Примітка. Як було зазначено в підрозділі 11.2, базовим варіантом може бути обрано: а) кращий із вітчизняних або зарубіжних зразків; б) існуючий наразі у даному

Як було зазначено в підрозділі 11.2, базовим варіантом може бути обрано: а) кращий із вітчизняних або зарубіжних зразків; б) існуючий наразі у даному виробництві зразок; в) кращий із розглянутих альтернативних варіантів; значення умовного «нормативу».

Якщо Е_пор.е > 0 (Е₂ > Е₁), перевагу отримує порівнюваний варіант, якщо Е_пор.е < 0 (Е₂ < Е₁), кращим треба визнати базовий варіант.

При постійному результаті

Е_пор.з = З ₂– З ₁(при Е = const), (10.10)

де З 2і З 1– значення витрат на реалізацію відповідно порівнюваного (з індексом 2) і базового (з індексом 1) варіантів.

Якщо Е_пор.з < 0 (З ₂< З ₁), перевагу отримує порівнюваний варіант, якщо Е_пор.з > 0 (З ₂> З ₁), кращим може вважатися базовий варіант.

У найпростішому випадку (незмінний характер поточних витрат і однаковий період реалізації заходу) формула 11.26 може бути записана в такому вигляді:

.(10.11)

Для укрупнених розрахунків формула 10.11 може використовуватися у тих випадках, якщо в розглянутих варіантах дещо відрізняються технічні параметри (наприклад, продуктивність або термін служби устаткування). У цьому випадку витратні показники в одному з варіантів (звичайно базовому) зводяться в порівняльний вигляд за допомогою коригувальних ­коефіцієнтів:

, (10.12)

де К_пр – коригувальний коефіцієнт, що враховує розходження показників продуктивності устаткування.

, (10.13)

де А ₂і А ₁– показники продуктивності відповідно порівнюваного і базового устаткування; К_пр – коригувальний коефіцієнт, що враховує розходження термінів служби устаткування.

, (10.14)

де Т ₂і Т ₁– показники терміну служби відповідно порівнюваного і базового устаткування.

Показники економічної ефективності є найважливішими інструментами реалізації економічної політики на рівні підприємств, регіонів, національної економіки. На рівні підприємств вони є ключовим засобом обґрунтування управлінських рішень з організації ­інвестиційної діяльності, оптимізації витрати ресурсів, удосконалення цінової політики. На рівні ­регіонів і національної економіки показники економічної ефективності покликані бути основою обґрунтування інвестиційної політики, управління системою кредитування, удосконалення оподатковування.

ВИСНОВКИ

Теорія ефективності чітко розмежовує поняття ефекту й ефективності, розуміючи під першим результат заходу, а під другим – співвідношення ефекту і витрат, що його викликали. Показники ефективності розраховуються не заради самих показників, а для обґрунтування управлінських рішень. Тому для правильного вибору методів розрахунку ефективності необхідно перш за все проаналізувати особливості прийнятого рішення. Серед найбільш суттєвих моментів, що повинні враховуватися при зазначеному виборі, варто виділити: характер цільової настанови прийнятих рішень; базу порівняння отриманих оцінок економічної ефективності; необхідний ступінь деталізації розрахунків; місце розглянутого господарського заходу в життєвому циклі продукту; місце розглянутих ефектів і витрат стосовно сфери інтересів економічних суб'єктів, що беруть участь у реалізації заходу.

Показники економічної ефективності умовно можна диференціювати на дві групи: конкретні та узагальнюючі. В економічній теорії також виділяють дві групи узагальнюючих показників: абсолютні і порівняльні.

ЛІТЕРАТУРА

1. Економічна енциклопедія: У 3 т./Відп. ред. С.В. Мочерний та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – Т. 1. – 864 с.

2. Економіка підприємства: Підручник/За заг. ред. С.Ф. Покропивного. – КНЕУ, 2000. – 528 с.

3. Кондратьев Н.Д. Проблемы экономической динамики. – М.: Экономика, 1989. – 526 с.

4. Лазуткин Е.С., Лазуткина Е.Е. Цена времени. – М.: Московский рабочий, 1983. – 191 с.

5. Литвиненко А.С., Шапочка Н.К., Скоков С.А. Использование малогабаритных автогазонаполнительных станций в решении экологических проблем крупных городов//Методы решения экологических проблем. – Сумы: Университетская книга, 2001. – С. 354-362.

6. Почему «Аэрофлот покупает «Боинги»//Аргументы и факты. Украина. – 1996, № 40 (62). – С. 11.

7. Фактор времени в плановой экономике (инвестиционный аспект)/Под ред. В.П. Красовского. – М.: Экономика, 1978. – 247 с.

8. Хейне П. Экономический образ мышления. – М.: Изд-во «Новости», 1991. – 704 с.

9. Экономика социалистической промышленности/Под ред. Г.А. Егизаряна, А.Г. Омаровского. – М.: Изд-во МГУ, 1983. – 368 с.

10. Экономика предприятия: Учебник для вузов/Под ред. проф. П.Г. Грузинова. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1999. – 535 с.

11. Экономика предприятия: Учебник для вузов/Под ред. проф. В.Я. Горфинкеля, проф. В.А. Швандара. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. – 742 с.

12. Экономическая энциклопедия/Гл. ред. Л.И. Абалкин. – М.: ОАО «Изд-во «Экономика», 1999. – 1055 с.

Дата добавления: 2015-05-26