Сутність та значення валютного клірингу

Суть та необхідність авансових платежів. При яких контрактах їх використовують.

Авансовий платіж – це форма розрахунку яка дозволяє профінансувати експортера та надати максимальні гарантії щодо подальшої співпраці. Авансовий платіж передбачає передачу покупцем продавцю грошової суми або майнової цінності (сировини, комплектувальних матеріалів, необхідних для виготовлення замовленого товару тощо) до відвантаження товару у рахунок виконання зобов’язань за контрактом. Аванс може надаватись у розмірі повної вартості ЗТК, а також у вигляді частки чи певного відсотка від неї.

Авансовий платіж або попередня оплата є найбільш вигідною формою розрахунку для експортера:

1) експортер звільняється від необхідності використовувати банківський кредит із сплатою відсотків та інших витрат за користування ним;

2) експортер захищений від ризику, що імпортер відмовиться або буде не в змозі оплатити товар, який уже відвантажений на його адресу;

3) експортер отримує у своє розпорядження вільні кошти, які він може використати на придбання сировини, виплату зарплати, технічне оснащення підприємства тощо.

Аванс може надаватися як у розмірі повної вартості контракту (замовлення), так і у вигляді частки, відповідного відсотка від неї. Для експортера найвигіднішим є авансовий платіж на загальну суму контракту або попередня оплата. У цьому разі експортер достатньо захищений від ризику того, що іноземний покупець відмовиться або буде неспроможним заплатити за товар, який йому вже відвантажений. Аванс на загальну суму контракту також означає, що експортер отримує у своє розпорядження вільні кошти, які він може використати на закупівлю сировини, виплату заробітної плати, технічне оснащення підприємства тощо. Більше того, попередня оплата звільняє постачальника від необхідності звертатися до банку за кредитом зі сплатою відсотків та інших витрат за користування ним.

Валютний кліринг – це угода між керівництвом двох і більше країн про обов’язковий взаємний залік міжнародних вимог і зобов’язань. При наявності клірингової угоди між країнами експортери та імпортери не мають права ухилятися від розрахунків по клірингу.

Цілі валютного клірингу різні в залежності від валютно-економічного стану країни:

1) вирівнювання платіжного балансу без затрат золотовалютних резервів;

2) отримання льготного кредиту від контрагента, що має активний платіжний баланс;

3) безповоротне фінансування країною з активним платіжним балансом країни з пасивним платіжним балансом.

Уперше валютний кліринг був введений у 1931 році в період світової економічної кризи. Форми валютного клірингу різні і можуть класифікуватися по наступним основним ознакам:

- в залежності від числа країн-учасниць розрізняють односторонній, двохсторонній, багатосторонній і міжнародний кліринг. Односторонній кліринг, по прикладу світового досвіду, не життєздатний. Більш широке застосування має двосторонній кліринг, при якому рахунки ведуться в обох країнах. При цьому застосовуються прийняті форми розрахунків (інкасо, акредитив, банківський переказ та інші), але імпортери вносять в свій банк національну валюту, а експортери в замін інвалютної виручки отримують національну валюту. Залік взаємних вимог і зобов’язань здійснюють банки, що ведуть клірингові рахунки. Багатосторонній кліринг включає три і більше країн.

- по обсягу операцій розрізняють повний кліринг, що охвачує до 95% платіжного обороту, і частковий, що поширюється на певні операції;

- по способу регулювання сальдо клірингового рахунку розрізняють кліринги: по вільноконвертуємому сальдо; з умовною конверсією; неконвертуєме сальдо, по якому не може бути обмінене на іноземну валюту і погашається в основному твердими товарними поставками.

Валюта клірингу може бути будь-якою. Інколи застосовують дві валюти або міжнародні одиниці. При клірингових розрахунках виникають категорії валютного ризику: замороження валютної виручки при неконвертуємому клірингу і втраті при зміні курсу. Обсяги товарообороту і клірингу практично ніколи не співпадають.

Валютний кліринг здійснює неоднозначний вплив на зовнішню торгівлю. З однієї сторони, він пом’якшує негативні наслідки валютних обмежень, даючи можливість експортерам використати валютну виручку, а з іншої, її можна використовувати тільки в тій країні, з якою укладено кліринговий договір. Тому для експортерів валютний кліринг невигідний і вони шукають шляхи обходу.

Клірингові палати спрощують процес розрахунків. Внаслідок того що платежі клієнтів можуть виконуватися у визначених географічних областях, паперові інструменти обробляються на місцевому рівні, аби уникнути затримок під час їхнього транспортування чи для скорочення витрат на пересилання повідомлень засобами телекомунікацій для електронних платежів. Електронні платежі можуть здійснюватися як на рівні загальнонаціональної системи розрахунків, так і засобами більшості регіональних клірингових палат.

Дата добавления: 2015-05-26