Транснаціональні корпорації в міжнародних економічних відносинах

Суть та значення венчурного фінансування.

Новою для України, але достатньо відомою у світі формою інвестування є венчурне фінансування, яке має деякі відмінності порівняно із традиційними формами фінансування.

Іноземні інвестори венчурного капіталу досліджують довгострокові перспективи підприємства, в яке вкладають кошти. Практика венчурного фінансування передбачає інвестування як шляхом придбання акцій (паїв) компаній, так і шляхом кредитування підприємств. Процес інвестування передбачає залучення інвесторів у безпосереднє управління виробничим процесом, прийняття стратегічно важливих рішень. Фірма, що отримує венчурне фінансування, стає акціонерною компанією закритого типу, акції якої належать вузькому колу осіб — її засновникам та інвесторам венчурного капіталу.

Переваги венчурного фінансування полягають у тому, що створювані невеликі фірми мають доступ до фінансових ресурсів, а також можливість консультацій з питань виробництва, фінансів, управління персоналом, чим забезпечуються гнучкість в управлінні та швидкість прийняття рішень. Венчурний капітал традиційно орієнтується на малі та середні підприємства, віддаючи перевагу приватним компаніям і спільним підприємствам. Пріоритетними для венчурного капіталу є галузі, продукція яких має значний внутрішній ринок збуту, та такі, що не залежать від імпорту. Наявність експортного потенціалу підвищує привабливість підприємства, але не є суттєвим чинником інвестицій.

Іноземна інвестиційна діяльність і транснаціональні компанії (ТНК) відомі здавна. Перші ТНК з'явилися в обробній промисловості Європи та США ще в XIX ст.

Розширення іноземного інвестування невід'ємне від інтернаціоналізації діяльності підприємств, збільшення кількості ТНК, зміцнення економічної потужності кожної з них. Сьогодні в обробній промисловості жодна велика промислова група не може навіть уявити розвиток своєї діяльності у суто національних межах. У всіх галузях ринки мають щонайменше континентальний, а здебільшого світовий масштаб. Стратегія багатонаціональних фірм у частині їх закордонних підрозділів досить швидко стає незалежною від національних умов у їх рідних країнах. На сучасному етапі спостерігається процес глобалізації діяльності промислових підприємств; подібні процеси відбуваються і в галузі послуг, особливо фінансових. Процес інтернаціоналізації національного майна у майбутньому може набути стрімкого та не завжди передбачуваного розвитку.

Як правило, ТНК створювалися в межах функціонування світового господарства. Вони не лише певною мірою підривають суверенітет країн, що розвиваються, а й посягають на національні інтереси і ряду розвинутих капіталістичних держав.

Слід зазначити, що вкладення коштів через ТНК дуже вигідне. Підраховано, наприклад, що за період 1975—1984 рр. американські корпорації вклали в економіку країн, що розвиваються, 22,5 млрд дол., а отримали прибутків за цей самий період 84,4 млрд дол., з яких 31,6 млрд дол. реінвестовано в економіку молодих держав,
а 52,8 млрд дол. (чистий прибуток) переведено в США.

Діяльність ТНК, особливо в молодих державах, веде до величезних фінансових збитків, поглиблює диспропорції в розвитку їх економіки, руйнує її, погіршує становище населення та є причиною інших негативних явищ. Так, у Пуерто-Ріко шкода, заподіяна американськими ТНК цукровій промисловості і рибальству у зв’язку з викидами відходів нафтохімічного виробництва, набагато перевищує доходи від розвитку в цій країні нафтохімії. Загалом у цій маленькій країні з площею 8,9 тис. км2 і населенням 3,3 млн американському капіталу належить виробництво 80 % промислової і 50 % сільськогосподарської продукції, 85 % роздрібної торгівлі, 80 % земель, повністю засоби зв’язку, повітряного і морського транспорту.

Незважаючи на активну діяльність ТНК, як у зарубіжній, так і у вітчизняній літературі ще не вироблено єдиного їх визначення. На думку німецького юриста Б. Гросфельда, ТНК — це підприємства, які здійснюють свою діяльність у багатьох країнах через дочірні товариства або відділення, що керуються з одного центру.

Такі вчені, як Л. А. Лунц, Л. О. Лялікова та деякі інші, вважають, що ТНК — це економічно єдина система, яка керується і контролюється з одного центру і складається з материнської компанії, дочірніх товариств, філій і відділень. Ці структурні ланки розташовані в різних країнах. Як правило, вони є юридичними особами і здійснюють свою діяльність на основі національного законодавства. Навіть національно-державна належність материнської компанії не створює можливості для того, щоб зако­нодавство країни її базування поширювалося на діяльність дочірніх товариств, філій та відділень, що розташовані на території інших держав. Будучи сукупністю юридичних осіб різної «національності» та інших утворень, наділених правосуб’єктністю за законами різних держав, ТНК не може бути об’єктом регулювання права якоїсь окремої країни (як країни базування, під якою розуміють країну, де розташована материнська компанія, «штаб-квартира», так і країн, що приймають її, тобто де здійснюється діяльність дочірніх товариств, інших відділень ТНК).

Викладене вище дає можливість зробити висновок про те, що ТНК — єдине економічне угруповання підприємств різної державної належності, що здійснюють свою діяльність, керовану з єдиного центру на території кількох країн на основі їх національного законодавства. Отже, ТНК являє собою економічну й організаційну систему, яка не має єдиної правової основи. У цьому полягає характерна особливість ТНК.

Дата добавления: 2015-05-26