Коли йдеться про мораль і право, то ми можемо говорити про спільні риси цих двох явищ, відмінні риси, співіснування та взаємовплив

Мораль і право.

Передусім слід з’ясувати що ми розуміємо під поняттям право. В літературі можна зустріти, як мінімум два розуміння права: в широкому і вузькому. В широкому розумінні право охоплює такі прояви як звичай (звичаєве право), релігію (канонічне право), природне право, позитивне право, живе право та інші прояви регулятивних механізмів в соціумі. У вузькому розумінні право сприймається як сукупність правових норм, що містяться в нормативно-правових актах. Іншими словами, фактично склалось дві традиції у визначенні права.

Перша традиція — природне праворозуміння — несе в собі присутню ще в античному космізмі ідею єдності, тотожності справедливості і права. Вона стверджує, що природне, божествененне і космічне призначення права — бути справедливим. „Право, що відхилилось від свого вищого призначення, нікчемне; несправедливий закон не є правом, і його слід відкинути в ім’я перемоги природно-правових принципів справедливості.”

Друга традиція — позитивістська — характеризується протилежним співвідношенням: практичне, емпіричне в праві витісняє духовне начало або надає йому другорядного значення, підлегу роль. На перший план виходять уявлення про право як про інститут, що має відповідні структурні і функціональні характеристики в різноманітних правових системах.

Якщо в першому варіанті трактування діади „людина — право” право повертається до моралі, йде до неї, а в більшості випадків наповнене тотожним змістом, то в другому варіанті право втікає від моралі, звільнюється від неї, йдучи до штучної людини, якій мораль не потрібна, а в праві їй достатньо букви закону, правила, технічної інструкції, тобто таке праворозуміння свідомо відмовляється від такої форми суспільної регуляції як мораль.

Спільні риси. Передусім, право і мораль мають одну природу і є різними формами (проявами) духовного життя людства. Крім того, як вже було зазначено, право і мораль є ругуляторами суспільного життя, тобто різними видами соціальних норм. Характерними рисами обох видів норм є також їх історична, політична, соціальна, економічна і культурна обумовленість. Але основна їх подібність полягає в тому, що метою регулювання ними суспільних відносин є досягення справедливості у відносинах між людьми, що забезпечує нормальний прогресивний розвиток як кожної людини зокрема, так і цілого суспільства.

І мораль, і право виникають для задоволення суспільної потреби у підтримці стабільності й цілісності суспільства. Вони несуть у собі сукупність відносно стійких вимог, норм, приписів, правил, які виражають суспільну волю, історичну необхідність, де закладені уявлення про добре, справедливе, належне. І мораль, і право намагаються охопити практично всю сукупність суспільних відносин, але це вдається їм по-різному, специфічно.

Дата добавления: 2015-05-26