Тема. Фінансовий ринок

Акціонерне товариство – це організаційно-правова форма об’єднання, створена на основі добровільної угоди юридичних і фізичних осіб, які об’єднали свої фінансові і матеріальні ресурси і випустили в обіг акції з метою отримання прибутку.

Витрати підприємства – це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які приводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Структура витрат підприємства включає:

· витрати на операційну діяльність ( в т.ч. собівартість продукції, адміністративні витрати, витрати по збуту продукції, інші операційні витрати);

· фінансові витрати

· надзвичайні витрати.

· Інші витрати

Всі грошові витрати підприємства по своєму економічному змісту і призначенню поділяються на три самостійні групи:

2) витрати, безпосередньо пов’язані з отриманням прибутку (матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні потреби, амортизація основних фондів і ін.);

3) витрати, які безпосередньо не пов’язані з отриманням прибутку (кошти, направлені на споживання власників підприємства, добродійні внески, відрахування до недержавних страхових і пенсійних фондів, соціальну сферу);

4) примусові витрати (податки і податкові платежі, відрахування до державних цільових фондів).

Виробнича і фінансова діяльність підприємств починається з формування фінансових ресурсів.

ФІНАНСОВІ РЕСУРСИ

Фінансові ресурси підприємства - це грошові доходи і надходження, що знаходяться у розпорядженні суб’єкта господарювання і призначені для виконання фінансових зобов’язань, здійснення витрат по розширеному відтворенню і економічному стимулюванню працівників.

Формування фінансових ресурсів здійснюється за рахунок власних і прирівняних до них засобів, мобілізації ресурсів на фінансовому ринку і надходження грошових коштів від фінансово-банківської системи.

Залежно від джерел формування фінансові ресурси підприємства поділяються на:

· сформовані за рахунок власних і прирівняних до них грошових надходжень;

· мобілізовані на фінансовому ринку;

· ресурси, що поступають в порядку перерозподілу.

По праву власності фінансові ресурси поділяються на:

· власні кошти суб’єкта господарювання власні фінансові ресурси — фінансові ресурси, які формують­ся у процесі створення підприємства,залежать від форми власності і організаційно-правової форми;

· залучені кошти залучені фінансові ресурси — до цих фінансових ресурсів від­носяться державне фінансування,субсидії (надання коштів суб'єктам господарювання в межах державних програм), дотації (надання коштів суб'єктам господарювання, збитко­вість яких є наслідком державної політики), інвестиції ін­ших підприємств, емісія корпоративних прав;

· позикові фінансові ресурси — фінансові ресурси, які форму­ються за рахунок отриманих кредитів (комерційний, банків­ський, державний, лізинговий) та емісії боргових зобов'язань.

Розглянемо більш детально фінансові ресурси підприємств.

Первинне формування фінансових ресурсів відбувається у момент створення підприємства, коли утворюється статутний капітал.

Основними власними джерелами фінансових ресурсів на підприємствах, що діють, є прибуток (від основної і інших видів діяльності) і амортизаційні відрахування.

Прибуток і амортизаційні відрахування є результатом кругообігу засобів, вкладених у виробництво. Оптимальне використання амортизаційних відрахувань і прибутку за цільовим призначенням дозволяє відновити виробництво продукції на розширеній основі.

В процесі своєї діяльності підприємство може додатково залучати фінансові ресурси:

· з бюджету або державних фондів цільового призначення;

· з централізованих корпоративних фондів;

· через отримання страхових сум при настанні відповідного страхового випадку.

Залучені фінансові ресурси по характеру використання наближаються до власних, оскільки після їх надходження вони переходять в розпорядження підприємства. Разом з тим існують деякі обмеження в їх використанні, тому що такі засоби мають в основному цільовий характер.

Бюджетні асигнування можуть надаватися підприємствам (як правило, державним) в таких формах:

· бюджетні інвестиції;

· державні дотації;

· державні субсидії.

Бюджетні інвестиції – це виділення коштів з державного або місцевого бюджетів на розвиток виробництва, перш за все у вигляді капітальних вкладень. Вони спрямовуються в пріоритетні галузі і проекти, які визначають розвиток економіки країни в цілому.

Державні дотації – це виділення коштів з бюджету на покриття збитків підприємства, як правило, у разі, коли збитковість є наслідком певної політики держави, наприклад, цінової.

Державні субсидії – це виділення коштів з бюджету суб’єктам підприємницької діяльності на вирішення певних завдань в межах різного роду державних програм.

Надходження з державних цільових фондів за своїм змістом ідентичні бюджетним асигнуванням.

До позикових фінансових ресурсів відносяться:

1) банківський кредит. Його необхідність визначається характером кругообігу основних і оборотних засобів, коли з’являється потреба в позикових коштах, які запозичуються на певний час і на поворотній основі.

2) бюджетний кредит, який діє на тих самих принципах, що і банківський.

3) комерційний кредит – це придбання товарів або отримання послуг з відстроченням їх оплати. Така угода оформляється спеціальним борговим зобов’язанням – комерційним векселем.

Кредитування на відміну від бюджетних асигнувань здійснюється з використанням принципів поворотності, терміновості, платності, забезпеченості.

Перехід на ринкові умови господарювання вимагає нових підходів до формування фінансових ресурсів підприємств. В даний час значно скорочуються об’єми фінансових ресурсів, що поступають від галузевих структур, об’єми бюджетних субсидій. Зростає значення прибутку, амортизаційних відрахувань і позикових засобів у формуванні фінансових ресурсів підприємств.

Значні фінансові ресурси, особливо по новостворюваних підприємствах, підприємствах, що реконструюються, можуть бути мобілізовані на фінансовому ринку. Формами їх мобілізації є: продаж акцій, облігацій і інших видів цінних паперів, що випускаються даним підприємством, кредитні інвестиції.

Використання фінансових ресурсів здійснюється підприємством по багатьом напрямам, головними з яких є:

· платежі органам фінансово-банківської системи, обумовлені виконанням фінансових зобов’язань. Сюди відносяться: податкові платежі до бюджету і позабюджетних фондів, сплата відсотків банкам за користування кредитами, погашення раніше узятих позик, страхові платежі тощо;

· інвестування власних коштів в капітальні витрати (реінвестування), пов’язане з розширенням виробництва і технічним його оновленням, переходом на нові прогресивні технології;

· інвестування фінансових ресурсів в цінні папери: акції і облігації інших фірм, в державні позики тощо;

· спрямування фінансових ресурсів на утворення грошових фондів заохочувального і соціального характеру;

· використання фінансових ресурсів на добродійні цілі, спонсорство тощо.

Особливості організації фінансових відносин на підприємствах залежно від організаційно-правової форми господарювання.

Залежно від форми власності підприємства поділяються на державні, комунальні, колективні і приватні.

На підприємствах державної форми власності при їх створенні використовуються бюджетні кошти. Держава є власником цих коштів і лише тимчасово передає право володіння і розпоряджання ними керівництву підприємства, з яким оформлює відповідний контракт.

В той же час, в умовах ринку для підприємств навіть державної форми власності значно скорочуються бюджетні асигнування на різні цілі. З іншого боку, у багатьох підприємств з’являються такі джерела фінансових ресурсів, як дивіденди і відсотки по цінних паперах, прибуток від участі в діяльності інших підприємств, прибуток від проведення операцій з валютою і валютними цінностями тощо. Державні підприємства як джерело фінансових ресурсів можуть використовувати банківський кредит, державні дотації тощо.

Прибуток, отриманий в результаті діяльності державного підприємства, є власністю держави і використовується відповідно до чинного законодавства. Держава може застосовувати і інші форми регулювання діяльності підприємств державної і комунальної власності: оподаткування, надання державних кредитів, передача майна в оренду, залучення до виконання державних програм і інші. Організація фінансів підприємств недержавної форми власності характеризується великими можливостями щодо формування і використання фінансових ресурсів. Вони можуть залучати засоби засновників підприємства шляхом випуску акцій, як пайові внески, спонсорські кошти, фінансову допомогу, як держави, так і недержавних фінансових інститутів. Результат господарської діяльності (сума отриманого прибутку) є власністю акціонерів або засновників підприємства. Після сплати податків, прибуток використовується відповідно до рішень власників підприємства.

Основною формою господарювання в ринковій економіці є акціонерне товариство. Окрім акціонерних товариств, підприємства можуть створюватися у формі ТОВ, ТДВ, командитних, повних, кооперативних.

Акціонерне товариство має повну господарську самостійність у виробництві і розподілі продукції, в оплаті праці своїх працівників, у встановленні цін, в порядку розподілу і використання чистого прибутку тощо.

Акціонерні товариства можуть бути публічними та приватними.

За рахунок створеного статутного капіталу в акціонерних товариствах створюються основні і оборотні активи - матеріальна основа процесу виробництва.

Здійснюючи свою діяльність, акціонерне товариство проводить певні витрати, отримує виручку і прибуток. Прибуток розраховується так само, як і на підприємствах інших форм власності - у вигляді різниці між виручкою від продажу продукції (робіт, послуг) і проведеними витратами. Якщо ж витрати перевищують суму виручки (без відповідних податків), товариство зазнає збитки.

Отриманий прибуток використовується в першу чергу на сплату встановлених податків і платежів до бюджету. Прибуток, що залишився, вважається чистим і розподіляється по розсуду акціонерного товариства. Частина чистого прибутку може спрямовуватись на виплату дивідендів акціонерам, на поповнення статутного фонду, до резервного фонду тощо. Розміри відрахувань від чистого прибутку по вказаних напрямах встановлюються загальними зборами акціонерів товариства.

Особливості організації фінансів визначаються також характером виробництва, тобто технологічними особливостями виробництва, тривалістю виробничого циклу, залежністю виробництва від природних або кліматичних умов. Різна фондомісткість і матеріаломісткість деяких видів виробництва визначає структуру витрат на виробництво і реалізацію продукції, співвідношення основних фондів і оборотних коштів, а це, у свою чергу, визначає різні потреби у фінансових ресурсах. На підприємствах з тривалим виробничим циклом (суднобудування, літакобудування), а також з сезонним характером виробництва (сільське господарство) виникає потреба в додаткових фінансових ресурсах, що обумовлює залучення коштів у формі банківського кредиту.

Особливості виробничого процесу в деяких видах підприємницьких структур впливають на швидкість обороту фінансових ресурсів, структуру грошових фондів, обслуговуючих цей процес, на взаємини підприємницьких структур з бюджетом і державними цільовими фондами.

Дещо інший характер мають фінанси установ і організацій соціальної сфери. Установи, які фінансуються з бюджету (школи, лікарні, поліклініки, установи культури, дитячі дошкільні установи, державні органи влади і управління і ін.), називаються бюджетними. Їх фінансова діяльність пов’язана з кошторисним фінансуванням, яке полягає в забезпеченні витрат за рахунок зовнішнього фінансування. Як метод організації фінансової діяльності кошторисне фінансування застосовується в тих сферах, де важко забезпечити самоокупність і прибутковість. В окремих випадках в межах одного підприємства або організації може застосовуватися одночасно кошторисне фінансування і комерційна діяльність. Наприклад, в державних вищих навчальних закладах навчання студентів здійснюється за рахунок бюджетних асигнувань і на платній основі.

Фінанси громадських організацій і доброчинних фондів (неприбуткових організацій)

Добровільні громадські формування, об’єднуючі громадян на основі єдності інтересів, захоплень тощо, є некомерційними організаціями.

Вони створюються для задоволення і захисту соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних і інших спільних інтересів громадян. Найбільш масовими і популярними серед громадських організацій є політичні партії, професійні союзи, спілки діячів мистецтв, спортивні спілки тощо.

Доходи громадських організацій формуються в більшості за рахунок вступних і членських внесків, надходжень від комерційних структур, які належать таким організаціям, від проведення платних заходів, добровільних і спонсорських пожертвувань фізичних і юридичних осіб.

Добровільні пожертвування надаються неприбутковим організаціям, доходи яких формуються виключно з добровільних пожертвувань або з бюджетних асигнувань. Вимоги цільового використання пожертвувань ставляться тільки при проведенні екологічної, оздоровчої, культурної, освітньої, релігійної, наукової і добродійної діяльності.

Для політичних партій встановлені деякі обмеження. Зокрема, створені ними установи і організації, можуть належати тільки до засобів масової інформації, а комерційна діяльність повинна бути пов’язана з продажем суспільно-політичної літератури, продукції з власною символікою, проведенням фестивалів, свят, виставок, лекцій тощо.

Політичним партіям заборонено отримання коштів і майна від:

· іноземних держав, міжнародних організацій, іноземних громадян і осіб без громадянства;

· державних органів і підприємств;

· підприємств, створених на основі змішаної форми власності, в яких частина держави або іноземного учасника складає більше 20%;

· не легалізованих об’єднань громадян;

· анонімних жертводавців.

Витрати громадських формувань пов’язані з необхідністю фінансування витрат на здійснення статутної діяльності і її розвиток, на оплату праці штатного управлінського апарату, адміністративно-господарських витрати, проведення культурно-масових заходів тощо.

Оскільки громадські організації – це некомерційні організації, вони не сплачують податок на прибуток. Їх діяльність регламентується виключно власним статутом.

Професійні союзи - найбільш чисельні самодіяльні громадські організації. Метою їх діяльності є захист інтересів і прав громадян, об’єднаних за професійною ознакою.

Діяльність профспілкових організацій забезпечується за рахунок:

· вступних і членських внесків їх членів;

· доходів від господарської, комерційної і ін. діяльності підприємств і організацій, які їм належать;

· добродійних внесків;

· коштів, що поступають від підприємств відповідно до колективних договорів.

Профспілкові організації мають право зберігати вільні кошти в установах банків, мати власність у вигляді будівель, готелів і ін. майна.

Кошти, що поступають первинним профспілковим організаціям, витрачаються відповідно до кошторису на:

· культурно-виховну роботу;

· фізичну культуру і спорт;

· матеріальну допомогу членам профспілок;

· адміністративно-господарські і організаційні витрати;

· преміювання профактиву.

Професійні союзи не є платниками податків, а підлеглі їм комерційні організації сплачують їх на загальних підставах.

Однією з форм реалізації і розвитку добродійної діяльності в сучасних умовах є створення доброчинних фондів. Головною метою їх функціонування є здійснення доброчинної діяльності на користь суспільства або окремих категорій громадян.

Доброчинна діяльність в Україні здійснюється в таких напрямах:

· поліпшення матеріального стану соціально незахищених верств населення;

· надання допомоги особам, що постраждали від стихійного лиха, конфліктів, жертвам репресій;

· підтримка розвитку охорони здоров’я, освіти, культури;

· захист і охорона навколишнього середовища;

· захист і охорона історичних пам’ятників тощо.

Кожен фонд є юридичною особою. Держава не втручається в діяльність доброчинних фондів.

Залежно від статуту доброчинні фонди поділяються на державні і місцеві. Фонди можуть мати у власності засоби, майно, майнові права, необхідні для здійснення статутної діяльності.

Особливістю фінансів доброчинних фондів є те, що в джерелах формування їх коштів, переважають добровільні пожертвування і спонсорські внески. Держава може надавати їм допомогу і додаткові пільги.

Доходи доброчинних фондів формуються за рахунок:

· внесків членів фондів;

· добродійних внесків і пожертвувань фізичних і юридичних осіб;

· коштів, що передаються на договірній основі фізичними і юридичними особами для фінансування конкретних програм, що відповідають завданням фонду;

· кредитів і інших позик;

· частини доходів від діяльності створених доброчинними фондами суб’єктів підприємництва в межах, передбачених їх статутними документами.

Кошти доброчинних фондів витрачаються:

· на доброчинну діяльність відповідно до статуту (виділення стипендій обдарованим дітям, організацію спортивних змагань, олімпійських і параолімпійських ігор і ін.);

· оплату праці штатним працівникам;

· адміністративно-господарські витрати і ін.

В Україні до доброчинних фондів відносяться такі фонди як «Україна дітям», «Відродження», «Сімейний круг» тощо.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Дайте визначення поняттю «фінанси суб’єктів господарювання».

2. У чому полягає суть фінансів суб’єктів господарювання?

3. Які функції виконують фінанси підприємств?

4. На яких принципах засновано функціонування фінансів підприємницьких структур?

5. Що являє собою вкладений капітал суб’єкта підприємництва;

6. Чим відрізняється основний капітал від оборотного?

7. Які чинники впливають на розмір доходів підприємства?

8. Як розподіляється дохід підприємства?

9. Що є фінансовими ресурсами підприємства?

10. Який склад власних і залучених фінансових ресурсів підприємств?

11. Які особливості організації і функціонування фінансів підприємств різних форм власності?

12. У чому полягають особливості фінансів некомерційних установ і організацій?

Дата добавления: 2015-05-26