Оборона – мета, види, умови переходу до оборони, вимоги до оборони

Оборона -основний вид бойових дій.

Оборона здійснюється з метою:

r відбиття наступу сил противника, які переважають,

r завдання йому максимальних втрат,

r утримання важливих районів (об’єктів) місцевості

r та створення сприятливих умов для переходу в наступ.

Залежно від бойових завдань, наявності сил і засобів, а також характеру місцевості оборона може бути позиційною і маневреною.

Позиційна оборона – основний вид оборони. Вона організується та проводиться з метою відбиття наступу противника стійким утриманням зайнятих смуг, рубежів і позицій, недопущенням його прориву в глибину і завданням максимального ураження. Позиційна оборона застосовується на напрямках, де втрата території, що обороняється, неприпустима.

Маневрена оборона застосовується на тих напрямках, де можливе тимчасове залишення окремих районів території через відсутність достатніх сил для ведення позиційної оборони, а також у тих випадках, коли за умов обстановки доцільно втягнути ударні угруповання противника в підготовлені вогневі зони (райони), виграти час і, завдавши противнику ураження на декількох оборонних рубежах, знизити його наступальні можливості або примусити його відмовитися від подальшого наступу.

Оборона може застосовуватися навмисно, коли більш активні й рішучі дії неможли­ві або недоцільні, зокрема на другорядних і важкодоступних на­прямках, на морському узбережжі та островах, або вимушено - внаслідок несприятливої обстановки, що склалася.

Оборона може підготовлятися завчасно до початку бойових дій або організовуватися під час бою.

Залежно від бойового завдання та умов обстановки перехід підрозділів до оборони може здійснюватися в умовах безпосереднього зіткнення з противником або відсутності зіткнення з ним.

Перехід підрозділів до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником частіше за все здійснюється:

ü під час відбиття контратак сил противника, які переважають за силою, в ході наступу;

ü для закріплення й утримання захоплених рубежів;

ü для прикриття флангу на загрозливому напрямку;

ü внаслідок невдалого результату зустрічного бою

У цих умовах перехід до оборони здійснюється, як правило, під безперервним вогнем противника. Підрозділам доводиться не тільки закріплюватися на непідготовленому в інженерному відношенні рубежі, але й оволодівати вигідним рубежем, а також відбивати контратаки противника.

В окремих випадках при переході до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником обстановка може ускладнюватися ще й тим, що взвод буде мати один або обидва фланги відкритими, некомплект в особовому складі, велика витрата боєприпасів та інших матеріальних засобів. Заняття оборони в цих умовах ускладнює проведення робіт на передньому краї з організації системи вогню, інженерному обладнанні позицій.

Відсутність безпосереднього зіткнення з противником створює найсприятливіші умови для підготовки підрозділів до оборони. У таких умовах підрозділи частіше за все будуть переходити до оборони:

ü для прикриття державного кордону;

ü під час дій у другому ешелоні або резерві;

ü під час переходу до оборони під прикриттям підрозділів, що обороняються у смузі забезпечення;

ü на тих напрямках, де потрібно забезпечити висування й розгортання головних сил;

ü там, де наступ з низки причин не передбачається, але можливі наступальні дії противника;

ü під час оборони морського узбережжя, де очікується висадження морського десанту.

Перехід до оборони в умовах відсутності зіткнення з противником створює найбільш сприятливі умови для організації і підготовки оборони. Командири підрозділів будуть мати, як правило, більше часу для організації оборони, кращі умови для вивчення місцевості, вибору найбільш вигідних оборонних рубежів (позицій), побудови бойового порядку, організації системи вогню й загороджень, підготовки маневру силами і засобами, а також для широкого використання інженерної техніки не тільки в глибині, але й на передньому краї оборони. Крім того, підрозділи можуть успішно здійснювати маскування.

Однак, і в цих умовах необхідно постійно враховувати, що противник може застосувати зброю масового ураження, піддати опорні пункти ударам авіації, вогню артилерії, висадити в глибині оборони тактичні повітряні десанти, диверсійно-розвідувальні групи. Все це вимагає організації безупинного спостереження, безпосередньої охорони і маскування займаних позицій, підтримки особового складу в постійній готовності до бою.

Оборона повинна бути:

ü стійкою й активною, здатною протистояти ударам усіх видів зброї, атаці переважаючих груп танків і піхоти противника, вести активну боротьбу з його повітряними десантами, аеромобільними та диверсійно-розвідувальними групами.

Вона повинна бути:

ü протитанковою,

ü протиповітряною і протидесантною,

ü глибокоешелонованою,

ü і готовою до трива­лого ведення бою в умовах застосування противником зброї масового ураження, високоточної зброї та засобів радіоелектронної боротьби.

14. Місце, завдання та засоби посилення механізованого взводу в обороні (показати схемою).

Механізований взвод, уміло використовуючи свою зброю, місцевість та її інженерне обладнання, а також загородження, здатний завдати противнику, який наступає, великих втрат і утримувати позиції, що займає.

Він обороняється, як правило, в складі роти.

r може бути в резерві батальйону,

Призначатися:

r в бойову охорону,

r бойовий розвідувальний дозор і вогневу засідку.

r частиною сил або в повному складі входити до бронегрупи батальйону (роти).

Крім цього, при виході з бою (оточення) він може призначатися до складу підрозділів прикриття (в заслоні).

Механізований взвод, крім того, може придаватися танковій роті для її посилення.

У кожному конкретному випадку місце взводу і його роль будуть визначатися бойовим завданням, поставленим старшим командиром.

Бойове завдання − це завдання, поставлене вищим командиром підрозділу для досягнення визначеної мети в бою до визначеного (установленого) терміну. Зміст бойового завдання залежить від призначення підрозділу, засобів ураження, що застосовуються, складу сил і засобів, боєздатності і бойових можливостей свого підрозділу і противника, умов місцевості та інших факторів.

Взвод першого ешелону роти має завдання вогнем штатних і доданих засобів самостійно й у взаємодії із сусідами завдати противнику значних втрат у живій силі і техніці, відбити його атаку та утримати опорний пункт, що займає.

Взвод другого ешелону роти має завдання, що полягає в підтримці вогнем взводів першого ешелону, у знищенні живої сили і бойової техніки, що прорвалася в опорний пункт роти, у відбитті атак противника та утриманні опорного пункту, який займає, і створення тим самим необхідних умов для його знищення.

Дата добавления: 2015-05-26