ч.:

- базою еколого-геологічної вивченості (інформація щодо повноти, видів, якості, результатів робіт проведених в межах конкретної території (аркуша);

- базою аналітичних даних (ретроспективних і одержаних в процесі еколого-геологічного картування; таких, що відповідають вимогам необхідної якості);

- базою картографічних даних (основних і додаткових карт, в т.ч. цифрових; у векторному і растровому форматі, супроводжувальні атрибутивні таблиці);

- базою нормативних документів, вимог, матеріалів.

В результаті обробки наявної інформації складається комплект еколого-геологічних карт, необхідні табличні і графічні додатки та зів за результатами робіт.

Комплект основних карт масштабу 1:200000 включає:

- ландшафтно-геохімічну карту (карту геохімічного стану ландшафтів);

- еколого-геохімічну карту;

- еколого-гідрогеологічну карту (карта сучасного стану підземних вод);

- карту районування території за ураженістю небезпечними геологічними процесами і явищами;

- еколого-геологічну карту (зведену).

До додаткових (допоміжних) карт масштабу 1:200000 можуть бути віднесені:

- карти фактичного матеріалу (пункти опробування, свердловини, еколого-геологічні маршрути, геофізичні профілі, ділянки детальних робіт тощо);

- карти техногенних об’єктів і джерел забруднення навколишнього природного середовища;

- моно- і поліелементні карти розподілу хімічних елементів в різних середовищах;

- карта інтегральної оцінки аномальних геохімічних полів;

- радіогеохімічні карти;

- карти поширення окремих небезпечних геологічних процесів і явищ;

- карто-схема розташування аномальних зон потенціального проникнення забруднень в підземні води;

- карти аномальних геофізичних полів і геопатогенних зон (при наявності необхідних матеріалів і даних);

- карта (схема) сейсмогеологічного районування території.

Складання комплекту еколого-геологічних карт – це логічний поетапний процес від одержання традиційними методами геологічної, гідрогеологічної, геохімічної, геодинамічної інформації до її еколого-геологічної інтерпретації та відповідних висновків. Специфікою створення таких карт є необхідність оцінювати екологічний стан геологічного середовища в широкому діапазоні – від задовільного, безпечного до дуже небезпечного або критичного.

Оцінка екологічного стану геологічного середовища базується, в основному, на оцінках забруднення його компонентів - гірських порід, грунтів, донних відкладів, підземних вод, токсичними хімічними елементами та їх сполуками (неорганічними і органічними), а також поширеністю та інтенсивністю розвитку небезпечних геологічних процесів (екзогенних і ендогенних).

В сучасному розумінні до забруднених об’єктів відносяться площі, ділянки, зони, геологічні тіла, ландшафти, які характеризуються значним відхиленням (підвищенням) вмісту токсичних елементів від регіонального або місцевого фону, що може викликати порушення характерних еколого-геологічних, біогеохімічних зв’язків між компонентами не тільки геологічного середовища, а й іншими природними середовищами і призвести до негативних змін середовища життєдіяльності людини.

Особливістю створення комплексу еколого-геологічних карт є необхідність послідовного складання трьох основних видів карт: параметричних, на яких відображена інформація щодо одного з показників стану (наприклад, забруднення грунтів свинцем); аналітичних, де аналізуються декілька споріднених показників і узагальнених (синтетичних), на яких відображена інтегральна оцінка всієї наявної еколого-геологічної інформації. Такі карти складаються для кожного інформаційного блоку оцінки стану ГС: еколого-геохімічного, еколого-гідрогеологічного (еколого-гідрогеохімічного) та еколого-інженерно-геологічного. Потім вони зводяться методом суперпозиції (співставлення, інтерполяції тощо) на кінцеву вихідну еколого-геологічну карту масштабу 1: 200000.

Еколого-геологічна карта – це просторова образно-знакова модель об’єктів, явищ і процесів, які впливають чи можуть впливати на екологічні системи та умови життєдіяльності людини.

Карта має специфічний набір характеристик та інформаційних показників, відмінностей, головною з яких є інтегральна оцінка всієї наявної інформації щодо стану ГС, що має екологічне значення. Еколого-геологічна карта повинна не тільки характеризувати екологічно важливі показники ГС та процеси і явища, що в ньому розвиваються, але й давати їх оцінку за рівнями інтенсивності чи масштабності прояву та тенденції змін.

На еколого-геологічній карті повинні знайти відображення:

- районування території досліджень за інтегральними показниками екологічного стану геологічного середовища;

- геохімічні та гідрогеохімічні особливості компонентів геологічного середовища (гірських порід, грунтів, донних відкладів, підземних вод), а при необхідності – й інших середовищ і об’єктів (поверхневих вод, атмосферних опадів – пилу, снігу тощо);

- прояви небезпечних геологічних процесів (екзо- і ендогенних) та пов’язаних з ними явищ;

- техногенні комплекси та об’єкти, що впливають на стан геологічного середовища.

Оцінка екологічного стану геологічного середовища виконується за допомогою системи критеріїв.

Критерії оцінки екологічного стану геологічного середовища (додаток 1) згруповано у два блоки: природних і техногенних чинників (факторів). Для кожного чинника, як природного, так і техногенного, введено чотири основні градації, які можуть відповідно визначити чотири рівні або класи екологічного стану ГС: задовільний, помірно напружений, напружений, дуже напружений або критичний (азонально для промислово-міських агломерацій, гірничопромислових, гірничодобувних районів тощо). Слід підкреслити, що в зонах інтенсивної господарської діяльності, в межах промислово-міських агломерацій (ПМА), гірничопромислових і гірничодобувних районів визначити вплив природних чинників ГС на екологічну ситуацію достатньо важко тому що він “перекритий” техногенними чинниками і картуванню підлягають переважно природно-техногенні або навіть суто техногенні системи.

До природних чинників віднесені основні показники ГС, що характеризують його природний стан:

- захищеність грунтових вод від вертикального проникнення хімічних забруднювачів (потужність зони аерації в м, літологічний склад зони аерації – глини, суглинки, їх потужність в м, наявність аномальних зон проникнення забруднень в підземні води – западини, лінійні зони розущільнення тощо);

- ураженість території небезпечними екзогенними геологічними процесами і явищами (відсотки від загальної площі робіт);

- радіоактивність гірських порід – уран, торій (в Бк/кг);

- підвищений вміст хімічних елементів та їх сполук у грунтах, гірських породах (важкі метали - СПЗ і ГДК, ртуть - ГДК);

- підвищена мінералізація підземних вод (г/дм³);

- сейсмічність території (бали).

До техногенних чинників, які характеризують екологічний стан ГС під впливом господарської діяльності, віднесені:

- забруднення грунтів і донних відкладів важкими металами І, ІІ і ІІІ класів небезпеки (ГДК, СПЗ, по відношенню до геохімічного фону); радіонуклідами – цезієм-137, стронцієм-90 і плутонієм-238-240 (Кі/км²,кБк/м²);

- забруднення підземних вод токсичними хімічними елементами та їх сполуками першого, другого, третього, четвертого класів небезпеки (ГДК);

- підвищена мінералізація підземних вод (г/дм³);

- ураженість території небезпечними екзогенними геологічними процесами і явищами з урахуванням їх активізації під впливом техногенних чинників (відсотки від загальної площі досліджень);

- сейсмічність території з урахуванням її техногенного приросту (бали).

Крім вищенаведеного переліку критеріїв при оцінці екологічного стану ГС рекомендується врахувати дані щодо розрахункового модулю техногенного навантаження (сума викидів в атмосферу різних стоків, твердих відходів в тис. т (м³) на км² за рік та функціонального використання територій, геолого-геоморфологічні, неотектонічні і ландшафтно-геохімічні особливості та найбільш характерні показники, що визначають природні екологічні умови закартованої території і можливу реакцію ГС на техногенне навантаження. Їх аналіз дозволить зробити певні прогнозні висновки чи припущення щодо подальшого розвитку негативних явищ і змін у ГС, направленості, тенденції міграційних процесів, здатності ландшафтів і окремих їх компонентів до самоочищення від токсикантів тощо.

Типові умовні позначення до еколого-геологічної карти масштабу 1:200000 повинні відображати основні методологічні та методичні підходи, які забезпечать складання карт такого змісту як для окремих компонентів ГС, так і середовища в цілому. Розробка логічної системи умовних позначень є одним із найважливіших етапів робіт зі складання карти.

Умовні позначення компонуються з таких основних блоків або розділів:

- районування території за рівнями екологічного стану ГС (інтегральна оцінка);

- оцінка рівнів забруднення грунтів, донних відкладів, гірських порід;

- оцінка рівнів забруднення підземних вод;

- оцінка ураженості території небезпечними геологічними процесами та явищами (екзогенними і ендогенними);

- техногенні об’єкти, що впливають на стан ГС;

- локальне забруднення компонентів ГС (найбільш контрастні літохімічні, радіогеохімічні, гідрогеохімічні техногенні аномалії та ореоли; забруднення підземних вод нітратами-нітритами, пестицидами, нафтопродуктами, органічними сполуками тощо);

- інші позначення (ділянки з ураженістю ЕГП понад 50 %; ізосейсти; зони та ділянки підвищеної тектонічної активності, тріщинуватості, розущільнення).

Дата добавления: 2015-05-26