Власність як економічна категорія. Типи та види власності

Власність – це історично визначена форма привласнення людьми конкретних благ в процесі їх виробництва, обміну і споживання.

Відносини власності характеризуються суб`єктами і об`єктами.

Суб`єкти власності – це індивіди, фізичні особи, які в процесі відчуження – привласнення благ виступають між собою у відносини з цього приводу.

Об`єкти власності – усе розмаїття національного багатства, включаючи землю і її надра, водний і повітряний простір, а також твори інтелектуальної праці.

Право власності – це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Основні категорії відносин власності:

1) володіння – категорія, що характеризує необмежену в часі належність об`єкта власності певному суб`єкту, фактичне панування суб`єкта над об`єктом;

2) розпорядження – фактичне здійснення власті власника над об`єктом власності, фактичне управління нею. Право розпорядження власник може надати іншим суб`єктам економіки;

3) користування – процес фактичного отримання користі від об`єкту власності для задоволення конкретних потреб.

Види власності:

приватна власність – це такий вид власності, при якому три функції права власності належать окремій приватній особі. Приватна власність характеризується тим, що засоби виробництва, а отже, і вироблений продукт належать приватним особам, на основі їх виняткового права на володіння, користування і розпорядження об'єктом власності, коли його власником є юридична або фізична особа.

Приватний тип власності реалізується як сукупність відносин індивідуально-трудової, сімейної, індивідуальної з використанням і без нього найманої праці, партнерської та корпоративної форм власності.

суспільна власність – вид власності, при якому три її функції належать більше ніж одній особі чи суспільству в цілому.

Суспільній власності притаманне спільне привласнення засобів виробництва і виробленого продукту, коли суб'єкти цих відносин стосуються один одного як рівноправні співвласники. За таких умов основною формою індивідуального привласнення є розподіл доходу, а мірою його розподілу - праця.

Суспільна власність існує у вигляді державної і колективної.

Державна форма власності являє собою систему відносин, коли абсолютні права на управління і розпорядження об 'єктами власності здійснюють структури державної влади. Базою функціонування й розвитку державної форми власності є ті сфери економіки, в яких виникає нагальна потреба у прямому централізованому управлінні, державних інвестиціях тощо. Досить часто державна форма власності використовується для оздоровлення недержавних збанкрутілих підприємств.

Державна власність, крім виробничих підприємств та інфраструктури, охоплює такі об'єкти, як рухоме й нерухоме майно, необхідне для функціонування адміністрації, армії, поліції, соціальної інфраструктури -освіти, соціального забезпечення, охорони, здоров'я тощо; кошти та майно державно-кредитної системи.

Колективна власність — привласнення асоційованими власниками результатів колективної праці, матеріальних благ і послуг та певна підсистема відносин між суб'єктами цього типу власності у всіх сферах суспільного відтворення.

Типи власності:

· Трудова, або неексплуататорська – виробник є безпосереднім власником засобів виробництва. До цього типу належать такі форми власності: общинна, сімейна, фермерська, виробнича.

· Експлуататорська власність – безпосередній виробник відчужений від засобів виробництва, позбавлений права володіння і розпорядження ними. Вироблений продукт належить власнику, який виділяє безпосередньому робітникові тільки його частку (у вигляді заробітної плати).

Дата добавления: 2015-05-26