Проблема морального вибору

Розв'язання загальнофілософської проблеми вибору пов'язане із з'ясуванням природи і сутності людини, її свободи — здатності людини діяти відповідно до своїх інтересів і цілей, враховуючи знання законів об'єктивної необхідності.

Моральний вибір — акт моральної діяльності, який полягає в тому, що людина, виявляючи свою суверенність, самовизначається стосовно системи цінностей І способів їх реалізації в лінії поведінки чи окремих вчинків.

Аналіз проблеми морального вибору пов'язаний із з'ясуванням таких феноменів, як моральний намір і моральна спонука.

Моральний намір — рішення людини зробити відповідну моральну дію і досягти очікуваного результату. Це вольова установка людини, результат її попередньої духовно-емоційної діяльності, зокрема усвідомлення моральних завдань, конкретизації цілей, вибору відповідних засобів тощо.

Моральна спонука — чуттєва форма, в якій виявляються мотив і намір до здійснення відповідного вчинку. За своєю психологічною природою вона є рушійним імпульсом, емоційно-вольовим спрямуванням, яке визначає відповідні дії людини.

Моральним вважають лише такий вибір, за якого людина керується моральним мотивом (лат. moveo — приводити в рух, штовхати) — внутрішньою, суб'єктивно-особистісною спонукою до дії, зацікавленістю в її реалізації і орієнтацією на моральні чинники.

Керуючись моральними мотивами, людина орієнтується на найвищі, безумовні вселюдські цінності, зважає на ймовірність морального осуду в разі недотримання моральних вимог.

Найвищі, безумовні вселюдські цінності фіксуються в категорії "добро", а все те, що йому суперечить, відображається в категорії "зло". Людина лише тоді здійснює справді моральний вибір, коли пропоновані людством уявлення про найвищі абсолютні вселюдські цінності визнаються не лише її мисленням, а й почуттями та волею.

36. Моральна відповідальність особи Істотне висування на перший план людського фактора робить ще більшактуальним дослідження проблем людини й особистості. Взаємозв'язок між волею й відповідальністю особистості закономірновисуває питання про об'єктивний критерій моральної відповідальності. Знайтиоб'єктивний критерій учинків, рішень, обраних на основі свободи особи —значить знайти мірило, за допомогою якого можливо було б визначити,«вимірити» правильність або неправильність тієї або іншої дії, учинку, атакож прояснити питання, як повинний поводитися людина в ситуаціях, колибудь-яке рішення переслідує результат, оцінюваний з однієї сторонипозитивно, з іншого боку — негативно. Самостійність вибору сама по собі ще не визначає його моральнийхарактер. У результаті вільного вибору особистості один учинок оцінюєтьсяяк добро, іншої — як зло. Володіючи можливістю вибору, людина може статисамовідданим борцем за ідеали людства або, навпроти, затятим ворогом усьогодоброго й світлого. Де ж міра і критерії правильності моральних вчинків ідій людини, що володіє свідомістю й почуттям відповідальності? Чи можна,скажемо, на основі історичного досвіду людських відносин і науковихумовиводів довести, що моральна відповідальність людини, маючи об'єктивнеобґрунтування, має також об'єктивний критерій у рамках протилежнихполітичних і моральних позицій, що відбивають прагнення й інтереси різнихгруп, партій і суспільств? Відповісти на ці питання — значить з'ясуватиоб'єктивну цінність, соціальну роль моральної відповідальності всуспільному житті й в історичній творчості особистості. В історії філософської думки починалася безліч спроб визначитикритерій учинків людини, чинених на основі вільного вибору. Деякі філософивбачали цей критерій в абстрактної, відверненої від людських потреб іпрагнень сфері, або в надприродній силі, тобто в релігійній сфері. Останні відстоювали думка, що людина вільна лише тілесно, а недуховно. Саме тілесна воля є причиною первородного гріха в людей. Отже, івідповідальність християнина складається про те, щоб бороти проти свогогріховного єства в ім'я торжества духу. Спроба знайти критерій справедливих вчинків і зв'язати його з міроюособистої участі людини в приреченні відповідальних учинків приводилабагатьох філософів як античного, так і пізнішого періоду до думки прозалежності цього критерію від блага суспільства й людства. Це характернодля Демокрита, Сократа, стоїків, Аристотеля, потім Ф. Бекону, і інших,котрі думали, що моральна відповідальність людини не має потреби врелігійних мотивах, і що соціальні спонукання людини, продиктованіінтересами суспільства й особистості, є більш гідними й визначальними вйого моральному поводженні. Згідно Гоббсу, в основі відповідальногоповодження лежить «природний закон», прагнення до самозбереження йзадоволення потреб людини. У своєму знаменитому «Левіафані» він доводить,що «чесноти» і «пороки» обумовлені розумним розумінням того, що сприяє йперешкоджає досягненню блага. Д.С. Милль, а потім Ф. Бредлі й іншізв'язували відповідальність із соціальними потребами суспільного розвитку.По Міллю, що регулює силою людського поводження є корисність, тобтоутилітарний фактор. Тому ідея відповідальності особистості в ньогоґрунтується на системі утилітаризму. Цінність відповідальності визначаєтьсякористю для загального блага. Значний внесок у теорію критеріїв моральності, у тому числі іморальній відповідальності особистості, внесли французькі матеріалістиXVIII століття. Сутність і зміст відповідальності, на їхню думку, лежать воснові розуміння «особистого інтересу», суть якого складається внеобхідності погодженого співробітництва заповзятливих людей, із діяльностіяких виростає суспільне благо. Щирі основи моральної відповідальності, писав П. Гольбах у «Системіприроди», лежать у сфері «власного інтересу, власного щастя» кожної людини.Гельвеций доводив, що в основі відповідальності лежить інтерес індивіда.При цьому індивідуалізм особистості він прагнув сполучити із суспільнимиінтересами. Якщо у французьких матеріалістів важливим засобом усвідомленнярозумних, а виходить, і відповідальних учинків є освіта, то російськіреволюціонери-демократи усвідомлення відповідальності зв'язували ізсоціальною перебудовою суспільства.Ми підтримуємо ту думку, що основою оцінки, критерієм морального вчинку єне суб'єктивна думка самої особистості, а суспільний зміст цього вчинку. Воля вибору вчинків повинна бути зв'язана з об'єктивним змістомцінностей, що обираються людиною, виходячи з вимог більшості членівсуспільства. Це забезпечує надійний критерій для правильної оцінки вчинківлюдини і його морального поводження. Людина повинна враховувати не тільки свої внутрішні потреби йпрагнення, але, у першу чергу, об'єктивні, суспільні потреби, і, у зв'язкуз цим, передбачати наслідку для суспільства своїх учинків, зроблених наоснові вільного вибору. Проблема взаємозв'язку мети, засобу й результату свідомої діяльностіособистості має важливе значення у визначенні об'єктивного критеріюморальної відповідальності. Морально щирим критерієм володіє таособистість, та партія, що відбивають назрілі потреби суспільного розвитку. Особистість несе відповідальність у тій мері, у якій вона вільнавизначати свої дії й учинки, тобто мірою її відповідальності є міра їїволі, точно також як мірою свободи особи виступає міра її відповідальності.Тільки абсолютно вільний вибір індивіда може бути основою будь-якої йоговідповідальності; волю волі не можна обмежувати. Тільки бажання людинивизначають його вчинки, він робить визначені дії лише тому, що йому такзавгодно. Моральна відповідальність особистості зв'язана не тільки з їїобов'язками, зовнішнім примусом, але і з глибоким внутрішнім переконанням управильності мотивів дій; вона об'єктивно-суб'єктивна; будучи елементомморальної свідомості, якому властиво всі пронизуючу властивість, моральнавідповідальність виступає як соціально-етична категорія, органічно зв'язаназ поняттям політичної, правової, професійно - трудової й інших формвідповідальності. Усі функціонально-рольові види моральної відповідальності востаточному підсумку утворять цивільність особистості. Успішний розвитокпочуття особистої відповідальності залежить як від ступеня інтеріоризаціїіндивідом суспільних вимог і цінністно - світоглядних установок, так і відрівня об'єктивації суб'єктивних потреб і устремління особистості увідповідальному поводженні в мікро - і макросередовищу. Підвищенню моральної відповідальності особистості сприяє непримиреннаборотьба, що розгорнулася в нашій країні, з антисоціальними й аморальнимиявищами повсякденного життя суспільства.

Дата добавления: 2015-05-26