Тема 2

ВСТУП

ТЕМА 12.Фундаментальний і технічний аналіз 103

ТЕМА 11. Фондова біржа та біржові операції 91

ТЕМА 10. Валютний ринок 84

ТЕМА 9.Грошовий ринок і ринок банківськиз позик 75

9.1. Структура і суть грошового ринку. Об'єкти й суб'єкти

9.2. Характеристика облікового ринку тайого особливості

9.3. Характеристика міжбанківського ринку. Операції на міжбанківському ринку

10.1. Поняття і структура валютного ринку

10.2. Валютні операції

10.3. Валютне регулювання та курсова політика Центрального банку. Особливості валютного регулювання і курсової політики Національного банку України

11.1. Організаційно-правові засади функціонування фондових бірж і порядок торгівлі на них.

11.2. Функції фондової біржі

11.3. Види і порядок укладання угод на валютній і фондовій біржах

11. 4. Застосування дискретних моделей для розрахунку вартості опціонів

12.1. Зміст і основні цілі фундаментального інвестиційного аналізу на фондовому ринку

12.2. Суть рейтингової оцінки акцій і облігацій

12.3. Показники оцінки акцій І облігацій

12.4. Фінансова оцінка цінних паперів

12.5. Методи порівняльної оцінки акцій

12.6. Зміст технічного інвестиційного аналізу на фондовому ринку

12.7. Фондові індекси в системі аналізу та оцінки ринку ЦП

Історія розвитку фінансового ринку налічує майже п’ятсот років. Накопичений за цей час досвід роботи на грошовому, кре­дитному та фондовому ринках використовується при створенні різних інструментів і організації інститутів, що функціонують на фінансовому ринку.

Ось чому вивчення дисципліни "Фінансовий ринок " особливо акту­альне в умовах нинішніх економічних перетворень, коли державі надзвичайно потрібні кваліфіковані спеціалісти з фінансового ринку, які повинні вміти оцінювати всі можливі варіанти інвестицій, приймати правильні управлінські рішення в умовах швидкої зміни ринкової кон'юнктури.

Мета вивчення дисципліни полягає у формуванні у студентів комплексного розуміння системи взаємозв'язків на фінансовому ринку. Предметом навчальної дисципліни є фінансовий ринок, що виступає як економічний простір, де формуються і функціо­нують відносини купівлі-продажу фінансових інструментів,щознаходять свій вияв, насамперед, у цінних паперах.

Основними завданнями курсу є:

1) визначення місця фінансового ринку у фінансовій системі;

2) розкриття взаємозв'язків між інвестиціями та заощаджен­нями через механізм руху фінансових потоків в економіці;

3) обґрунтування необхідності функціонування фінансових інстру­ментів як засобів взаємодії учасників ринку та розкриття особ­ливостей обігу різних видів цінних паперів;

4) обґрунтування необхідності державного регулювання фінан­сового ринку з урахуванням специфіки економічного й соціального розвитку України;

5) визначення суті інфраструктури фінансового ринку та особ­ливостей діяльності професійних учасників, фондових бірж, по­середників в Україні.

Конспект лекцій містить дванадцять тем, які дають змогу уявити фінансовий ринок як складову частину фінансових відно­син, зрозуміти послідовність розвитку основних категорій фінан­сового ринку. У ньому наводяться характеристики основних інструментів фінансового ринку, враховуються особливості їх функ­ціонування в Україні; досліджується діяльність суб'єктів фінансового рин­ку і роль держави в регулюванні та здійсненні контролю у цій сфері економічних відносин; висвітлені проблеми становлення фінансового ринку в Україні, проаналізований вплив основних чинників та окреслені шляхи вирішення цих проблем з урахуванням міжнародного досвіду, розкриті напрями інтер­націоналізації й глобалізації світового фінансового ринку, а та­кож можливості участі України в інтеграційних процесах.

ТЕМА 1

РОЛЬ ФІНАНСОВОГО РИНКУ В ЕКОНОМІЦІ

План викладу матеріалу теми

1. Поняття фінансового ринку та його структура.

2. Суб'єкти фінансового ринку.

3. Характеристика об'єктів фінансового ринку.

1.1. Поняття фінансового ринку та його структура

Для нормального розвитку економіки необхідна мобілізація тимчасово вільних коштів фізичних та юридичних осіб,їхній розподіл і перерозподіл на комерційній основі між різними сек­торами економіки. Ці процеси повинні здійснюватись на фінан­сових ринках.

Фінансовий ринок - це ринок, на якому визнача­ються попит і пропозиція на різноманітні фінансові інструменти.

На фінансовому ринку відбувається рух коштів (капіталу). На фінан­совому ринку виникає кругообіг капіталу, причому в одних суб'єктів господарювання утворюються заощадження, а інші відчувають необхідність у фінансових ресурсах для розширення своєї діяльності.

Крім того, фінансовий ринок стимулює зростання обсягів виробництва, накопичення фінансових ресурсів та сприяє ви­никненню й розвитку позитивних соціальних змін у суспільстві.

Фінансовий ринок як ринок фінансових ресурсівмає таку структуру (рис. 1.1).

Фінансовий ринок існує як сукупність взаємопов'язаних і взаємодоповнюючих ринків:

кредитний ринок - це механізм, за допомогою яко­го встановлюються взаємовідносини між підприємства­ми і громадянами, які мають потребу в фінансових ресурсах, та організаціями і громадянами, які можуть надати необхідні кошти на певних умовах;

валютний ринок - це механізм, за допомогою яко­го встановлюються правові й економічні взаємовідно­сини між продавцями і покупцями валют.

Ринок цінних паперів об'єднує частину кредитного ринку: ринок інструментів позики або боргових зобов'язань і ринок інструментів власності, тобто цей ринок охоплює операції з випуску й обігу інструментів позики, інструментів власності, а також їхніх гібридів.

За іншого підходу в структурі фінансового ринку виділяють:

- ринок готівкових коштів;

- короткострокових платіжних коштів, які виконують функції, подібні до готівкових грошей (чеки, векселі);

- ринок валюти;

- ринок цінних паперів;

- ринок позикового капіталу, тобто ринок коротко-, середньо- та довгострокових банківських кредитів.

З точки зору термінів дії фінансових інструментів фінансо­вий ринок розглядають як сукупність грошового ринку і ринку капіталів.

Грошовий ринок - це ринок готівкових грошей, ко­роткострокових кредитних операцій, валюти. На гро­шовому ринку обертаються надійні короткострокові інструменти. Їхній рух зумовлений різницею у рівнях прибутку та ризику.

Ринок капіталів - це:

- частина фінансового ринку, де формуються попит і пропозиція на середньо- та довгостроковий позико­вий капітал;

- специфічна сфера відносин, об'єктом яких е на­даний у позику грошовий капітал та формується по­пит і пропозиція на нього;

- сегмент ринку позикових капіталів, на якому здійснюються операції щодо середньо- та довгостроко­вого фінансування й операції з цінними паперами (акці­ями, облігаціями).

Ринок капіталів поділяєтьсяна ринок цінних паперів (се­редньо- та довгострокових) і ринок середньострокових та довго­строкових банківських кредитів.

Ринок капіталів - найважливіше джерело довгострокових ін­вестиційних ресурсів. Якщо грошовий ринок у першу чергу підтримує ліквідність на фінансовому ринку, то ринок капіталів сприяє рентабельному використанню або алокації фінансових коштів. Це означає, що очікувана прибутковість капіталовкла­день повинна, з урахуванням відповідного ризику, як мінімум відповідати відсотку на ринку капіталів.

Таким чином, фінансовий ринок забезпечує платоспромож­ність фінансової системи, максимальне узгодження загально­господарських процесів нагромадження та інвестування як за обсягом, так і структурно.

3 точки зору джерел залученнякоштів фінансовий ринок включає:

- боргові ринки, або ринки кредиту;

- ринки акціонерного капіталу.

Виділяють також національний і міжнародний фінансові ринки.На міжнародному ринку процеси купівлі-продажу то­варів фінансового ринку регламентуються законами і норма­тивними актами з міжнародної торгівлі.

Фінансовий ринок можна поділити на первинний і вторин­ний. Первинний ринок виникає при емісії цінних паперів, і на ньому мобілізуються фінансові ресурси. На вторинному ринку ці ресурси перерозподіляються.

У свою чергу, вторинний ринок поділяється на біржовий і позабіржовий. Біржовий ринок представлений фондовою біржею як особливим інституційно організованим ринком. На ньому обертаються цінні папери найвищого ґатунку і ви­конуються операції професійними учасниками. На позабіржовому ринку здійснюються операції з цінними папе­рами, які з будь-яких причин не ко­тируються на біржі.

Головна функція фінансового ринку — трансформація вільних коштів у позиковий капітал. Фінансовий ринок ро­бить рівнодоступними грошові фонди для всіх його учасників (держави, підприємств, домашніх господарств), які мають одну мету — збільшення капіталу.

Наведемо коротку характеристику окремих сегментів фінан­сового ринку.

Кредитний ринок - це специфічна сфера економіч­них відносин, де об'єктом операцій виступає наданий на певних умовах у позику капітал.

Цей ринок виконує такі функції:

- об'єднання дрібних, розрізнених грошових заощаджень насе­лення, державних структур, приватного бізнесу, іноземних інвес­торів і утворення великих грошових фондів;

- трансформація коштів у позиковий капітал, який забезпе­чує зовнішні джерела фінансування матеріального виробництва національної економіки;

- надання позик державним органам і населенню для вирішення таких важливих завдань, як покриття дефіциту державного бю­джету, фінансування різного роду соціальних програм.

Валютний ринок - це механізм, за допомогою яко­го встановлюються правові й економічні взаємовідно­сини між продавцями та покупцями валют. Валютні ринки обслуговують міжнародний платіжний обо­рот, пов'язаний з оплатою грошових зобов'язань юридичних і фізичних осіб різних країн.

Валютний ринок виконує такі функції:

- своєчасне здійснення міжнародних розрахунків;

- регулювання валютних курсів;

- диверсифікацію валютних резервів;

- страхування валютних ризиків;

- отримання прибутку учасниками валютного ринку у ви­гляді різниці курсів валют;

- проведення валютної політики, що ґрунтується на держав­ному регулюванні національної економіки і реалізації погодженої політики в межах світового господарства.

Залежно від обсягу, характеру валютнихоперацій та набору валют ринки поділяються на міжнародні,регіональні й націо­нальні.

Міжнародний ринок - сукупність операцій з валю­тами, які виступають на вільному світовому ринку в країні походження валюти. Сукупність операцій з ва лютами, які виступають на вільному світовому валют­ному ринку поза країною їх походження, здійснюється на євроринку.

На регіональних та національних ринках банки проводять опе­рації з обмеженою кількістю вільно конвертованої валюти.

Валютний ринок може бути розглянутий як механізм вста­новлення правових та економічних відносин між покупцями і продавцями валют. Торгівля іноземною валютою на території України здійснюється через уповноважені банки на міжбанківському валютному ринкуУкраїни. Важливим напрямом становлення і подальшого розвитку внутрішнього валютного ринку в Україні є його лібералізація та децентралізація. Поки що валютний ри­нок за багатьма позиціями монополізований Українською міжбанківською валютною біржеюяка проводить такі операції: організовує торги й укладає угоди з купівлі та прода­жу іноземної валюти з членами УМВБ; організовує та прово­дить розрахунки в іноземній валюті і в гривнях за укладеними на УМВБ угодами; визначає поточний курс іноземних валют щодо гривні за угодами на УМВБ.

Купівля-продаж іноземної валюти розглядається також як вид банківської діяльності. НБУ видає комерційним банкам та іншим кредитно-фінансовим установам генеральні ліцензії. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разових валютних операцій на період, необхідний для здійснення таких операцій.

При проведенні міжнародних розрахунків у першу чергу по­винні враховуватися ціна валюти та спосіб її визначення, валю­та платежу, курс перерахунку валюти ціни у валюту платежу, умови розрахунків (готівковий платіж або кредит), форми роз­рахунків, кошти платежу (векселі, чеки тощо).

Ринок цінних паперів охоплює досить широку су­купність суспільних відносин, які виникають і існу­ють щодо цінних паперів, включаючи державне та інституційно-правове їх регулювання.

1.2. Суб'єкти фінансового ринку

Головними суб'єктами фінансового ринку є домашні госпо­дарства, фірми і підприємства, фінансові інститути і держава.

Через фінансові інститути (банки, страхові компанії, цільові фонди) заощадження домашніх господарств, фірм і підприємств надходять до інших суб'єктів господарювання і дають їм змогу задовольнити потребу в коштах для розширення своєї діяльності.

Держава, надаючи кредит і отримуючи позики, відіграє ви­рішальну роль на фінансовому ринку. Свій вплив вона здійснює через управління відсотком, грошовою масою, кредитами, ва­лютним курсом.

Суб'єкти фінансового ринку можуть виступати в ролі пози­чальниката інвестора. А фінансові інститути відіграють на цьому ринку роль посередника.

Позичальники - це фізичні або юридичні особи, які залучають кошти інших суб'єктів для розвитку своєї ' діяльності.

Інвестори - громадяни та юридичні особи країни, а також іноземні громадяни, фірми, держави, які приймають рішення про вкладання особистих, позичених або залучених коштів в об'єкти інвестування.

Фінансові інститути - це посередники, які забезпе­чують зустріч інвестора і позичальника. До них на­лежать: банківські установи (емісійні, комерційні, інвестиційні, іпотечні, зовнішньоторговельні банки) та спеціалізовані небанківські установи (страхові й інвестиційні компанії, фінансові, пенсійні фонди, ощадні установи).

Основні типи фінансових посередників подано у табл. 1.1.

Таблиця 1.1

№ п.п.	Типи фінансових посередників	Види діяльності з цінними паперами *
1.	Торговці цінними паперами	А,Б,В.Г(Е)
2.	Інвестиційні фонди	А,Ґ(А)
3.	Довірчі товариства	А.Б.В.Г,Д(А,Д,Е)
4.	Страхові компанії	(Е)
5.	Товариства покупців	(Е)
6.	Банки	А, Б, В. Г

* Види діяльності з цінними паперами: А - комерційна; Б — комісійна; В — випуск; Г — консультування; Ґ — спільне інвестування за допомогою емісії інвестиційних сертифікатів; Д — представницька; Е — посередницька,

Основна функція фінансових посередників - це допомога в передачі коштів від потенційних заощаджувачів до потенційних позичальників і навпаки, а саме:

- відпадає потреба в пошуках один одного;

- знижується ризик неповернення позики або неефективних капіталовкладень;

- з попереднього випливає зростання відсоткового доходу заощаджувана;

-знижуються сумарні витрати позичальника на отримання позики за рахунок зменшення моральних, фізичних зусиль та ви­трат часу на залучення капіталу декількох заощаджувачівдляотримання потрібної суми позики;

- дрібні заощаджувані дістають можливість брати участь у бізнесі, який дає вищі прибутки (порівняно з наданням у борг не­великої суми), але який був недосяжний для них через необхідність значних інвестицій;

- часто для заощаджувачів привабливішою є можливість от­римання гарантованого доходу на свій капітал (наприклад, у ви­гляді банківського відсотка, доходу з облігацій, отримання пенсій­них прав), ніж ризик участі в не завжди надійних проектах (на­приклад, купівля акцій);

- фінансові посередники зменшують витрати на здійснення фінансових операцій. Це досягається за рахунок уніфікації та спеці­алізації, які дають можливість краще вивчити ринок, фінансовий стан потенційних клієнтів і одержувати більші прибутки.

Таким чином, фінансові посередники зменшують операційні витрати, знижують ризик, зменшують асиметричність Інфор­мації у взаєминах "кредитор (інвестор) — позичальник" (сторо­на, що надає позику чи інвестує гроші, має менше інформації про сторону, що її отримує).

1.3. Характеристика об'єктів фінансового ринку

Товарами фінансового ринку є кошти і цінні папери, які ви­ступають об'єктами купівлі-продажу на ринку.

Гроші з економічної точки зору - це всі ліквідні активи, які можуть бути порівняно швидко та без великих втрат переведені в готівку

Цінні папери - основний товар фінансового ринку, своєрідний предмет купівлі-продажу цього ринку. Цінні папери, як інструменти фінансового ринку, являють собою документи-свідоцтва про боргове зобов'язання або право власності.

Цінні папери є вагомою складовою своєрідного "товару товарів" — грошей. Вони повинні мати такі характеристики:

- стандарт - напис емітента, сума, дохід, інформація про емітента;

- ринковість -підтвердження того, що цінний папір може обертатися на ринку;

- ліквідність - свідчення того, що цінний папір може бути в будь-який момент реалізований без великих втрат;

- регулювання державою - наявність стандартів, реєстрація емісії.

За багатьма своїми функціями цінні папери тотожні гро­шам, що є ще однією їхньою економічною характеристикою, але існують також і істотні розбіжності між цінни­ми паперами і грошима. Цінні папери віддзеркалюють проце­си, що відбуваються всередині капіталу і на фондовому ринку, а гроші — процеси, що відбуваються всередині всього товарного світу. Гроші — мірило капіталізації (обсягу випуску) цінних паперів. Цінні папери — це титул власності, а гроші — показник багатства.

Нарешті, гроші мають, як правило, безстроковий характер, а цінні папери обмежені термінами. Рівні ліквідності й надій­ності грошей звичайно набагато вищі, ніж цінних паперів. Щодо прибутковості, то в цінних паперах вона зазвичай запрограмо­вана. Гроші ж самі собою, не ставши інвестиціями, доходунедають. Цей зв'язокможна показати у такий спосіб:

Г→ІНВ. (ЦП)→ Г’ (1.1)

де Г — гроші вкладені; Інв. - інвестиції; ЦП — цінні папери; Г’ - гроші отримані.

Перша фазацієї формули, Г®1нв. (ЦП), є стадією інвесту­вання, або придбанняза гроші цінних паперів (документова­них інвестицій).

Друга фаза. Інв. (ЦП)—>Г’, є стадією реалізації цінного папе­ру (повного або часткового погашення), стадією реалізації еко­номічного права власності на неї. Для одержання доходу при реалізації цінного паперу (повному погашенні) важливе пере­вищення Г' над Г:

Дохід = Г' - Г. (1.2)

За характером нарахування плати за позику інструменти фінансового ринку можна поділити на такі основні типи:

- проста позика. Це позика в розмірі Р, яка надається за умови повернення через І років у розмірі, збільшеному на величину так званих відсоткових платежів, які нараховуються в розмірі і відсотку щорічно на суму, що перебуває у розпорядженні пози­чальника;

- дисконтна позика. Це позика, номінальна величина якої більша за ту величину, що фактично передається позичальнику в момент видачі позики. Різниця між цими величинами є формою позикового відсотка, який стягується авансом;

- позика з фіксованими виплатами. Це позика в розміріР, що надається на і років, причому погашення позики здійснюється щорічно, починаючи з першого року, протягом і років у фіксова­ному розмірі Р*. Такого роду позики дуже поширені як споживчі позики;

- купонна облігація. Вона має термін погашення і, номінальну вартість Р, яка вказується на самій облігації і виплачуєтьсяприпогашенні облігації. До купонної облігації належать ї* купонів вар­тістю Р* кожний, які дають право власнику облігації отримува­ти щорічно виплати в розмірі Р*.

Розвиток і удосконалення фінансового ринку сприяєпоявірізноманітних цінних паперів, які функціонують у різних його сегментах, дають можливість відкласти сьогоднішнє спожи­вання, нагромадити заощадження, спрямувати їх у сферу під­приємницької діяльності.

Таким чином, фінансовий ринок здійснює мобілізацію коштів для економічного розвитку; перерозподіл їх між галузями, областями та регіонами; забезпечує нагрома­дження коштів і визначає економічне зростання. Фінан­совий ринок утворює достатні фонди коштів для всіх суб’єктів економіки - держави, фірм і підприємств, до­машніх господарств.

Дата добавления: 2015-05-26