Показники структури доходів і витрат населення

Рівень споживання населення визначається грошовими доходами. Вони складаються з:

- оплати праці (приблизно 50% у структурі грошових доходів);

- пенсій;

- стипендій;

- доходів від власності;

- надходжень від реалізації сільськогосподарської продукції і т. ін.

Доходи окремих фізичних осіб значно різняться. Основний дохід громадян – заробітна плата. Номінальна заробітна плата – це сума грошей, що нараховані за виконану роботу протягом певного періоду.

Сукупні доходи населення – це сума одержаних за виконану роботу на підприємствах та в організаціях усіх форм власності разом з доходами фермерських та домашніх господарств:

- грошових доходів;

- натуральних виплат;

- надходжень у грошовій оцінці.

У статистиці розраховують такі показники доходів:

- первинний дохід – дохід від прямої участі у виробництві працюючих членів домогосподарства;

- наявний факторний дохід – дохід з урахуванням сплат податків та надходжень із бюджету у вигляді субсидій і пільгових послуг;

- сукупний дохід – сума всіх доходів, одержаних членами домогосподарства.

Рівень доходів залежить від його грошового вираження та рівня цін, які визначають купівельну спроможність населення. У результаті знецінення грошей знижується купівельна спроможність населення. Індекс купівельної спроможності – величина, обернена індексу інфляції.

За темпами розвитку інфляція поділяється на:

- повзучу (темпи зростання від 10 до 20% на рік);

- галопуючу (від 20 до 300% на рік);

- гіперінфляцію (понад 1000% на рік),

Доходи населення характеризує і такий показник як індекс реальних доходів.

де - індекс номінальних доходів;

- індекс купівельної спроможності.

Населення витрачає гроші на:

- купівлю товарів;

- оплату послуг;

- обов”язкові платежі;

- добровільні внески в суспільні фонди;

- заощадження;

- придбання цінних паперів та іноземної валюти.

Нагромадження населення складається із:

- приросту наявних грошей;

- вкладів в установи банку;

- приросту поголів”я худоби та птиці;

- приросту продуктів особистого підсобного господарства.

Заощадження населення – це різниця між доходами і поточними витратами. Має натуральну та грошову форми.

Натуральні (нефінансові) заощадження складаються з:

- приросту вартості землі;

- основного капіталу;

- матеріальних запасів.

Грошові (фінансові) заощадження складаються з:

- приросту грошей у населення;

- приросту вкладень у цінні папери;

- приросту вкладень у фінансові організації.

У структурі витрат населення найбільшу частку займають витрати, пов”язані з придбанням товарів та послуг (приблизно 80%).

За соціальними групами населення структура споживання має суттєві відмінності.

Населення з рівнем доходу нижче прожиткового мінімуму практично всі доходи витрачає на продукти харчування. З ростом доходів абсолютні витрати на продукти харчування збільшуються, але у відносному вираженні ці показники починають зменшуватися. Починає збільшуватися частка споживання послуг. Ця закономірність називається законом Енгеля.

Розвиток ринкових відносин веде до розподілу населення за рівнем доходів і витрат. Для характеристики розбіжностей у споживанні товарів і послуг зіставляються коефіцієнти доходів крайніх груп населення. Розрізняють такі коефіцієнти диференціації доходів:

- децільні (10%);

- квантильні (20%);

- квартальні (25%).

При дослідженні децільних коефіцієнтів доходів зіставляється дохід 10% населення з найнижчими доходами та 10% населення, яке має найвищі доходи.

Дата добавления: 2015-05-26