Товариськість

Розділ XI. Моральна цінність товариськості, дружби, любові та шлюбно-сімейних стосунків

Праця, пізнання і спілкування є, як відомо, основними формами соціальної активності особистості, самостійними життєвими цінностями, вищими соціальними потребами.

Виділення у спілкуванні безособистісної (функціональної, етикетної) і особистісної форм покликано підкріпити обме­женість функціонального спілкування, показати, що етикетна регуляція не може передати всю гаму моральних спонукань і взаємодій людей. Особистісне (міжособистісне) спілкування с, по суті, формою існування моральності. Повноцінне між­особистісне спілкування, тобто коли інший сприймається як рівний собі, як мета, сенс стосунків, показує, як одна людина стає потребою для іншої. Саме в цьому виявляється мораль­ний характер міжособистісних стосунків. Моральна цінність їх виявляється в орієнтації на іншого і визнанні його значу­щості в морально-психологічному взаєморозумінні, обопіль­ній довірі, повазі й самовіддачі, потребі утверджувати людське в людині, творити добро, дарувати щастя іншому. Симпатії, потреба в емоційній підтримці, співчутті, співпереживанні, взаємодопомозі й взаємопідтримці та їх реальне здійснення надають стосункам людяності, відчуття радощів буття, викли­кають бажання допустити у свій внутрішній світ іншого. У найбільш повному і розвинутому вигляді ці цінності виявля­ються у стосунках товариськості, дружби, любові.

Товариськість, дружба і любов виступають і справжньою мірою гуманності, людяності, і типами спілкування, і видами міжособистісних стосунків, і специфічними емоційно-почут­тєвими й морально-естетичними станами, і, врешті-решт, мо­ральними цінностями людини, які стають основою шлюбу і стосунків у сім'ї.

Товариськість — це міжособистісні стосунки, які базу­ються на єдності інтересів у спільній діяльності і передбача­ють духовну (ідейну) єдність та відповідний ступінь рівності. Духовна єдність виникає внаслідок особистісної симпатії і спільності інтересів.

У товариськості як формі моральної культури реалізується потреба людини у спілкуванні, а єдність цілей, схожість жит­тєвих поглядів (як основа товариськості) надають емоційного забарвлення стосункам. Для товариських стосунків найхарак­тернішою є спільна діяльність. Саме слово «товариш» похо­дить від слів «майно», «товар» і означає рівний в усьому, по­мічник, співпрацівник, співучасник. Розрив чи порушення єдності інтересів може зруйнувати товариські стосунки.

Народний епос свідчить про те, що почуття товариськості було притаманне нашим предкам Іде у давні часи. Воно ви­никло з необхідності виконувати спільну справу, але поступо­во перетворилося на одну з найблагородніших потреб люди­ни, у незамінну моральну цінність суспільства й особистості. Товариськість збагачує зв'язки, що встановлюються між людь­ми в кооперації, де вони виступають як партнери, і у співпра­ці, де вони — колеги, доповнюючи їх новими формами спіл­кування: спільні дозвілля, спорт, громадська робота тощо.

Специфіка різних сфер соціального життя відображається у багатстві смислових відтінків поняття «товариськість». На­приклад, товариші по зброї, по службі, фронтові тощо. Сут­ність цього поняття полягає у взаємодопомозі у спільній спра­ві і прагненні вдосконалити особистісні риси кожного в інтересах досягнення мети.

Формуванню товариських стосунків сприяють також схо­жі життєві умови, які є характерною ознакою розподілу това­риських і приятельських стосунків. Останні виникають між людьми на основі особистих симпатій у процесі повсякденно­го спілкування і якихось менш істотних інтересів. На рівні приятелювання життєві цілі не обов'язково повинні збігатися, може не бути й спільного інтересу, глибокої, серйозної заці­кавленості долею іншого. Ці стосунки зовнішньо доброзичли­ві, підтримуються періодичними контактами, пов'язані з ви­конанням взаємних послуг, обміном думок. Але при цьому не досягається той рівень душевної близькості, коли спілкування людей веде до вдосконалення особистих рис. Приятельські стосунки не мають твердої основи І досить легко розривають­ся, але можуть перерости і в дружні.

Товариські стосунки виникають на основі спільної діяль­ності і можуть розвиватися навіть за відсутності симпатії. То­варишів об'єднують спільні інтереси і, головне, почуття відпо­відальності за спільну справу. Характер діяльності людей, безумовно, впливає на тривалість товариських стосунків. Вони міцнішатимуть, коли діяльність буде пов'язана з труднощами. Особливої міцності товариським стосункам надає ідейна спільність, однакове розуміння сенсу життя, місця людини в суспільстві.

Кожен народ, країна знають немало прикладів високих товариських стосунків. Саме їм притаманне прагнення і вмін­ня бачити в людині все краще, цінне й добре. Ці властивості не виникають стихійно, а формуються у процесі виховання в дитячому, шкільному, трудовому колективах, в сім'ї тощо. То­вариськості треба вчити, прищеплювати відповідні їй риси, і тоді виникає розуміння тих обов'язків, які покладаються на людину в ході товариських стосунків — поваги до інших, принциповості, нетерпимості до моральних вад, доброзичли­вості тощо.

Товариські стосунки складаються за особливими правила­ми: не зачіпляти інтереси одне одного, але в той самий час не залишатися байдужим до недоліків; критично ставитися до спільної діяльності й до її результатів; самокритично оцінюва­ти свій внесок у цю діяльність. Якщо мотивами критики є турбота про людину, повага до неї, прагнення допомогти, то така критика стає початком на шляху до самовдосконалення. Подібне критичне ставлення зміцнює товариськість і може стати необхідною умовою дружби.

Отже, товариськість передбачає наявність спільної діяль­ності, єдності цілей і відповідної емоційної забарвленості від­носин, прагнення до взаємодопомоги, солідарності й підтрим­ки. Товариські стосунки є одним із виявів принципу колективізму, які забезпечують особистості взаємоповагу, до­віру, моральну і психологічну захищеність.

Дата добавления: 2015-05-26