Принципи, норми, засоби і закономірності несловесного (невербального) спілкування у бізнесовій сфері

Невербальна (несловесна) комунікація – це система знаків, що використовуються у процесі спілкування і відрізняються від мовних засобами та формою виявлення. Науковими дослідженнями, зокрема, доведено, що за рахунок невербальних засобів відбувається від 40 до 80% комунікації.

Причому 55% повідомлень сприймається через вирази обличчя, позу, жести, а 38% – через інтонацію та модуляцію голосу.

Одна з причин полягає в тому, що невербальне спілкування найчастіше проявляється на несвідомому рівні, а люди знають про це мало і не вміють її адекватно розпізнати. Водночас саме невербальне спілкування несе більш правдиву інформацію, ніж вербальні засоби. З її допомогою передаються емоції, ставлення суб’єктів одне до одного, до змісту розмови.

Словесне спілкування тісно пов’язане з невербальним. Йдеться про систему внутрішнього, невираженого усно мовлення, котре, однак, здатне специфічно передавати думку, спрямовуючи її у відповідне русло і водночас надаючи їй додаткових смислових відтінків. Засобами такої передачі є: жести; міміка; вираз обличчя; погляд очей; система пауз (інтонаційних, психологічних); сам по собі тон, за допомогою якого виражаємо потрібне; багатоманітна тональність голосових даних. Тут теж маємо комплексність зв’язків. Адже названі засоби переважно проявляють себе в одно часі, почергово або періодично. Під час мовленнєвого вираження їх неможливо якось відділити, виокремити, розчленувати, бо сприймаються вони тільки сукупно, в органічній процесуальній єдності.

Жести. Їхні функції – різноманітні, але прояви мають синхронізуватися зі словесною думкою. Інакше кажучи, жестикуляційний процес супроводжує, конкретизує, доповнює, поглиблює можливості живого слова. Жест на якусь мить може передувати мовленню і тут же входити у мовленнєвий процес або ж здатен підкреслити сказане відразу після його завершення. Коли ж він «запізнюється» з вираженою думкою, тоді втрачає свою доречність і, певною мірою, - значимість. Безперервна, надмірна жестикуляція свідчить про невисоку культуру мови, зосібна, - про малий словниковий запас. Треба старатись, аби жести були природними, тобто невимушеними, безпосередніми, стриманими, без зайвих афектації. Потрібно постійно стежити також за правильністю позиції і постави тіла (вони мають відповідати обміну думок з погляду рівня офіційності. Лаконічність, коректність, точність, психологічна вмотивованість жестових рухів разом з вербальним мовленням є запорукою бізнесового успіху.

Міміка і вираз обличчя ще тісніше від жестикулювань пов’язані зі словесним вираженням думки, зокрема, - психологічно, оскільки водночас чіткіше виявляють себе такі етичні поняття, як щирість і лукавство, відвертість і прихованість. З позитивних, етичних міркувань названі засоби можна використати тоді, коли вголос недоречно висловлювати свою незгоду зі співрозмовником. Тоді як вираз обличчя (і сама міміка) прозоро засвідчуватимуть: ваша позиція є протилежною або принаймні - іншою. Корисно знати, що ці два засоби невербального спілкування виражають також рівень духовної культури (як і жести). Тому їх гармонійність з процесом словесного спілкування є високо результативною у бізнесових зв’язках.

Погляд очей. Згадується знаменитий афоризм Василя Симоненка «очі – вікна твоєї душі»… Якщо мімікою та виразом обличчя вдається певною мірою приховати перед співрозмовником справжній зміст невисловлених думок (розуміється, з тактовних міркувань), то значно важче - а часто й неможливо - зробити це поглядом. Якраз з погляду очей (мабуть, найбільше з невербальних засобів) можна збагнути невисловлені думки співрозмовника. Тому при різноманітному обміну думок треба проявити якнайбільше уваги, спостережливості. Власне тут маємо один із випадків, коли реалізується прагнення усвідомити ситуацію очима партнера. Такому вмінню доцільно вчитися. А першою умовою повинна стати уважність, спостережливість. У людей щирих, відвертих таким є і погляд. У лукавих, з двоїстою душею – очі невиразні, двозначні, а тому й важкі для сприйняття. Чи саме не про таких складено прислів’я: «Щоб пізнати людину, треба з’їсти пуд солі».

Паузи, тон, тональність голосових даних і дикція (вимова). Етико-психологічні особливості названих засобів взаємопов’язані. Зосібна, другий, третій і четвертий засіб значною мірою обумовлені тривалістю паузи, котра є багатофункціональною: окрім психологічного навантаження (тобто, - впливу на співрозмовника), вона або підкреслює попередню думку, або на якусь мить дає змогу зосередитись для вираження думки наступної. Варто тут згадати прислів’я: «Сказане слово – срібло, а несказане – золото». У цьому народному виразі якраз і підкреслюється психолого-смислове значення паузи, яку треба відчувати й оперативно осмислювати. Вона не виникає спонтанно, мимоволі – її творять і регулюють її частотність співрозмовники у системі мисленнєвого процесу.

Тон і тональність взаємодіють, все ж залишаючись автономними чинниками. Етичність тону свідчить про відповідне виховання. Завдати тон зустрічі – означає спрямувати хід мисленнєвого процесу у потрібне запрограмоване русло (коли мовиться, зокрема, про рівень офіційності). Часто можна прочитати у пресі, що зустріч пройшла в атмосфері доброзичливості, сердечності. Тон фактично передує самому спілкуванню, є його своєрідною прелюдією. Успішність бізнесової справи залежить також і від згармонізованості тонів двох чи більше співрозмовників, їх так би мовити бажаної синхронізації.

Щодо тональності голосових даних, то вона творить своєрідну музику мовленнєвого процесу. Нюансі переливи голосу іноді нагадують спів. Таке властиве людям ліричного складу. Про них кажуть: «Говорить - мов би співає»… Тональність близька до тембру голосу і ним взаємно обумовлюється: привабливий тембр забезпечує її привітність, позитивний інтонаційний зміст, створює атмосферу довіри й поваги. Під час обміну думок потрібно постійно дбати, аби ці два засоби невербального спілкування були витримані протягом усього обміну думок, незважаючи на можливу гостроту дискусійності. За таких умов тональність і тембр стануть стабільними, стійкими, постійно будуть урізноманітнюватись відповідно до аури спілкування.

Дикція. Треба пам’ятати, що вона виявляє себе, як відомо, ще з дитинства. Картатість, гугнявість чи просто постійна неправильна вимова окремих звуків є очевидною мовленнєвою вадою і її треба вчасно позбавлятися. Добра вимова – вагомий козир під час обміну думок, бо забезпечує сприятливу психологічну атмосферу, зручність, є однією з першою умов успішної зустрічі, бо має своєрідний заряд ініціативності Коли ж співрозмовникові й властиві певні вади у вимові, то має проявити себе етика ділового спілкування через розуміння ситуації, що склалась. Так виявлятиметься наш такт і наша делікатність. Взагалі будь-яка людина зі здоровими артикуляційними (мовленнєвими) ознаками спроможна набути належної дикції, якщо проявить силу волі, наполегливість, цілеспрямованість.

Висновок

Дата добавления: 2015-05-26