Структура екологічних витрат суспільства

Група витрат і втрат	Зміст екологічних витрат і втрат
	Безпосередні витрати на охорону природи, очистку повітряного й водного басейнів, земель та інших компонентів природного життєвого довкілля
	Витрати на своєчасне відтворення якості порушеного деструктивними змінами природ­ного життєвого довкілля
	Збитки, пов'язані з незворотними негативними змінами у природному довкіллі, кількості та якості природних ресурсів
	Збитки, пов'язані з необхідністю резервування для природо­охо­ронних цілей об'єктів природи, які могли б експлу­атуватися і приносити реальний економічний ефект
	Додат­кові витрати у зв'язку з освоєнням природних ресурсів у щораз гірших умовах і ресурсів, віддалених від центрів безпосереднього споживання
	Підвищені витрати на перероблення вторинних і низькоякісних сировинних ресурсів (відходів) у товарну продукцію з метою економії кондиційної сировини
	Витрати на розширене відтворення відновних природних ресурсів, а також на пошук і створення замінників використаних невіднов­них ресурсів
	Загальні витрати на фундаментальні й прикладні науково-дослідні та проектно-конструкторські роботи в галузі охорони природного життєвого довкілля та раціональ­но­го використання природних ре­сур­сів, формальної й нефор­маль­ної екологічної освіти і виховання

використання природних ресурсів і підтримують на належному рівні якість життєвого середовища в межах території їх впливу. Така оцінка дає можливість за допомогою економічних і правових інструментів впливати на підвищення екологічності технології фірм-забруднювачів середовища, реконструювати або, навіть закривати такі фірми.

По-друге, треба оцінювати виконання необхідних спеціаль­них заходів, спрямованих на охорону довкілля, раціональне вико­ристання та відтворення природних ресурсів. Маємо на увазі додаткові заходи фірми, які безпосередньо не пов'язані з техно­логічним процесом, збільшують виробничі витрати, знижують прибутки, але необхідні з погляду забезпечення якісного стану довкілля.

Оцінку за цими двома параметрами потрібно давати окремо:

– фірмам, які безпосередньо використовують і відтворюють природні ресурси (природоексплуатаційні галузі);

– фірмам, які за профілем своєї діяльності безпосередньо не пов'язані з використанням і відтворенням природних ресурсів, але опосередковано впливають на якість довкілля і стан використання природних ресурсів.

Коротко ці підходи можна сформулювати так:

- оцінка екологічності виробничого процесу на кожній окремо взятій фірмі;

- оцінка виконання фірмою додаткових спеціальних захо­дів екологічного характеру.

Іншими словами, екологічність виробництва і виробництво спеціальних екологічних заходів мусять бути двома взаємо­до­повнювальними параметрами, які сприяють комплексній об'єк­тивній еколого-економічній оцінці діяльності тієї, чи іншої фірми, або того, чи іншого виробничого територіального комплексу з погляду їхнього внесення в забезпечення цілей сталого розвитку.

Ці два параметри збережуть своє практичне значення до того часу, доки екологічність виробництва не досягне такого рівня, за якого відпаде необхідність проведення спеціальних додаткових заходів екологічного характеру, тобто тих заходів, які в рамках традиційної економічної системи кваліфікуються сто­год­ні як зовнішні фактори, що знижують ефективність вироб­ництва.

На даний час потрібно поки що йти двома магістральними шляхами вирішення проблеми охорони довкілля та сталого розвитку.

Перший — приведення технології виробництва у відпо­від­ність з екологічними імперативами, екологічна орієнтація вироб­ничої діяльності, органічне вплетення екологічних факторів у тканину відповідних технологій.

Другий — спеціальна цілеспрямована природоохоронна діяльність, як специфічний вид виробничо-господарської діял­ності людини.

Часто ці шляхи переплітаються між собою. Особливо у природоексплуатаційних галузях — сільському, лісовому, вод­ному господарствах та інших сферах виробничої діяльності, пов'язаної з використанням і відтворенням природних ресурсів. Повне поєднання цих двох шляхів у майбутньому стане якісно новим етапом у розвитку людської цивілізації і досягненні цілей сталого розвитку. До цього потрібно всіляко прагнути. Проте таке поєднання шляхів вирішення еколого-економічних проблем сталого розвитку — справа досить віддаленого майбутнього. Тому сьогодні потрібно розглядати, розвивати і вдосконалювати паралельно обидва напрями.

Виділення цих двох магістральних шляхів має певне мето­до­логічне значення. Наприклад, другий шлях (спеціальна приро­до­охоронна діяльність), наглядніше порівняно з першим (інтер­налізація екологічних факторів у технологію) підтверджує закон зростання екологічних витрат суспільства і необхідність його використання для забезпечення цілей охорони довкілля і сталого розвитку.

Дата добавления: 2015-05-26