Класифікації та групування в економічній статистиці

Статистичні показники повинні бути систематизовані на основі логічного упорядкування. Їх необхідно чітко розмежовувати та встановлювати взаємозв”язки між елементами масових суспільно-економічних явищ.

Це можна здійснити завдяки класифікації. Вона дозволяє віднести одиниці спостереження до певних класів (груп).

Класифікації визначають як систематизований поділ об”єктів на певні групи, класи, розряди за принципом подібності чи розбіжності або ж за ієрархічним принципом розподілу, встановлених на підставі певних критеріїв (ознак).

Класифікації поділяють статистичні одиниці спостереження на більш-менш однорідні категорії за певними ознаками. Ці ознаки, як правило, атрибутивні: вид економічної діяльності, вид товарів, професія і т. ін. Формування однорідних сукупностей (а тільки для таких сукупностей статистичні показники об”єктивно характеризують явище, що вивчають) за атрибутивною ознакою потребує попереднього погодження щодо елементів, які будуть віднесені до того чи іншого класу (групи), щоб будь-хто міг однозначно цю роботу виконати чи зрозуміти результати групування. Саме для цього і розробляють класифікацію про віднесення одиниць спостереження до певних класів.

На відміну від групувань, класифікації передбачають більш повний, розширений поділ сукупності об”єктів, складання переліку, що розглядається як статистичний стандарт і, як правило, затверджується центральним статистичним відомством.

Виконання державної програми переходу на міжнародну систему обліку і статистики (1993 рік) забезпечило умови для розробки, впровадження та використання в Україні статистичних класифікацій, що гармонізовані (узгоджені методологічно та за кодами) з відповідними міжнародними та європейськими класифікаціями.

Створенню та розвитку класифікацій передували політичні події, процеси інтеграції країн у світову економіку, розвиток міждержавних зв”язків у соціально-економічній сфері.

У теорії класифікацій виділяють три рівні, на яких створюються класифікації та класифікатори:

1) міжнародний;

2) багатонаціональний;

3) національний.

У системі національних класифікацій виділяють:

1) класифікації (системи символічних кодів);

2) класифікатори (систематизований перелік об”єктів – галузей, підприємств, видів діяльності і т. ін., кожному з яких присвоюється код – сукупність знаків чи символів);

3) номенклатури (стандартний перелік об”єктів чи груп) як синонім слову “класифікація”.

У переліку класифікацій та класифікаторів, які розроблені в Україні, центральними є такі:

1) класифікація видів економічної діяльності КВЕД;

2) державний класифікатор продукції та послуг ДКПП;

3) Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності УКТ ЗЕД.

Статистичні класифікації Євросоюзу та України побудовані методологічно на класифікаціях ООН.

Оскільки КВЕД створено з певним додержанням методології NACE (Rev.1) без будь-яких змін у її структурі, то вона не потребує від національних статистичних органів для міжнародних організацій перехідних ключів для отримання інформації на рівні секцій, підсекцій, розділів та класів NACE (Rev.1).

Розробники КВЕД не використали жодного з резервних кодів NACE (Rev.1), а показали специфіку економіки країни на рівні підкласу – додаткового розряду.

Структура КВЕД ієрархічна, п”ятирівнева. Взагалі розрізняють два основні та один додатковий методи класифікації:

1) ієрархічний;

2) фасетний;.

3) змішаний.

Ієрархічний передбачає розподіл сукупності на підмножини за встановленим правилом підпорядкування між класифікаційними ознаками. Він доцільний і ефективний при наявності значної кількості ознак класифікації.

Фасетний – це розподіл сукупності на підмножини за однією чи декількома незалежними ознаками. Оскільки всі об”єкти характеризуються спільним набором ознак (фасет), то початкова сукупність може ділитися багаторазово і незалежно.

Класифікація інформації супроводжується процесом кодування – присвоєння умовного призначення (цифрового, умовно-цифрового) кожному класифікаційному елементу. До найпоширеніших систем кодування належать:

1) порядкова (послідовна реєстрація лише за однією ознакою(без пропусків номерів));

2) серійно-порядкова (групі ознак вищого рівня відводиться серія номерів, а в межах серії – кодування за порядковою системою;

3) позиційна (виділяється кожна ознака і їй в залежності від вагомості відводиться певна кількість розрядів, які заповнюються за порядковою системою кодування);

4) комбінована (кожна ознака кодується згідно з будь-якою вибраною системою).

У КВЕД для ідентифікації конкретного виду діяльності використовують п”ятизначний цифровий код ХХ.ХХ.Х. Перші чотири знаки збігаються з європейською класифікацією NACE (Rev.1). П”ятий відображає особливості спеціалізації національної економіки.

ДКПП має 9-значний цифровий код ХХ.ХХ.ХХ.ХХ.Х. Перші чотири знаки узгоджуються з КВЕД, шість знаків – з європейською класифікацією видів продукції та послуг (СРА), а окремі групи – з більш детальним класифікатором видів промислової продукції (PRODKOM).

В УКТ ЗЕД товарна класифікаційна схема базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів, що перебувають в обігу в міжнародній торгівлі. У ній товари систематизовано в 21 розділ, 97 товарних груп, товарні позиції, під позиції, категорії, під категорії. У вантажній митній декларації товар кодується 10-значним цифровим кодом відповідно до УКТ ЗЕД. Його перші дві цифри – вказують на товарну групу товару; перші чотири цифри – на товарну позицію товару; перші шість – на код товару згідно з Гармонізованою системою; всі десять – на товарну під категорію товару.

Для зручності сприйняття статистичної інформації створюються спеціальні формалізовані засоби опису інформації – класифікатори.

Їх призначення – забезпечення інформаційної, термінологічної та ідентифікаційної єдності показників на рівнях мікро- та макроекономіки.

За рівнем розробки та використання вони поділяються на:

1) міжнародні;

2) загальнодержавні;

3) галузеві;

4) локальні.

На базі нових державних класифікаторів побудовані деякі національні класифікації. Це КПЗЕД, КВНТД. Деякі з класифікаторів є суто національними і не можуть базуватися на міжнародних стандартах. Це класифікатор об”єктів адміністративно-територіального устрою України, класифікація основних фондів.

Зміст класифікатора доповнюють і конкретизують номенклатури. Іноді це поняття застосовується як синонім визначення слову “класифікація”. Так номенклатура промислової продукції побудована за тими ж вимогами, що й класифікація. Її аналогом на світовому рівні є класифікація продукції за видами діяльності (СРА), а на європейському рівні – класифікатор видів промислової продукції Євросоюзу (PRODKOM).

Поділ одиниць спостереження згідно з класифікаціями є головним і відноситься до стандартів. Але це не єдині групування, що використовуються в соціально-економічній статистиці. Існує велика кількість групувань конкретного призначення. При цьому головну увагу необхідно приділити науковому обґрунтуванню групувальної ознаки, на основі якої здійснюється розподіл сукупності на групи. Найчастіше використовують групування статистичних показників за такими ознаками:

1) форма власності;

2) види економічної діяльності;

3) економічне призначення продукції;

4) організаційно-правова форма господарювання;

5) фінансові результати за галузями економіки;

6) кількість зайнятого населення за галузями, видами діяльності, місцем проживання і т. ін.

Такі групування називаються спусковими, бо в них можна кожну групу розглядати окремо, незалежно від іншої.

Є ще групування, що мають ієрархічну структуру.

Групування, як правило, не затверджується центральним статистичним органом, як це роблять із класифікаціями.

Групування передбачає менш детальний розподіл сукупності на групи.

У результаті побудови та аналізу групувань отримують інформацію, необхідну для складання та аналізу національних рахунків.

Дата добавления: 2015-05-26