Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Екологічна сертифікація




ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА

Екологічна експертиза в Україні є самостійним видом управлінської діяльності та організаційно-правовою формою попереджувального контро­лю. З прийняттям законів України «Про охорону навколишнього природно­го середовища», «Про екологічну експертизу» екологічна експертиза отримала законодавчий статус і стала обов'язковою складовою законотворення, управлінської, господарської, інвестиційної та іншої діяльності, що вплива­ють на стан навколишнього природного середовища і здоров'я населення.

Екологічна експертиза розглядається як один з ефективних механізмів ДСЕУ, що здатний гарантувати екологічну безпеку, оскільки в ній поєднуються незалежність, гласність, соціальна справедливість, забезпечення кон­ституційних прав громадян на безпечні умови життя, на відповідний рівень здоров'я та якість навколишнього природного середовища. Закон України «Про екологічну експертизу» визначає екологічну експертизу як вид науко­во-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян, що грунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація та дія яких може не­гативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середо­вища, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відновлення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

Мета екологічної експертизи — запобігання негативному впливові ант­ропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності й екологічної ситуації на окремих територіях та об'єктах.

Сертифікація — це процедура підтвердження відповідності, за допомо­гою якої незалежна від виробника (продавця, виконавця) і споживача покупця) організація засвідчує в письмовій формі, що продукція, процес -Зо послуга відповідає встановленим вимогам. Цілковито новим і поки що -езадіяним регулятивним механізмом для України є екологічна сертифі-«лція, яка повинна стати повноправною складовою системи управління і регулювання економіки.

Впровадження екологічної сертифікації ставить за мету розв'язання нагальних завдань у трьох сферах діяльності держави.

1. У сфері функціонування господарського комплексу:

• реалізація обов'язкових екологічних вимог природоохоронного зако­нодавства під час ведення господарської діяльності;

• впровадження систем екологічного менеджменту в структури об'єктів управління ДСЕУ;

• створення екологічно безпечних виробництв, технологічних процесів і обладнання;

• додержання вимог екологічної безпеки і запобігання забрудненню довкілля під час розміщення, переробки, транспортування, ліквідації й захоронення відходів виробництва і споживання;

• додержання вимог екологічної безпеки впродовж усього життєвого циклу будь-якої продукції;

• запобігання ввезенню в Україну екологічно небезпечних продукції, відходів, технологій і послуг.

2. У сфері інтеграції України до Європейського союзу:

• сприяння інтеграції економіки країни в Європейський ринок;

• гармонізація системи екологічної сертифікації з міжнародними й національними системами акредитації та сертифікації;

• підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції;

• усунення технічних бар'єрів у міжнародній торгівлі;

• надання екологічному сертифікату й екологічному знаку відповідності статусу документів, які в особі уповноваженого органу державної влади з екологічної сертифікації гарантують додержання вимог природоохоронного законодавства України.

3. У сфері міжнародного співробітництва в галузі охорони навколишнього природного середовища:

• сприяння участі України у формуванні світового механізму охорони навколишнього природного середовища;

• забезпечення виконання Україною міжнародних угод, конвенцій та договорів у природоохоронній галузі;

• виконання міжнародних зобов'язань України у сфері управління якістю навколишнього природного середовища;

• забезпечення контролю за транскордонним переміщенням забруднювальних речовин та перевезенням небезпечних відходів.

В Україні існують об'єктивні засади для формування механізму екологічної сертифікації, яка поєднує можливості як державного, так і ринкового регулювання. Сучасний стан її формування в Україні можна схарактеризувати так.

1. Створено основи законодавчої бази технічного регулювання (закони України «Про стандартизацію», «Про підтвердження відповідності», «Про акредитацію органів з оцінки відповідності»). Чинне законодавство містить початкові засади правового поля щодо відповідальності за право­порушення у сфері сертифікації.

2. Чинне екологічне право, яке складається з земельного, водного, лісового, надрового, фауністичного, заповідного права та права екологічної безпеки тощо, регулює екологічні правовідносини у відповідних галузях і створює необхідне правове поле для впровадження й функціонування системи екологічної сертифікації.

3. Нормативно-методична база охорони довкілля охоплює екологічні стандарти та керівні нормативні документи Міністерства екології та природ­них ресурсів, які встановлюють екологічні норми і забезпечують методо­логію проведення аналітичних вимірювань екологічних характеристик.

4. Існуюча українська державна система сертифікації продукції (УкрСЕПРО) у своїх стандартах уже враховує положення настанов 180/1ЕС 7:1994 «Настанови щодо розробки стандартів, придатних для оцінювання відповідності», IS0/ІЕС 28:1982 «Загальні правила типової системи сер­тифікації продукції третьою стороною», І80/1ЕС 60:1994 «Кодекс 180/ІЕС загальноприйнятої практики оцінювання відповідності» тощо. Організаційна структура, правила, процедури УкрСЕПРО, з урахуванням її недоліків, можуть бути прийняті за прототип для розробки системи екологічної сертифікації.

5. ISO Guide 64:1997 «Настанова щодо введення екологічних вимог у стандарти на продукцію», закон України «Про захист прав споживачів» та де­крет Кабінету Міністрів України «Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення» є почат­ковою базою для впровадження обов'язкових вимог, яким має відповіда­ти продукція згідно з європейськими директивами, щоб забезпечити охо­рону здоров'я, навколишнього середовища, гарантувати безпеку та за­хист прав споживачів.

6. Прийнято як національні кілька основоположних стандартів серії IS0 14000 «Системи екологічного управління», що являють собою нормативно-методичну базу для розвитку екологічного менеджменту та аудиту. Ефективність механізму екологічної сертифікації як гаранта якості й безпеки продукції та діяльності об'єктів управління ДСЕУ, які отримують відповідні сертифікати, забезпечується за умови, що системна методологія побудови цього механізму має своїми обов'язковими засадами відомі «сер­тифікаційні» принципи:

• незалежність (виключається вплив будь-яких юридичних чи фізичних осіб на результати сертифікації);

• об'єктивність (виключається надання переваг будь-яким юридичним чи фізичним особам);

• компетентність (учасники системи екологічної сертифікації мають необхідну кваліфікацію, засоби і повноваження для виконання по­кладених на них завдань);

• відкритість (відсутні обмеження на доступ юридичних і фізичних осіб до участі в роботі системи екологічної сертифікації та до інформації про її діяльність);

• закритість (дотримання конфіденційності інформації, яка становить комерційну таємницю);

• відсутність комерційних інтересів (відмова від одержання прибутку в процесі роботи).

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-26; Просмотров: 442; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.017 сек.