Консультативна система

В даній системі стиль управління пропагує виховання в менеджера такого типу характеру де, з одного боку, виділялися такі риси, як спритність, уміння «роздобути» матеріали, «збути» продукцію, «проштовхнути вигідну справу», владнати спірні питання, а з іншого боку, - глибше утверджувалося уміння різними шляхами обдурити конкурента тощо, хоча головним принципом залишалося робити все можливе, аби пом'якшити невдоволення і уладнати справу.

З точки зору окремих психологічних властивостей і якостей, які вимагалися від такого типу управлінця, в нього були і позитивні риси, бо людина, яка виконує функції менеджера-маклера, повинна бути зовні привабливою, контактною, уміти схиляти на свій бік партнера по бізнесу, створювати атмосферу довіри тощо.

Однак функція такого менеджера-маклера — споживацька. Він має справу з уже створеними цінностями. І хоча головним завданням залишається прибуток, він досягає його завдяки перепродажу, маніпулюванню цінами, штучним їх завищенням чи заниженням відповідно до ринкової кон'юнктури. Фактично дія подібного типу менеджера не є утворюючою. За термінологією радянських часів, такий менеджер називався б не маклером, а звичайним спекулянтом.

4. Система групової участі.

Все очевидніше входить у життя система групової участі, за якої керівники довіряють своїм підлеглим, персонал усвідомлює свої завдання як частку загальної справи організації, ідентифікуючи себе з нею. З'явився сучасний тип управлінця — менеджера-організатора, який, на відміну від дій і рішень своїх попередників, може зробити кваліфікований висновок лише на підставі колегіального, всебічного обговорення і вивчення певної ситуації, виваженості оцінок, глибокого аналізу суті справи. Більше того, він може моделювати складну ситуацію і за допомогою сучасних комп'ютерних технологій своєрідно її «програвати», добиваючись оптимального вирішення того чи іншого завдання завдяки високій культурі управління.

Існують такі групи методів управління:

1. Організаційно розпорядницькі (ОРМУ, адміністративні) засновані на правах і обов'язках людей на всіх рівнях господарювання і керування. Вплив на суб'єкт на основі сили й авторитету влади – укази, закони, постанови, накази, інструкції й ін. вони установлюють відповідальність, обов'язки, права кожного керівника і підлеглого а також кожної ланки і рівня керування. Повинні забезпечувати персональну відповідальність кожного з працівників керування за виконання волі вищих органів.

2. Прямий економічний розрахунок заснований на централізованому, плановому, директивному розподілі і перерозподілі ресурсів з метою забезпечення макропропорцій розширеного відтворення. Важливий для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій і в таких ситуаціях приймає форму субсидій субвенцій, дотацій. Дотації – грошові кошти збитковим підприємствам для покриття збитків. Субвенції – грошові допомога на цільове фінансування визначеного заходу, при порушенні підлягає поверненню. субсидія в грошовому або натуральному вираженні для фізичних і юридичних осіб і інших країн.

3. Соціально-психологічні методи являють собою сукупність специфічних способів впливу на особистісні відносини і зв'язки виникаючі в трудовому колективі а також на соціальні процеси протікаючі в ньому. Вони засновані на використанні моральних стимулів до праці, впливають на особистість з метою перетворення адміністративного завдання в усвідомлений борг, внутрішню потребу людини. Прийоми носять особистісний характер (особистий приклад, авторитет). Головна мета – позитивний соціально-психологічний клімат у колективі. Основний засіб впливу на колектив – переконання. Розуміння керівником біологічної природи і внутрішнього світу особистості допомагає йому підібрати найбільш ефективні форми зімкнення й активізації колективу. Об'єктом керівництва є взаємини працівників.

4. Самоврядування – перетворення людини, усього трудового колективу з об'єкта керування в суб'єкт. Колективна матеріальна і моральна відповідальність спонукує брати участь в обговоренні всіх аспектів господарської діяльності.

Пріоритетне положення того або іншого методу в організації додає їй риси, характерні для даного методу.У практиці питання розподілу пріоритетів між цими методами дуже важливий, тому що ефективність організації визначається системою методів та механізмами управління.

Існує такі види методів управління:

1. Командний метод. Використовувані механізми:

- адміністративні (наказ, розпорядження, указівка).

- нормативні (закон, положення, інструкція, план, спущений зверху й обов'язковий для виконання).

- економічні (відсоток виплачуваного прибутку, ціна продукту (призначена), зарплата (призначена), матеріальні санкції, установлені зверху).

- соціально-психологічні (догана, оголошена в наказі, нагородження грамотою за розпорядженням керівництва, подяка в наказі, план соціального розвитку колективу і заходів щодо його реалізації).

Командний метод управління – це відносини суб'єкта та об'єкта (влади і підпорядкування).

Переваги методу:

1) забезпечується єдність волі керівництва в досягненні мети;

2) не вимагає великих матеріальних витрат;

3) у малих організаціях оперативно досягаються мети і забезпечується швидка реакція на зміну зовнішнього середовища.

Недоліки методу наступні:

1) придушується ініціатива, творча робота;

2) відсутні діючі стимули праці і можуть виникати антистимули;

3) у великих організаціях:

а) менеджери не зацікавлені в підвищенні компетентності, тому вона в дефіциті;

б) обюрокрачується апарат керування;

в)потрібна громіздка система контролю.

2. Економічний метод. Використовуванімеханізми: договірної відсоток прибутку, що відчисляється, договірна ціна продукту, договірна зарплата, матеріальні санкції, передбачені договором.

Економічні методи управління – це відносини суб'єкта і об'єкта (договірні і товарно-грошові), які характеризуютьсяволею суб'єкта і об'єкта, достатньою для реалізації їхніх інтересів у договірному процесі, а також виконанням договірних зобов'язань.

Переваги методу: стимулюється прояв ініціативи, реалізується творчий потенціал працівників на основі задоволення матеріальних потреб.

Недоліки методу: залишаються незадоволеними багато потреб, що лежать поза сферою матеріального інтересу, що знижує

мотивацію.

3. Соціально-психологічний метод. Механізмитакож договірні: переконання, критика, інформування, виступ керівника перед людьми.

Соціально-психологічні методи – це управлінські відносини суб'єкта і об'єкта (договірні без матеріальної основи), що характеризуються такими умовами реалізації: одна зі сторін ініціює договірний процес, а інша не відкидає його.

Переваги методу:

1) включаються механізми трудової мотивації, не зв'язані з задоволенням матеріальних потреб;

2) практично не потрібні матеріальні витрати.

Недоліки методу:

1) не використовуються стимули, що спираються на матеріальні потреби людей;

2) важко прогнозувати результати.

· Одним з піонерів школи управління був француз А. Файоль. Анри Файоль (фр. Henri Fayol, 29 июля 1841 — 19 ноября 1925) — французский горный инженер, теоретик и практик менеджмента, основатель административной (классической) школы управления.

Він розділив весь процес управління на 5 основних функцій:

1) планування,

2) підбір кадрів,

3) розміщення кадрів,

4) організація,

5) контроль.

Суть розроблених принципів зводиться до наступного: поділ праці, єдиноначальність, рівність, повноваження і відповідальність, централізація і децентралізація, винагорода і покарання, справедливість, дисципліна, ініціатива, корпоративний дух, підпорядкованість особистих інтересам суспільним, порядок, комбінація, координація, доброта і порядність, кооперація, авторитет і відповідальність, єдність керівництва, стандартизація.

Зрозуміло, що названі етичні вимоги до управлінців не виступають у якомусь одновимірному плані, тим більше, що вони не відокремлені один від одного чітко окресленою межею. У процесі розвитку управління вказані економічні системи та методи управління переплітаються, таким чином формуючі внутрішню культуру та політику організації (підприємства, компанії).

Дата добавления: 2015-05-26