Суть економічної ефективності виробництва картоплі та показники її вимірювання

Ефективність виробництва як економічна категорія відображає дію об’єктивних економічних законів, яка виявляється в результаті виробництва. Ефективність виробництва показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних їх вкладень.

Ефективність – це результат тих чи інших заходів, здійснюваних у сільськогосподарському виробництві. Він характеризується збільшенім урожайності сільськогосподарських культур.

Як економічна категорія, ефективність виробництва нерозривно зв’язана з необхідністю дедалі повнішого задоволення матеріальних і культурних потреб населення.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання максимальної кількості продукції з одного гектара земельної площі, при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції.

Підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва сприяє зростанню доходів господарств, що є основою розширення і вдосконалення виробництва, підвищення оплати праці і вдосконалення виробництва.

Підвищення ефективності сільського господарства є вирішальною передумовою прискореного розвитку агропромислового комплексу і дальшого зростання результативності економіки країни.

Економічну ефективність виробництва оцінюють за допомогою критерію, який зумовлюється дією економічних законів і характеризує ефективність з якісного боку. В науковому розумінні критерій – це властивість і якість ефективності, що відображає найістотнішу її суть і є основним принципом оцінки.

Економічна ефективність показує кінцевий корисний результат від застосування всіх виробничих ресурсів й визначається порівнянням одержаних результатів і витрат виробничих ресурсів.

Ефективність виробництва є узагальнюючою економічною категорією, якісна ознака якої відображується у високій результативності використання засобів виробництва і праці. Будь-які заходи, спрямовані на підвищення ефективності виробництва, необхідно оцінювати не тільки з економічних позицій, а з урахуванням соціального результату (поліпшення умов праці, соціально-культурного обслуговування на селі, підвищення оплати праці тощо).

Отже економічна ефективність сільського господарства проявляється у збільшенні виробництва продукції і сировини в необхідному асортименті та належної якості на одну особу.

Основними показниками, що характеризують рівень та економічну ефективність виробництва картоплі є:

вартість валової продукції на 1га сільськогосподарських угідь, на одного середньорічного працівника чи на 1люд-год, на 1 грн. основних виробничих фондів та на 1 грн. виробничих витрат;

обсяг валового, чистого доходу та прибутку на 1га сільськогосподарських угідь, на одного середньорічного працівника чи на, 1люд-год, на 1грн. основних виробничих фондів та на 1грн. витрат виробництва;

врожайність, продуктивність праці, собівартість, чистий доход та прибуток з розрахунку на 1га посіву, рівень рентабельності.

Наведені показники характеризують ефективність використання виробничих ресурсів, окупність витрат виробництва та його рентабельність.

Собівартість – це грошовий вираз поточних витрат підприємства на виробництво та реалізацію одиниці продукції. Її обчислюють як відношення витрат підприємства до обсягу виробленої продукції.

Рівень рентабельності відображує ефективність виробничих витрат у підприємстві. Рентабельність визначають відношенням рівня собівартості до фактичних цін реалізації продукції рослинництва і тваринництва.

Важливими показниками економічної ефективності вирощування картоплі є її собівартість та рентабельність виробництва. Протягом останніх років у зв'язку із збільшенням матеріальних витрат, амортизаційних відрахувань та відрахувань на державне соціальне страхування собівартість зростає. Аналіз структури собівартості свідчить, що витрати на оплату праці дещо зменшуються, а на насіння, мінеральні добрива, засоби захисту рослин, паливо і мастильні матеріали, на поточний ремонт та технічне обслуговування постійно зростають. Отже, собівартість вирощування цієї культури має значні зональні відмінності. Найнижча собівартість 1ц. бульби на Поліссі, дещо вища – в зоні Карпат і значно вища в Степу.

Ефективність вирощування культури значною мірою визначається цінами реалізації. На картоплю, як і на плодоовочеву продукцію, що реалізується, встановлюють закупівельні та договірні ціни. Останні застосовують на продукцію, яка поставляється за договорами підприємствам і організаціям. При цьому для регулювання роздрібних цін місцевим органам надано право встановлювати в необхідних випадках граничні роздрібні ціни на дану продукцію. Таким чином забезпечується поєднання державного ціноутворення з розширенням прав місцевих органів і підприємств, широким використанням договірних і самостійно встановлених цін. Закупівельні ціни на продовольчу картоплю, яка продається державі сільськогосподарськими підприємствами, організаціями і населенням, диференційовані по зонах Україна та строках реалізації. Найдороще в 2003 році картопля коштувала на 22 березня – 2.03 гривні за кілограм.

Структура реалізації картоплі у 2000 році порівняно із середніми показниками за 1986 – 1990рр. зазнала значних змін. Якщо в 1986-1990рр. держава закуповувала майже 61% товарної картоплі, а на ринку реалізувалося її лише 10.6%, то в 2000 році частка картоплі, реалізованої заготівельним організаціям зменшилась до 5%.

Характерним для 2000 року порівняно із серединою 90-х років стало скорочення процента картоплі, реалізованої за бартерними угодами. Так, якщо в 1997 – 1998 роках частка реалізації картоплі за такими угодами становила у середньому 25.5%, то в 2000 році – лише 15%.

Ефективність вирощування картоплі для продовольчих цілей характеризують такі показники: урожайність, затрати праці на 1 ц, собівартість 1 ц картоплі та рівень рентабельності. За цими ж показниками розраховують й ефективність насінної картоплі з урахуванням сортів, а картоплі для переробки — виходу крохмалю. Картопля, що продається спиртовим чи крохмале-патоковим заводам, при вмісті крохмалю понад базисний рівень оплачується з надбавкою до закупівельної ціни на картоплю для переробки; при вмісті крохмалю, нижчому від базисної норми, робиться знижка в тому ж розмірі.

Ефективність вирощування насінної картоплі в підприємствах України висока. Грошові сортові надбавки, встановлені на продовольчі та насінні сорти, забезпечують високий рівень рентабельності її виробництва. В Україні вирощується близько 100 сортів картоплі, з яких три (Гатчинський, Невський, Темп) займають 71 % посівних площ громадського сектора. У Чернігівському районі Чернігівської області врожайність сортів Гатчинський та Невський у 1986— І994 рр. становила в середньому 287—320 ц/га.

Отже, знаючи показники ефективності виробництва картоплі ми можемо розрахувати їх та порівняти з середніми по даному регіону. Ті показники, що є не досить ефективними можна змінити при подальшій розробці та впровадженні шляхів усунення недоліків у виробництві та реалізації цієї культури.

3 Проблеми насінництва картоплі в ринкових умовах

Картоплю в більшості країн світу вважають четвертою культурою після пшениці, рису і кукурудзи. В Україні картоплю називають другим хлібом, а слов'яни без перебіль­шення відносять її до культури "номер два".

В Україні картоплярство має яскраво виражений екстенсивний характер, при обсяги виробництва досягаються в основному за рахунок розширення площ, а не завдяки підвищенню врожайності

Метою досліджень передбачалося вивчення формування ринку насіннєвої карто­плі на основі аналізу стану первинного і внутрішньогоспосподарського насінництві культури. При проведенні аналізу нами доведено, що в сільськогосподарських під­приємствах виробництво картоплі з 45% в 1991 році скоротилося до 2% у 2005 ро-1 ці. За цей період питома вага в особистих господарствах населення в загальному! обсязі виробництва картоплі зросла до 98%. Вирощування цієї культури у фермерських господарствах становить 1,1% від загального обсягу її виробництва в країні. і

Підвищення ефективності вирощування картоплі в сучасних умовах у господарствах усіх категорій можливе лише на основі підвищення врожайності з 12 т/га до! 20-25 т/га

З метою розвязанння цієї проблеми в картоплярстві в більшості регіонів і підприємств необхідне поліпшення насінництва й технологій виробництва картоплі, та перш за все відродження первинного й елітного насінництва на регіональному рівні. В ряді областей кількість елітно-насінницьких господарств різко скоротилася, а також змен­шилося виробництво елітних сортів. По багатьох сортах, особливо іноземної селекції, практично відсутнє оздоровлення насіннєвого матеріалу методом пробіруваної культу­ри, нерідко базисний вихідний матеріал, зокрема меристемні мікророслини, мікро- і міні-бульби дуже уражені такими інфекційними хворобами, як скручування листків (збудник вірус І), зморшкуватою і смужкуватою мозаїками (вірус У), мозаїчним закру­чуванням листків (вірус М). Особливо велику небезпеку спричиняє зараження вихідно­го матеріалу багатьох сортів віроїдами веретеноподібності бульб картоплі. Через таку ситуацію в ряді регіонів різко загострилася проблема якості елітної картоплі по окре­мих вітчизняних сортах. Виникає серйозна загроза низької конкурентоспроможності вітчизняних сортів перед сортами зарубіжної селекції.

Для виходу з даної ситуації доцільно по більшості сортів забезпечити створення нового фонду оздоровленого вихідного матеріалу на основі відбору кращих чистих ліній, звільнених, насамперед, від віроїдів веретеноподібності бульб, як для найнебезпечнішої для первинного насінництва патогенності. Крім того, необхідний скринінг усіх існуючих колекцій в установах і елітгоспах оздоровлених сортозразків, ре­тельного їх тестування на рівні меристемних рослин, мікро- і міні-бульб, а також тепличного й польового клонового матеріалу із застосуванням сучасних високочут­ливих лабораторних методів діагностики фітопатогенності.

Як показали попередні методи випробування (кафедра селекції і фітомедицини Державного агроекологічного університету), для тестування зараженого матеріалу віроїда при відборі чистих меристемних ліній надійніші результати забезпечує засто­сування нового універсального високочутливого методу ПЦР — аналізу. З цього приводу актуальним є оснащення біотехнологічних і контрольно-сертифікаційних лабораторій сучасними і надійними діагностичними системами й обладнанням для тестування зараження первинного матеріалу цим віроїдом.

Багато проблем нагромадилося в організації насінництва картоплі в сільськогоспо­дарських підприємствах суспільного сектора. Останніми роками помітно знизився попит на елітну картоплю з боку насінницьких господарств через відсутність в них коштів на купівлю еліти. Це призводить до того, що значну частину виробленої еліти використову­ють не за призначенням, тому питома вага вищих репродукцій в насіннєвому фонді ско­рочується, що призводить до збільшення частки масових репродукцій, які через низькі насіннєві кондиції не забезпечують одержання навіть середнього рівня врожайності.

Результати спостережень свідчать, що в особистих господарствах населення в більшості регіонів поки що майже не спостерігається підвищений попит на високоякісний елітний матеріал і сортову насіннєву картоплю вищих репродукцій.

Наші прогнози в галузі насінництва картоплі показують, що в найближчі 10—15 років збережеться така ситуація, коли забезпечення населення картоплею на 80—90% здійснюватиметься за рахунок власного місцевого виробництва переважно в особистих господарствах сільського населення. Значна частина потреби в картоплі покриватиметься також за рахунок вирощування її на присадибних, садово-городніх і дачних ділянках.

Тому ми вважаємо, що нині в більшості регіонів України необхідно підійти до розв'язання проблеми сервісного забезпечення особистих селянських господарств, заінтересованих у вирощуванні кращих сортів, придбанні високоякісного (сертифіко-ваного) насіння, одержанні консультацій із питань картоплярства, пов'язаних із вирощуванням цієї культури в особистих господарствах, на городах і дачах.

У структурі використання картоплі переважає особиста потреба — 53%, на формування насіння під майбутній урожай — 22, годівлю худоби і птиці — 17 і втрати І при зберіганні — 8% (рис).

Дана проблема ще не розв'язана як організаційно, так і в плані наукового забезпечення. У цьому напрямі важливу роль можуть відіграти науково-дослідні установи І при тісній підтримці органів місцевої влади.

Діаграма 1.3.1 Структура використання картоплі

Особиста потреба

Формування насіння під майбутній урожай

Годівля худоби і птиці

Втрати при зберіганні врожаю

Тому нині є проблематичним питання, як побудувати систему насінництва карто­плі, яка могла б функціонувати на принципах ринкових відносин.

На нашу думку, в організаційному плані необхідно побудувати таку систему, яка могла б створювати і швидко розмножувати сорти в єдиному великомасштабному се­лекційно-насінницькому процесі. Тільки в такому разі може запрацювати з повною віддачею селекційно-насінницький блок, починаючи з меристемних мікророслин через великомасштабне виробництво міні-бульб клонового матеріалу до високоякісного су-перелітної та елітної картоплі. А далі доцільно розвивати сервісне постачання високо­якісного насіннєвого матеріалу усім заінтересованим сіль господарським виробникам.

У ринкових умовах передбачено перш за все удосконалювати взаємовідносини установ-оригінаторів, що випускають сертифікаційне елітне сортове насіння картоплі, з ос­новними їх постачальниками, які виробляють насіннєву і товарну картоплю. У цьому ла­нцюгу (системі) важливо, щоб сільськогосподарські державні органи на місцях надали ефективну допомогу в налагодженні нових надійних прямих зв'язків між науково-дослідними установами і насінницькими господарствами та господарствами різних форм власності на основі укладання між ними річних і навіть багаторічних контрактів на по­ставку насіння еліти й вищих репродукцій за попередньо погодженими замовленнями і заявками. При цьому слід брати до уваги нові особливості та організаційні форми виро­бництва й реалізації насіннєвої картоплі в умовах переходу до ринкових відносин.

На сучасному етапі розвитку картоплярства вкрай необхідно, щоб сільськогоспо­дарські органи на місцях надали дієву допомогу елітнасінницьким господарствам і організаціям роздрібної торгівлі високоякісним сертифікованим насінням на рівні еліти і першої репродукції для забезпечення потреб населення в дрібній упаковці.

Нині вже прозоро видно, що поставка насіння для потреб особистих господарств населення є великим ринком, попит якого визначається сотнями тисяч тонн. Причому попит завжди стабільний, а споживач не завжди платоспроможний. І в цьому відно­шенні виграє той, хто зможе швидше і краще пристосуватися до ринку.

Нині підприємства виробляють сотні тисяч високоякісної еліти на рік, оці­нка багатьох споживачів її висока і садильний матеріал користується великим попи­том на внутрішньому ринку, незважаючи на помірно високу ціну. Елітний матеріал, як правило, реалізують у специфічних мішках і його обов'язково супроводжують оформленою етикеткою, де зазначена характеристика сорту й даються необхідні рекомендації щодо вирощування.

Вважаємо, що досвід даного підприємства корисний і заслуговує на широке роз­повсюдження. Його доцільно взяти на озброєння, оскільки найсучасніші форми ор­ганізації виробництва та реалізації насіннєвої картоплі сприятимуть подальшому роз­витку картоплярства. Набутий досвід підказує, що потрібно сміливіше створювати регіональні насінницькі фірми або картоплярські асоціації, які змогли 6 забезпечити необхідні обсяги виробництва, зберігання І реалізації насіннєвої картоплі для потреб району, області та в цілому країни.

Організація насінницьких фірм на регіональному рівні сприятиме також збереженню й підтримці спеціалізованих картоплярських господарств як основних виробників і по­стачальників високоякісної насіннєвої картоплі, в тому числі й для потреб населення.

На нашу думку, настав час серйозно подумати й про створення загальнонаціональної Асоціації або Союзу картоплярів України при повній державній фінансовій підтримці, як це зроблено в ряді країн з добре розвинутим картоплярством, зокрема в Нідерландах, США, Великобританії, Німеччині та ін. Така Асоціація в нас є, але вона функціонує фо­рмально, без фінансової підтримки держави і не в змозі об'єднати всі регіональні картоплярські фірми з таким розрахунком, щоб представляти і відстоювати інтереси прак­тично всіх товаровиробників картоплі в Україні. Одночасно такий Союз у співпраці з Міністерством аграрної політики України міг би проводити єдину технічну й технологічну політику, особливо в умовах ринкових відносин. Союз картоплярів міг би також брати активну участь у розв'язанні багатьох інших важливих проблем картоплярства, включаю­чи організацію фінансової підтримки селекційно-насінницьких програм, що реалізуються за участю ефективно функціонуючих селекційних установ і творчих груп. організаціям роздрібної торгівлі високоякісним сертифікованим насінням на рівні еліти і першої репродукції для забезпечення потреб населення в дрібній упаковці.

Дата добавления: 2015-05-26