План заняття. 1. Виробничі можливості суспільства і потреби: їх сутність, структура і взаємозв’язок з виробництвом

1. Виробничі можливості суспільства і потреби: їх сутність, структура і взаємозв’язок з виробництвом.

2. Товар та його властивості.

Методичні рекомендації до практичного заняття

При виконанні практичних завдань по даній темі необхідно врахувати те, що для створення необхідної для життя кількості матеріальних та нематеріальних благ, потрібно затратити величезну кількість різних ресурсів, які називають економічними або виробничими ресурсами.

На основі виробничих ресурсів обчислюється виробничий потенціал суспільства, галузі чи окремого підприємства.

Графік граничних виробничих можливостей ілюструє той факт, що національна економіка, що цілком реалізує потенціал, не може збільшити виробництво якого-небудь блага, не поступившись іншим благом. Функціонування економічної системи на границі своїх виробничих можливостей свідчить про її ефективність.

Товаровиробники діють у різних індивідуальних і природнокліматичних умовах. Тому на виробництво товарів того самого виду, однакової маси й однакової якості затрачається різна кількість праці, що знаходить своє втілення у витратах робочого часу. Відповідно до цього в товари втілюється різна індивідуальна вартість. Робочий час, витрачений на виробництво товару окремим виробником (підприємством), називається індивідуальним робочим часом, а вартість, створена їм, — індивідуальною вартістю.

Проте на ринку товари однакової споживчої вартості оцінюються покупцями (споживачами) однією мірою, що не збігається з індивідуальним робочим часом. Це означає, що ринок у процесі обміну враховує лише суспільну вартість. Величина її визначається не індивідуальними витратами праці, а суспільно необхідним робочим часом, тобто тим робочим часом, що визначається наявними суспільно нормальними умовами виробництва при середньому в конкретному періоді й у даному суспільстві рівні уміння й інтенсивності праці товаровиробників. Суспільно нормальні умови виробництва — це типові, пануючі в конкретному суспільстві у визначений час.

Таким чином, величина вартості товару значною мірою визначається суспільно необхідними витратами праці і виміряється суспільно необхідним робочим часом. Величина останнього, як правило, збігається з індивідуальними витратами праці тих товаровиробників, що доставляють на ринок переважне більшість товарів одного виду, і встановлюється стихійно в процесі конкурентної боротьби. Такі товаровиробники знаходяться в кращому положенні, чим їхні конкуренти, що затрачають більше праці, оскільки останні несуть утрати на суму реалізованої продукції, помножену на різницю суспільної й індивідуальної вартості продукції.

Суспільно необхідний робочий час і обумовлена їм величина суспільної вартості не залишаються незмінними і залежать від продуктивної сили праці і його інтенсивності. Продуктивна сила праці визначається, у свою чергу, рівнем розвитку науки, природними здібностями, досвідом, культурою і кваліфікацією працівника, а також суспільною комбінацією виробничого процесу і природних умов, у яких він відбувається. Продуктивність праці виражається в кількості продукції, зробленої за одиницю часу (година, робочий день, місяць і т.п.), чи кількістю часу, витраченим на виготовлення одиниці продукції. Величина вартості товару змінюється прямо пропорційно кількості і назад пропорційно продуктивній силі праці.

Під час більш інтенсивної праці одиниця часу виражає велику масу праці. Тому при різній інтенсивності праці воно не може бути безумовним мірилом вартості. Суспільно необхідні витрати праці виміряються робочим часом лише при його середній інтенсивності.

Ситуаційні вправи

Дата добавления: 2015-05-26